С успільне виробництво. Еволюція товарного виробництва

Як нам уже відомо, основою життя людського суспільства є економіка, яка утворює каркас цивілізації і являє собою фундамент для усіх інших сфер діяльності людей — політики, культури, мора­лі, ідеології, науки, соціальної і духовної сфери тощо. У сфері еко­номіки створюються і використовуються життєві блага для задово­лення людських потреб. Щоб жити, трудитися, створювати блага, люди повинні їсти, пити, мати одяг, житло (К. Маркс), тобто пос­тійно споживати матеріальні і духовні блага. А споживати можна лише те, що створено людською працею. Тому суспільство завжди має виробляти засоби для життя. Процес виробництва матеріальних і духовних благ являє собою трудову діяльність людей. Створені життєві блага здійснюють свій рух (економічний кругообіг) через усі сфери — виробництво, розподіл, обмін і споживання. Таким чином, найважливішою сферою економіки є виробництво.

Розвиток цивілізації свідчить про те, що за час свого існування людству відомі лише три форми суспільного виробництва — нату­ральна, товарна і безпосередньо суспільна. У докапіталістичних формаціях панувала натуральна форма виробництва, але вже в пе­ріод розпаду первісного ладу зароджується товарна.

1. Натуральне виробництво

Історично першим виникло натуральне виробництво, за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб ви­робництва, для споживання всередині господарства, що їх вироби­ло, тобто для забезпечення життєдіяльності замкнутого у собі гос­подарства (первісної чи феодальної общини, селянського господар­ства тощо). У цих господарствах існував замкнений рух продукту, який практично не виходив за його межі.

Тут переважало натуральне виробництво з нерозвинутим суспі­льним поділом праці, а всі економічні процеси відбувалися в рам­ках окремих господарських одиниць (община, сім’я, господарство власника чи феодальне помістя). Робоча сила — раби і кріпаки — закріплювалися за певними господарськими об’єктами (хоча вже спостерігається поділ між рабами, що виконували різні види робіт), що відтворювали консерватизм натурально-виробничих економіч­них відносин. Для натурального виробництва характерні примітив­ні знаряддя праці і технологія виробництва. Економічні зв’язки бу­ли вкрай обмежені рамками замкнутого господарства. Продукт у такому господарстві вироблявся для власного споживання, тому ві­дносини обміну результатами праці не мали достатньої бази для розвитку. За натурального господарства деякі продукти праці (сіль, залізо, прянощі, шовк тощо) обмінювалися на ринку як товари. Але такий обмін був випадковим і відігравав другорядну роль. Низький рівень продуктивних сил і виробничих відносин зумовили обмеже­ну мету виробництва. Виробничі відносини в натуральному госпо­дарстві не уречевлювалися, тому існували як відносини між людь­ми, а не набували форми відносин між продуктами їх праці, що забезпечувало дуже повільний розвиток продуктивних сил. Екс­плуатація в антагоністичних формаціях, де панувало натуральне виробництво, базувалася на позаекономічному примусі, на відно­синах особистої залежності. Таким чином, натуральне виробництво було малоефективним, консервативним.