Олігополія. Ламана крива попиту

В умовах олігополії всі фірми взаємопов’язані при прийнятті ними рішень про рівень цін. У галузі, що складається з невеликої кількості великих компаній, фірма, яка виробляє нову модель виро­бу чи застосовує нові кроки в галузі реклами, та інших сферах, очі­кує реакцію з боку конкурентів. Деякі рішення конкурентів зале­жать від власної поведінки фірми, інші не залежать. У такій ситуації стають можливими найрізноманітніші рішення конкурен­тів, що вкрай ускладнює теоретичний опис олігополістичної ситуа­ції. Наступна модель пояснює, чому фірма нехотячи відмовляється від прийнятого нею одного разу рішення відносно комбінації ціна- випуск. У багатьох галузях з олігополістичною ситуацією відзнача­ється значна стійкість цін та їх «жорсткість».

Як зміна ціни товару впливає на величину попиту? Тут можливі такі ситуації. Нехай точка С відображає висхідну комбінацію ціни р, що склалася, і випуску Q_x. Якщо фірма знижує ціну і розрахо­вує на деяке збільшення продажу, а конкуренти відповідають таким самим зниженням цін, то розраховувати на значне збільшення об­сягу продажу не доводиться. Крива попиту DD' відносно неелас- тична. У такому випадку ціна буде знижуватися від точки С по ві­дрізку СП.

Рис. 45

Як тільки наша фірма знизила ціну, а конкуренти не знизили, то можна очікувати збільшення обсягів продажу. Крива попиту Cd' відносно еластична. Якщо фірма підвищила ціну, то у конкурентів не буде підстав для Аналогічних дій, бо до них прийдуть нові по­купці. Підвищенню ціни буде відповідати еластичний відрізок dC кривої попиту.

В результаті за описаної реакції конкурентів на зміну цін крива попиту прийме вигляд ламаної лінії dCD' з вигином в точці С. Зниження ціни не призведе до істотного збільшення продажу, а пі­двищення її приведе за собою зменшення товарообігу. І те і інше не відповідає інтересам фірми. Крива граничного доходу МЯ пред­ставлена ламаною лінією dUVM. Якщо крива граничних витрат перетинає криву граничного доходу на відрізку VU то у фірми, що максимізує прибуток, нема підстав відмовлятися від ціни Р₁. Навіть якщо різко зростають витрати, то й це не призводить до зміни ціни до тих пір, доки крива граничних витрат не підніметься вище и .

Правило «Великого пальця» при ціноутворенні для монополіста

Максимум прибутку фірма отримує при рівності граничного доходу граничним витратам: МЯ — МС . Цьому правилу відповіда­ють певні ціни та обсяг виробництва. Багато менеджерів мають у своєму розпорядженні обмежену інформацію про середній і грани­чний дохід, про граничні витрати для різних обсягів виробництва, що ускладнює визначення ціни та обсягу. Як практично визначає управляючий ціну Р і обсяг виробництва Q, що максимізують прибуток?

Граничний дохід МЯ — Л(PQ)/ЛQ , де ДQ — додаткова одини­ця продукції. Якби остання продавалася за ціною Р , то МЯ — 1X Р — Р . Але в умовах недосконалої конкуренції продаж кожної додаткової одиниці продукції призводить до зниження ціни ДР/ ДQ, оскільки зменшується попит, що зменшує дохід від про­дажу всієї продукції. Зміна доходу складає Q(ЛP/ЛQ/. Таким чином,

МЯ — Р - Q — — Р - Р^ X—.

ЛQ Р ЛQ

Еластичність попиту в_л — - , тоді МЯ — Р + Р(і/в_а /. Оскі­льки фірма максимізує дохід, то МЯ — Р + Р(і/є_л / — МС. Звідси Р - МС __

Р ~ '

Дана формула являє собою правило «великого пальця» для ці­ноутворення. Ліва частина рівності (- МС/Р показує переви­щення ціни над граничними витратами як процент від ціни. Пере­вищення дорівнює величині, оберненій до еластичності 1 в_а попиту, взятої з протилежним знаком. Ціну можна відобразити че­рез граничні витрати:

_Р _ ^МС

1. -(і/ ^)

і розраховувати як просту накидку над граничними витратами.