Поняття корисності

Корисність продукту (здатність задовольняти потреби) різна для різних людей і являє собою суб’єктивне поняття.

Корисність — U (Utility) — це задоволення, яке отримує спо­живач у процесі споживання товарів та послуг. Якщо є конкретний продукт, який поділений на декілька частин, то корисність кожної наступної частини зменшується в міру того, як все повніше й пов­ніше задовольняється потреба.

Більша або менша корисність продукту залежить від особливого відношення, яке існує між частинами блага, й інтенсивності потреб, для задоволення яких вони застосовуються.

В нашому прикладі корисність відобразимо кількісно. Так, почат­кова корисність першої одиниці продукту, яка відображає інтенсив­ність потреби в ньому, дорівнює 10; друга — 8; третя — 6. Тоді загаль­на корисність, як сума корисностей окремих одиниць продукту, дорівнює 10, 18, 24. Темпи її збільшення уповільнюються. Корисність останньої одиниці продукту є гранична корисність. Залежність між су­купною корисністю і кількістю продукту, що споживається, виража­ється функцією корисності. Тобто функція корисності — це співвідно­шення між обсягом товарів та послуг, що споживаються, і рівнем корисності (задоволеності від споживання товару), якого досягає спо­живач.

Функція корисності:

U = f Q • Qy),

де U — корисність;

Q_x — кількість товару X , що споживається за певний період;

Рис. 15

Н

Q_y — кількість товару Y, що споживається за певний період.

а осі ОХ відкладемо кількість продукту X, а на осі ОУ — загальну корисність (Ти). Коли кількість продукту дорівнює ОМ , досягається максимум загальної корисності.

Крива граничної корисності

Гранична корисність MU (Marginal Utility) — це приріст кори­сності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги.

Функцію граничної корисності можна одержати з функції зага­льної корисності TU (Total Utility). Сукупна (загальна) корисність TU зростає у процесі споживання, але вона зростає все меншою й меншою мірою. Це означає, що гранична корисність (MU) — до­даткова корисність від споживання кожної додаткової одиниці то­вару — знижується.

Згідно з законом спадної граничної корисності, величина грани­чної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається. Це дозволяє пояснити закон спадного попиту.

Рис. 16

Крива граничної корисності має від’ємний нахил і свідчить про те, що корисність одиниць продукту, які споживаються одна за другою, поступово зменшується, тому що росте ступінь задоволен­ня потреби. Коли кількість продукту буде дорівнювати ^ОМ , тоді гранична корисність буде дорівнювати нулю. Таке благо перестає бути економічним.

Індивід несе збитки при споживанні одиниці продукту з від’єм­ною граничною корисністю.

Гранична корисність продукту, коли споживач має деяку його кількість

Функція граничної корисності V є неперервна і диференцію­ється, представлена кривою. Споживач спочатку володіє кількістю ОМ продукту, а АХ — приріст деякої його кількості. На осі ОУ відкладається гранична корисність.

Переходячи від споживання кількості ОМ до (ОМ + АХ) спо­живач повніше задовольняє потребу. Збільшення задоволення пот­реби представлено площею МБРМ + АХ, яка відображає граничну корисність продукту.

Якщо АХ стає нескінченно малою величиною, то М + АХ нама­гається співпасти з М і площа МБРМ + АХ, буде співпадати з орди­натою МБ. Ця ордината і являє граничну корисність продукту, коли його кількість, що є в розпорядженні у споживача, рівна ОМ . Грани­чна корисність не є властивістю якоїсь особливої одиниці продукту. Будь-яка одиниця продукту може мати «граничну» корисність.

Рис. 17