Мультиплікатор. Історичне походження

У 20—30-х роках XX століття безробіття в капіталістичних кра­їнах стало постійним і досягло високого рівня. Економісти розроб­ляли способи збільшення зайнятості. Р. Ф. Кан запропонував прин­цип мультиплікатора, який показує, що початкове збільшення інвестицій створює «первинну» зайнятість для робітників, зайнятих у конкретному виробництві. їх витрати забезпечують «вторинну» зайнятість у галузях, які виробляють споживчі товари. Співвідно­шення між загальним і первинним збільшенням зайнятості є «муль­типлікатором зайнятості». Таке історичне походження мультиплі­катора. Пізніше ідея мультиплікатора досліджувалася багатьма економістами стосовно різних економічних процесів.

Розглянемо мультиплікатор Дж. М. Кейнса. Кейнс визначає на­ціональний дохід 7 як суму споживання С та інвестицій 1, тобто 7 — С +1. Споживання є лінійною функцією національного доходу, тобто С — с7 + А, де с — гранична схильність до споживання — виражає пропорцію, в якій споживання зростає при зростанні дохо­ду; А — базове споживання, величина постійна. Національний до-

І + А 1 хід У — сУ + А +1, звідси У — ^ . Вираз ^ показує, наскіль­ки зростає національний дохід при заданому зростанні інвестицій, і тому називається мультиплікатором інвестицій або просто мульти­плікатором, який є одним із ключових понять теорії Кейнса.

Акселератор

З поняттям мультиплікатора тісно пов’язана категорія «акселе­ратора», або принцип акселерації. Акселерація показує відношення між приростом попиту як на споживчі товари, так і на товари про­міжного попиту (обладнання, сировина і т. ін.) і приростом інвес­тицій, що збільшують потужності для виробництва цих товарів. Зміна попиту викликає спорадичні та різкі зміни в капіталовкла­деннях, оскільки необхідно брати до уваги різні строки, які потріб­ні для збільшення запасів капітального майна та зміни технічного коефіцієнту капітал-продукт, який показує приріст продукту при даному прирості капіталу. Приріст доходу стимулює приріст чис­тих капіталовкладень, тобто збільшення попиту на інвестиційні то­вари в розмірі більш ніж пропорційному.

Згідно принципу акселерації в загальному аспекті розмір капі­таловкладень І є функція від зміни доходу ДУ (сукупного попи­ту): І — / {ДУ). Якщо дохід і попит залишаються постійними, то чисті інвестиції відсутні. Якщо дохід і попит збільшуються, то ви­никає необхідність у збільшенні виробничих потужностей. Приріст капіталовкладень повинен бути значно вищим приросту доходів, оскільки час амортизації обладнання перевищує річний строк і вар­тість його більша, ніж річний дохід, який воно приносить. Нові ін­вестиції повинні бути в декілька разів більшими за величину, на яку змінюється дохід. Ця кількість разів і називається «коефіцієн­том акселерації»: І — аДУ, де а — коефіцієнт акселерації, який залежить від відношення капітал-продукт. Передбачається, що пот­реба в нових капіталовкладеннях виникає в тому випадку, якщо всі наявні потужності вже використані.

Взаємозв’язок рівноваги та повної зайнятості в моделі Кейнса

Основна теза кейнсіанської моделі полягає в запереченні існу­вання в ринковій економіці автоматичного механізму стабілізації, який би спонукав підприємців виробляти необхідний обсяг продук­

ту без інфляції та за повної зайнятості. Повна зайнятість забезпе­чується рівноважним обсягом ЧНП або доходу нації. Якщо інвес­тиції незначні, рівноважний обсяг доходу означатиме безробіття й спад виробництва. Механізм мультиплікатора посилює нові інве­стиції, а також посилює негативний ефект скорочення інвестицій за умов спадної MPC (граничної схильності до споживання). Якщо чисті інвестиції взагалі зникнуть, то дохід нації зменшиться до точ­ки рівноваги, тоді суспільство буде настільки бідним, що припи­нить будь-які заощадження.

Поки чисті заощадження, що відповідають повній зайнятості, не врівноважаться чистими приватними інвестиціями, в економіці бу­де зберігатися повна зайнятість. Тоді виникає дефляційний роз­рив, який вимірюється нестачею інвестицій порівняно із заоща­дженнями, що відповідають повній зайнятості.

За дефляційного розриву нестача витрат (сукупного попиту) зу­мовлює депресивний вплив на економіку, обсяг реального продук­ту скорочується.

