Марксистські схеми суспільного відтворення

Наступним етапом макроекономічного моделювання стала тео­рія відтворення Карла Маркса (1818—1883 рр.).

У своїй моделі Маркс поділив суспільне виробництво на два підрозділи: І підрозділ включає усі галузі і підприємства, що виро­бляють засоби виробництва, ІІ підрозділ — галузі, які випускають предмети особистого споживання. Вартість продукту обох підроз­ділів у своїй сумі складає вартість суспільного продукту (ВСП). Продукт кожного із підрозділів по вартості складається із фонду заміщення (С), необхідного (V) і додаткового(т) продукту.

Отже, ВСП = І (С + V + т) + II (С + V + т)

Процес відтворення суспільного продукту проходить через еко­номічний кругообіг (виробництво, розподіл, обмін і споживання). При цьому відбувається реалізація продукту, тобто такий його роз­поділ і обмін, при якому жодна із його частин не є зайвою і жодна з потреб, підтверджених платоспроможним попитом, не залишається не задоволеною.

Виходячи із поділу ВСП на засоби виробництва і предмети споживання, проблема реалізації полягає у тому, щоб розподілити продукт пропорційно по галузях, між підприємствами та індивідуа­льними споживачами. Цей розподіл повинен дати відповідь на пи­тання: звідки суспільство і кожне підприємство одержить засоби виробництва, щоб забезпечити заміщення спожитих у попередньо­му виробничому циклі; звідки індивідуальні споживачі одержать предмети особистого споживання; звідки взяти додаткові засоби виробництва і предмети споживання для розширення масштабів виробництва; як використати додатковий продукт (у якому співвід­ношенні) на споживання і на нагромадження.

Шукаючи відповіді на ці питання, Маркс розглянув схеми кругообігу ВСП при простому і розширеному відтворенні. Для реалізації ВСП слід дотримуватися відповідних кількісних про­порцій між різними його частинами у відповідності до функціо­нального призначення, натурально-речової та вартісної форми. Схема економічного кругообігу при простому відтворенні у мар­ксистській моделі відтворення (за К. Марксом) відображена на схемі 3.

Схема 3

Тут мається на увазі, що частина продукту І підрозділу (4000 С) і ІІ підрозділу (500V + 500т) реалізується всередині кожного під­розділу і на схемі цей рух не відображений. Дана схема дає наочне уявлення про основні пропорції простого відтворення. їх є три.

1. І (V + т) = ІІС,

Тобто чистий продукт І підрозділу (V + т) повинен дорівнюва­ти фонду заміщення ІІ підрозділу (С).

2. І (С + V + т) = І С + ІІС,

тобто засоби виробництва, які створюються у І підрозділі, по­винні вироблятися у такому обсязі, щоб відновити матеріальні ви­трати в обох підрозділах (вартість продукту І підрозділу повинна дорівнювати вартості фонду заміщення обох підрозділів).

3. ІІ (С + V + т) = І (V + т) + ІІ (V + т),

тобто предмети споживання, що створюються у ІІ підрозділі, повинні вироблятися у такому обсязі, щоб задовольнити особисті потреби усіх учасників виробництва (вартість продукту ІІ підрозді­лу дорівнює вартості чистого продукту суспільства).

На схемі 4 зображено економічний кругообіг при розширеному відтворенні (за К. Марксом).

500 тк

Схема 4

Із схеми видно, що частина додаткового продукту (mk) обох підрозділів йде на розширення виробництва. У І підрозділі — 500 одиниць т, з яких 400 (тс) йде на розширення фонду заміщен­ня, а 100 (ту) — на задоволення потреб додаткових працівників. У

ІІ підрозділі — це 150 т, з яких 100 (тс) спрямовується на приріст фонду заміщення, а 50 (ту) — на розширення робочої сили. При цьому 500 одиниць додаткового продукту І підрозділу і 600 — дру­гого споживаються як особистий доход (ті).

Пропорції розширеного відтворення будуть такими:

1. І (V + ту + ті) = II (С + тс);

2. І (С + тс)+ ІІ (С+ тс)= І (С + V + т);

3. І (V + ту + т1) + ІІ (V + ту + ті) = ІІ (С + V + т).

Для того щоб склалися такі пропорції, необхідне виконання пе­вних умов реалізації суспільного продукту. Схема показує, які ці умови:

1. І (V + т) > ІІ С;

2. І (С + V + т) > І С + ІІ С;

3. І (V + т) + ІІ (V + т) > ІІ (С + V + т).

Хоча марксистські схеми досить абстрактні, але вони показують основні умови, які необхідні для нормального відтворення. В реа­льній дійсності макроекономічні пропорції постійно порушуються, мають місце різні диспропорції і суперечності.

В марксистській моделі не враховано зовнішній ринок, грошо­вий обіг. Крім того, не виділяються суб’єкти економічної системи (виробники і споживачі), що й робить дану модель занадто відсто­роненою від реального життя, чисто теоретичною, абстрактною.