Вплив податків на ціну ринкової рівноваги

Податок є потужним важелем державного регулювання ринку. В процесі збільшення або зменшення своєї величини він законів попиту і пропозиції не порушує, але певним чином модифікує їх дію — викликає зміщення кривих пропозиції товару, визначаючи тим самим переміщення точки ринкової рівноваги.

В цілому наслідки оподаткування негативно відбиваються як на споживачах, так і на виробниках товарів, що знаходить вияв у зрос­танні ціни товару і скороченні обсягів виробництва. Більш висока ціна скорочує обсяг споживчого попиту, внаслідок чого зменшу­ється маса продажу товарів, що потрапили під оподаткування. Ви­робники за таких умов вимушені скорочувати виробництво і обсяги запропонованих на ринку товарів, попит на які став меншим. Адже більш високий податок спричиняє зменшення виробничих потенцій продуцентів (виробників), а знижений попит цю рецесійну (спадну) тенденцію посилює.

Таким чином, хоча при цьому порушення законів попиту і про­позиції не відбулося, але збільшений податок створив передумови до зміщення точки рівноваги попиту і пропозиції на новий, більш високий рівень.

Припустимо, що встановилася рівновага попиту і пропозиції на пшеницю при Q = 12 млн бушелів, ціна рівноваги становить 3 дол. за бушель. Держава встановила податок на продаж в 1 дол. з кож-

Рис. 27

П

ного бушеля, що порушило рівновагу. Хто (виробник чи споживач) і в якому розмірі буде сплачувати податок?

ісля введення податку споживачі, як і раніше, хочуть купити 12 млн бушелів пшениці по 3 дол. Але виробники тепер запропо­нують меншу кількість пшениці. Крива пропозиції зрушиться вліво і одночасно вгору тому, що тепер потрібно заплатити за кожну одиницю продукту більш високу ціну, ніж раніше. Нова ціна рівно­го . .. d' d' • ваги встановиться в ^с — точці перетину кривої попиту ^{и и} і но­вої кривої пропозиції ^{s s} Пропозиція скоротилася, ціна виросла. З графіка видно, що ціна рівноваги виросла з 3 дол. до 3,7 дол. Об­сяг продаж і купівель впав з 12 до 10 млн бушелів. Виробники пшениці сплачують тільки частину введеного податку. Вони отри­мують за кожний бушель: 3,7 дол. (ціна) - 1 дол. (податок) = = 2,7 дол. На кожному бушелі вони втрачають: 3 - 2,7 = 0,3 (дол.), і ця сума йде в рахунок податку. Споживачі втрачають: 3,7 дол. (но­ва ціна) - 3 дол. (стара ціна) = 0,7 дол. в рахунок боргу.

Суспільство стає біднішим, оскільки споживається менше пшениці.

Криві постійних, змінних і валових витрат

Постійні витрати (FC — Fixed Costs) фірми мають місце на­віть у тому випадку, коли фірма нічого не виробляє, тобто їх вели­чина не залежить від обсягу виробництва.

F

С,

^с

Q — обсяг випуску продукції

С—витрати

C

Q

Рис. 28

Види постійних витрат:

• відсоток з кредиту на купівлю обладнання;

• амортизаційні відрахування;

• орендна плата;

• витрати на капітальний ремонт;

• виплати податків;

• страхові внески;

• адміністративні витрати.

Змінні витрати (VC — Variable Costs) залежать від випуску продукції та змінюються залежно від збільшення або зменшення обсягу виробництва.

Види змінних витрат:

• витрати на сировину;

• витрати на паливно-мастильні матеріали;

• витрати на енергоносії;

• оплата праці.

При досягненні оптимального випуску продукції (в точці Q,) спостерігається відносна економія змінних витрат. Але при по­дальшому розширенні виробництва відбувається нове зростання змінних витрат, тому що збільшення випуску потребує більш швидкого зростання витрат порівняно зі зростанням виро­бництва.

VC

Рис. 29

Сума постійних і змінних витрат при кожному даному обсязі виробництва утворює повні (валові, сукупні) витрати виробницт­ва — TC (Total Costs).

Повні витрати (TC) є функцією від випуску продукції (Q).

tc = f Q)

TC = FC + VC