Рівновага споживача на ринку

За ординалістською концепцією граничної корисності рів­новага споживача на ринку визначається як кривими байдужос­ті, так і лінією бюджетних обмежень, що й показано на графіку (рис. 25).

Рис. 25

Ринкова рівновага споживача досягається в точці А, в якій дотикаються бюджетна лінія та крива байдужості и₂. Це озна­чає, що за даного доходу й рівня цін споживач отримує той набір товарів (апельсинів і яблук), що приносить йому найбільшу ко­рисність.

У точці А нахил найвищої з доступних споживачеві кривих байдужості (крива П₂) співпадає з нахилом лінії його бюджетних обмежень (/). Оскільки нахил кривої байдужості відображає гра-

ничну норму заміщення (MRS), а нахил бюджетної лінії визнача­ється співвідношенням цін двох товарів P_x : P_y, то рівновага дося­гається за умови, що MRS — P_x : P_y.

Якщо порівнювати умови рівноваги споживача за кардиналіст- ською й ординалістською версіями, то з’ясуються такі основні за­лежності:

1. за ординалістською версією рівновага споживача на ринку досягається за умови, що MRS — P_x : P_y;

2. за кардиналістською версією ця умова виражена рівня­нням:

MU_{x —} MUy

P ~ P

xy

Якщо обидві частини рівняння помножити на P_x і поділити на MU_y , одержуємо наступне рівняння:

MUx _— P

MUy Py '

Звідси гранична норма заміщення (MRS), яка розглядається ор­диналістською версією граничної корисності, є еквівалентною співвідношенню граничних корисностей двох товарів за кардиналі- стською версією.

• MRS.

MUy

Рівновага за умов державних (монопольних) обмежень ринкового ціноутворення

В кожний відрізок часу співвідношення попиту і пропозиції не­повторне. Економічні умови не залишаються незмінними. Внаслі­док технічного прогресу змінюються витрати і пропозиція товарів, змінюються смаки, доходи споживачів, ціни конкуруючих і взає­модоповнюючих товарів і т. п. Також однією з причин порушень механізму нормального ринкового ціноутворення є втручання мо­нополій та держави.

У країнах з розвинутою ринковою економікою цінове втру­чання здійснюється, в основному, за рахунок монопольних стру­ктур. Пряме державне втручання в ціновий механізм спостеріга­ється у виняткових випадках (війни, соціальні чи природні катаклізми). За умов тоталітарної, командної економіки (Україна вийшла з надр саме такої економічної системи) державне втру­чання в ціновий механізм є правилом, воно безпрецедентне за обсягами та силою.

У більшості випадків державне втручання в ринкове ціноутво­рення зводиться до примусового встановлення ціни на рівні, ниж­чому від рівня ринкової рівноваги. Мотивується це необхідністю зробити більшість товарів доступними для якомога ширшого кола соціальних груп населення країни.

Але, як свідчить світовий досвід, обов’язковим наслідком примусового встановлення ціни на рівні, нижчому від ціни рин­кової рівноваги, є перевищення попиту над пропозицією. І як ре­зультат — черги споживачів за товарами, соціальна напруже­ність, загальне невдоволення життям, розподіл за картками, талонами та іншими адміністративними «регуляторами» суспі­льного споживання.

Так, під час другої світової війни у США встановився максимум цін на товари першої необхідності, в даний час визначено мінімум заробітної плати, регулюється рівень процента по споживчому кре­диту та інші ціни.

На графіку dd — крива попиту, 55 — крива пропозиції. При невтручанні держави ціна рівноваги в точці Е досягла би 20 до­ларів за одиницю товару. Держава встановила максимальну ціну в 10 доларів. При такій ціні пропозиція товару відповідає точці М і рівна Q₁, а попит — точці N і рівний Q₂. Нестача пропо­зиції (дефіцит) при ціні в 10 доларів дорівнює відрізку MN

(Q2 - Ql).

Крива попиту dd за такої ціни не перетинається з кривою пропозиції. Щоби врівноважити попит і пропозицію, потрібно посунути криву попиту до лінії d' d', тобто знизити попит до рі­вня пропозиції. Це можливо зробити введенням прямого раціо­нального споживання, наприклад, карткової системи розподілу продукту.

Рис. 26