Максимізація прибутку. Точка оптимального прибутку фірми

Валовий прибуток фірми дорівнює валовому доходу мінус ва­лові витрати. Фірма виробляє такий обсяг продукції, при якому ва­ловий дохід перевищує валові витрати на максимальну величину.

Щоб максимізувати прибуток, на практиці використовується та­кож принцип співставлення граничного доходу МЯ з граничними витратами МС. Поки граничний дохід зростає швидше, ніж грани­чні витрати, фірма розширює виробництво і прибуток її збільшу­ється. Якщо граничні витрати перевищать граничний дохід МС бі­льше МЯ, фірма починає скорочувати виробництво, оскільки її прибуток зменшується. Точка оптимального (максимального) при­бутку знаходиться там, де граничні витрати виробництва і гранич­ний дохід рівні. У цій точці Е криві граничного доходу і гранич­них витрат перетинаються.

Рис. 42

Правило МЯ — МС є точним орієнтиром максимізації прибутку для усіх фірм на будь-якому ринку: чисто конкурентному, монопо­лістичному, монополістично-конкурентному, олігополістичному та інших. Для чисто конкурентного ринку правило максимізації при­бутку має вигляд: Р — МЯ — МС . Ціна дорівнює граничним витра­там і граничному доходу, що являє собою частковий випадок пра­вила Мя — МС.

Рівновага фірми в довгостроковому періоді в умовах чистої конкуренції

Крива попиту dd на продукцію окремої фірми в чисто конкуре­нтній галузі зовсім еластична. Фірма не може вплинути на рівень ціни і погоджується з нею. Граничний дохід фірми МЯ від продук­ту додаткової одиниці продукції дорівнює її ціні Р. Тому криві по­питу dd і граничного доходу співпадають: Р — МЯ. У довгостро­ковому періоді після того, як всі пристосування закінчені (нові фірми вступили в галузь, збільшивши пропозицію, що призвело до зниження ціни та змусило інші фірми покинути галузь. В результа­ті масового відтоку пропозиція зменшилася, ціна підвищилася

і т. п.), встановилася рівновага, котра характеризується рівністю ці­ни, мінімальних середніх витрат і граничного доходу. Рівність ціни

і мінімальних середніх витрат показує, що фірма використовує ефективну технологію, реалізує продукцію за найнижчими цінами

Р і виробляє обсяг продукції Q₁, що відповідає її витратам. Рів­ність ціни і граничних витрат означає, що ресурси розподілені у ві­дповідності з надаванням переваг споживачами.

Рис. 43

Із станом рівноваги фірми у довгостроковому періоді в умовах чистої конкуренції порівнюють будь-яку іншу ситуацію в умовах усіх відомих моделей ринку.

Ціна в умовах недосконалої конкуренції

На графіку представлені криві фірми в умовах недосконалої конкуренції: dd — крива попиту, МС — крива граничних витрат, МЯ — крива граничного доходу і АТС — крива середніх валових витрат.

В умовах монополії виробляється обсяг продукції Q₁, який ви­значається точкою перетину К кривих граничних витрат і гранич­ного доходу МС — МЯ і дозволяє максимізувати прибуток. При цьому продукція реалізується по ціні р, що відповідає точці Е на лінії попиту dd. Точці К відповідає ціна Р₂ < р . Ціна р > Р₃ пе­ревищує середні витрати, які досягаються в точці F на перетині кривої попиту dd з лінією середніх валових витрат АТС . Різниця Р - р утворює монопольний надприбуток.

Якби ціна встановлювалася на основі граничних витрат, вона відповідала б точці N на перетині ліній попиту і граничних витрат МС. Вона перевищила б ціну Р₂. Це значить, що у випадку моно­полії ресурси розподіляються і використовуються не найбільш ефе­ктивним способом.

Максимальний прибуток для монополії досягається за ціною Р. Якщо здійснюється контроль над діяльністю монополії в інтересах суспільства, то ціну знижують з р до рівня середніх валових ви­трат р (точка F). Регульована ціна наближається до середніх ви­трат і не обов’язково співпадає з ними.

Рис. 44