Якщо чисті інвестиції виявляють тенденцію до перевищення рі­вня заощаджень, який відповідає повній зайнятості, то попит на то­вари перевищить можливості їх виробництва й ціни почнуть зрос­тати, тобто з’явиться інфляція. У цьому випадку виникає так званий інфляційний розрив.

За інфляційного розриву надлишок витрат (сукупного попиту) веде до зростання номінального продукту, але реальний ЧНП зрос­тати не буде.

Утворення дефляційного та інфляційного розривів в економіці показане на графіку.

Дефляційний розрив позначено на рисунку прямою Е₀В , це ве­личина, на яку графік сукупних витрат (сукупного попиту) повинен був би зміститися угору (від АД до AD₀), щоб забезпечити безін- фляційний рівень ЧНП за умов повної зайнятості. Чим більший ко­ефіцієнт мультиплікатора, тим більшим було б це зміщення, а отже, і дефляційний розрив.

Дефляційний розрив веде до зменшення реального ЧНП (на графіку це показано стрілкою 1). Він свідчить про спад виробницт­ва національного продукту нижче рівноважного рівня, економіка не може забезпечити зайнятість певної кількості працівників і витра­тить безповоротно (згідно закону Оукена) частину національного продукту.

Інфляційний розрив відображає надлишок сукупного попиту, що підвищує ціни внаслідок інфляційного попиту. При цьому зро­стає номінальний ЧНП (показано стрілкою 2), водночас реальний продукт не зростає, адже інфляційний розрив не може підвищити зайнятість, яка й так досягла максимального значення. Рух цін уго­ру триватиме доти, поки існуватиме інфляційний розрив, тобто по­ки не пощастить зменшити попит на інвестиції чи попит на спожи­вчі товари, або поки не буде застосована відповідна державна антиінфляційна політика.

Зростання інфляції попиту може забезпечити повну зайнятість до того часу, поки існуватиме інфляційний розрив.

Взаємозв’язок інфляції, попиту і зайнятості відображається кри­вою Філліпса (див. графік «Крива Філіпса»).

У принципі модель Кейнса відображає взаємозв’язок між суку­пними витратами і реальним національним продуктом при сталому рівні цін. Але наступний розвиток моделі дає змогу уявити, як впливає на економічну рівновагу і мультиплікатор і інфляційний розрив.

На рисунку крива АЗ відображає зміну сукупної пропозиції. На цій кривій виділено три відрізки: аЬ — так званий «кейнсіансь- кий» (показує цілком еластичну пропозицію, що характерна для депресивної економіки, яку й досліджував Кейнс); Ьс — проміж­ний, cd — так званий «класичний» (показує цілком нееластичну пропозицію, що відображає уявлення неокласичної теорії). Під ді­єю різноманітних факторів графік сукупного попиту зміщується вправо (попит зростає) — від AD₁ до AD₃, від Q₁ до Q₃ показують рівноважний обсяг ЧНП за різних значень сукупного попиту.

Рис. 52

Зміщення кривої сукупного попиту від АД до АД відбуваєть­ся на кейнсіанському (горизонтальному) відрізку кривої АБ, тоб­то передбачається, що економіка є депресивною з недовантажен­ням виробничих потужностей і високим рівнем безробіття (це відповідає ситуації 30-х років, коли розроблялася кейнсіанська мо­дель). Тому підприємці схильні нарощувати випуск продукції на­віть за незмінної ціни р. Будь-яка зміна сукупного попиту зумо­вить зміни обсягу рівноважного ЧНП і зайнятості навіть за сталого рівня цін. Отже, на кейнсіанському відрізку кривої суку­пної пропозиції (АБ) мультиплікатор інвестицій і зайнятості діє на повну силу.

На проміжному відрізку кривої АБ внаслідок інфляційного зростання цін (від р до Р₂) частина величини будь-якого первіс­ного приросту сукупного попиту буде анульована інфляцією, а на класичному відрізку інфляція повністю знищить увесь ефект зрос­тання сукупного попиту; тому зростання реального національного продукту і зайнятості не відбувається. На класичному відрізку кривої АБ зростає лише номінальний ЧНП. Інфляція спочатку послабила (на проміжному відрізку), а потім повністю нейтралі­зувала (на класичному відрізку) дію мультиплікатора інвести­цій і зайнятості.

Отже, за кожного даного первісного приросту сукупного попиту пов’язане із ним збільшення реального продукту нації і зайнятості буде тим меншим, чим вищим буде рівень інфляції.

Зростання рівня цін послаблює дію мультиплікатора зайнятості.