Криві середніх постійних, середніх змінних і середніх повних витрат

Середні постійні витрати (AFC — Average Fixed Costs) — це кількість постійних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

F

AFC = ■

Рис. 31

Q

C

Середні змінні витрати (^AVC — Average Variable Costs) — це кількість змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

AVC = —.

Q

Середні змінні витрати виробництва сягають мінімального зна­чення у випадку досягнення оптимального випуску продукції.

Середні повні витрати (ATC — Average Total Costs) — це ва­лові витрати в розрахунку на одиницю продукту. їх можна обчис­лити або шляхом ділення повних (валових) витрат виробництва

TC на кількість виробленої продукції (ATC — TC/Q), або як суму середніх постійних і середніх змінних витрат (ATC — AFC + AVC). Іноді середні повні витрати записуються як AC .

Рис. 32

Крива граничних витрат

Г раничні витрати (MC — Marginal Costs) — це додаткові ви­трати, які пов’язані з виробництвом додаткової одиниці продукту. Тобто це витрати на випуск останньої одиниці продукту.

MC — ATC/AQ ,

де MC — граничні витрати;

ATC — приріст сукупних (валових) витрат;

AQ — приріст випуску продукції.

Граничні витрати показують, на яку величину зростуть витрати фірми в зв’язку зі збільшенням виробництва на одну одиницю про­дукції. Крива MC у короткостроковому періоді має ^-подібну фо­рму і характеризує величину приросту змінних витрат для випуску додаткової одиниці продукції.

C

Рис. 34

Крива виробничих можливостей, або крива трансформації

Виробничі можливості визначаються такими чинниками:

• кількість і якість виробничих факторів;

• розподіл наявних факторів і вдалість економічного вибору;

• закон спадної віддачі ресурсів (спадної продуктивності);

• технологія та організація виробництва.

Виробничі можливості змінюються разом зі зміною цих чин­ників.

Припустимо, що в короткому періоді всі виробничі ресурси не­змінні, як і технологія та організація виробництва, застосовуються повністю, найбільш оптимально й ефективно. За таких умов кіль­кість вироблених благ визначається дією закону рідкісності ресу­рсів, що графічно зображається кривою виробничих можливос­тей, або кривою трансформації.

Дана крива відображає різноманітні варіанти економічного ви­бору підприємства, що може виробляти лише два види продукції — пральні машини та холодильники, тобто утворюється безліччю то­чок, кожна з яких показує певний економічний вибір.

Пральні машини, тис. шт.

Рис 35

Дане підприємство, повністю й оптимально використавши всі наявні ресурси (капітал, робочу силу, сировину, матеріали, енергію тощо), може виробити або 4,5 тис. пральних машин (альтернативна можливість А), або 3,5 тис. холодильників (можливість F). Але існує велика кількість комбінацій використання ресурсів, кожна з яких дозволяє виробляти максимально можливий обсяг обох благ. Зокрема, точка В показує такий економічний вибір, коли підпри­ємство виготовляє одночасно 4 тис. пральних машин і 2 тис. холо­дильників. Крива складається з безлічі точок (А , В , С, D, Е і т. п.), котрі відображають альтернативні комбінації виробництва, різний економічний вибір.

Будь-яка точка поза кривою трансформації (наприклад, точка G ) відображає більш бажану альтернативу, але вона недосяжна в короткому періоді за фіксованої кількості ресурсів. Щоб здійснити таку виробничу комбінацію, потрібно збільшити кількість застосо­ваних факторів виробництва, що утворить нову криву трансформа­ції, але це можливо лише у тривалому періоді. Точка H показує неповне, або нераціональне, використання наявних ресурсів, що зменшує виробничі можливості даного підприємства.

Таким чином, крива трансформації показує межу виробни­чих можливостей.