Вимірювання інфляції

Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін І_р. Темп ін­фляції для поточного року визначається таким чином. Від індексу цін поточного року віднімається індекс цін минулого року й ді­литься на індекс цін минулого року, а потім множиться на 100:

І_р - І_р

Темп інфляції = —¹ • 100,

^ІР0

де І_Рі — індекс цін поточного року;

Ір — індекс цін минулого року (базова ціна).

Індекс фізичного обсягу продукту

Це відносний показник, що характеризує зміну маси виробле­них матеріальних благ (різнорідних) у поточному періоді порівняно з базисним. Індекс показує, у скільки разів збільшилася вартість усієї продукції в результаті зміни тільки її фізичного обсягу за ви­нятком впливу цін. Індекс

_і=.£^qp

I <?0 ^Рс ’

де д₁ і д₀ — вироблена продукція в натуральному вираженні від­повідно в поточному д₁ і базисному д₀ періодах; Р_с — порівняль­ні ціни.

Якщо використовуються ціни базисного року, то отримаємо ін­декс Ласпейреса 1⁰. Якщо використовуються ціни звітного періо­ду, то отримаємо індекс 1¹ Пааше:

₁ о I ді^ро і ₌ Х ді

S ^q0^P0 S ^q0

Індекси широко використовуються для аналізу динаміки фізич­ного обсягу продукції, валових результатів виробництва, у вимірю­ванні чистої продукції, продуктивності факторів виробництва та інших показників на всіх рівнях суспільного виробництва.

Схильність до споживання

Поняття вироблено Дж. М. Кейнсом. Схильність до споживання характеризує, як відноситься зміна споживання до зміни доходу. Споживання складає ту частину доходу, яка призначена для прид­бання споживчих товарів і послуг і в масштабі суспільства являє суму споживання всіх економічних суб’єктів. Для кожного спожи­вача споживання залежить від рівня його доходу, від типу суспіль­ства, в якому він живе, від його життєвих звичок та інших факто­рів. Але чим вищий дохід, тим більшим може бути споживання.

В загальному вигляді споживання є функція доходу

с=f Y),

де C — споживання, Y — дохід, f — форма функції.

Споживання розглядається як функція тільки доходу.

Кожній величині Y на графіку відповідає величина C . Співвід­ношення C : Y знижується:

Cl ₌ 100 ₌ 1; с. ₌ 175 ₌ 0,875; Сз ₌ .245_0,816; С- = 0,75 і т. п.

Y₁ 100 Y₂ 200 Y₃ 300 Y₄

Рис. 49

Якщо дохід низький, він буде цілком витрачений на споживан­ня. Якщо дохід зростає, то споживання збільшується, але не в тій самій пропорції, що й дохід. Частина доходу зберігається. Відно­шення C : Y називається середньою схильністю до споживання ( APC ). На графіку показане відношення приросту споживання до приросту доходу ДС : Д Y = MPC , яке визначає граничну схиль­ність до споживання MPC . Математично MPC являє собою нахил кривої споживання. Гранична схильність до споживання змінюєть­ся в межах 0 < MPC < 1.

Схильність до заощадження

Схильність до заощадження характеризує зміну заощадження до зміни доходу. Заощадження S — Y - C, де S — заощадження, Y — дохід, C — споживання. Оскільки споживання розглядається як функція лише доходу C — f (Y ), то S — Y - f (Y ). Середня схиль­ність до заощадження APS — S : Y . Гранична схильність до заоща­дження MPS — ДS : ДY . Математично MPS являє собою нахил кривої заощаджень.

Величина заощадженого доходу збільшується зі зростанням до­ходу більш високими темпами. Споживання плюс заощадження до­рівнює доходу: C + S — Y . Середня схильність до споживання APC плюс середня схильність до заощадження APS рівна одини-

CS

ці: APC + APS — 1, чи ~у ⁺ ^ — 1. Приріст споживання плюс при­ріст заощадження складає приріст доходу: ДC + Д5 — Д Y. Гранична схильність до споживання МРС плюс гранична схильність до зао­щадження МРБ дорівнює одиниці:

ЛС Л^

МРС + МРБ — 1, або + = 1.

Л7 Л7

Рис. 50