Світова валютна система

Однією з найважливіших складових світового господарства є міжнародні валютні відносини, за допомогою яких здійснюються платіжні та розрахункові операції у світовій економіці. Міжнародні валютні відносини — одна з найбільш складних сфер економіки. У закономірностях її розвитку і функціонування підчас нелегко розі­братися навіть спеціалісту. Однак в умовах ринкової економіки ко­жна сучасна людина повинна мати уявлення про те, як побудована світова валютна система, чому коливаються курси обміну одних валют на інші, як правильно визначати свою поведінку у сфері за­ощаджень і покупок.

1. Валютні відносини і валютна система

Валютні відносини виникли в результаті розвитку міжнародної торгівлі, яка породжує необхідність в обміні національними валю­тами. Отже, валютні відносини — це сукупність відносин, пов’я­заних з функціонуванням валюти у міжнародній торгівлі, економі­чному і технічному співробітництві, наданні та отриманні позик, кредитів тощо. Вони виникають у світовому господарстві стосовно використання валюти.

Валюта — це грошова одиниця країни (долар США, англійсь­кий фунт стерлінгів, євро, японська ієна, російський дубль, гривня тощо).

Це — грошові знаки іноземних держав, а також кредитні і пла­тіжні документи (векселі, чеки тощо), виражені в іноземних грошо­вих одиницях, які застосовуються в міжнародних розрахунках.

Залежно від режиму використання валюта може бути: повністю конвертованою, неконвертованою і частково конвертованою. Пов­ністю конвертована валюта як поняття означає можливість її ві­льного обміну на грошові знаки інших держав для всіх категорій власників у будь-якій формі у всіх видах операцій без обмежень.

Повністю конвертовані валюти (особливо долар США) широко використовуються для міжнародних розрахунків, а також для ство­рення валютних резервів. Неконвертована валюта функціонує там, де держава-емітент, тобто держава, яка випускає в обіг грошові знаки, забороняє (або суттєво обмежує) операції по їх обміну на інші валюти. Частково конвертована валюта з’являється в тому випадку, коли конвертованість розповсюджується на певні катего­рії власників даної валюти і окремі види операцій. Часткова конвертованість може також мати регіональний характер, тобто обмежу­ватися певним колом країн, зокрема рамками певної валютної зони.

Кожна держава, як незалежний економічний суб’єкт, проводить самостійну грошово-кредитну політику, формуючи власну націо­нальну валютну систему.

Суб'єктами валютних відносин є держава, міжнародні організа­ції, юридичні і фізичні особи. Правовою основою для виникнення, змін або припинення валютних відносин є міжнародні угоди і акти відповідного законодавства в конкретних країнах.

2. Визначення курсу національної валюти

Купівля-продаж іноземної валюти на основі попиту і пропозиції відбувається на валютних ринках, без яких валютні відносини втрачають свій реальний економічний зміст.

Конкретною формою організації і регулювання валютних відно­син виступає валютна система.

Валютна система — це сукупність економічних, організацій­них і правових відносин з приводу функціонування і розвитку ва­люти.

Валютна система існує у двох основних формах — національній і світовій. Виділяють також міжнародну (або регіональну) валютну систему, яка займає проміжне становище між вказаними формами.

Національні валютні системи виникли історично першими. Во­ни є невід’ємною частиною валютних відносин національних країн, закріплених у національному валютному законодавстві. Для націо­нальної валютної системи характерні національна валюта, валютні резерви, валютний паритет, курс національної валюти та порядок його дії, умови функціонування національної валюти та золота, умови конвертування валюти, валютні обмеження та їх форми і ме­тоди, механізм використання кредитних важелів міжнародних роз­рахунків, система валютного регулювання тощо. Національна ва­лютна система органічно пов’язана з внутрішньою кредитно- фінансовою системою.

Наприкінці XIX ст. на основі інтернаціоналізації продуктивних сил, міжнародного поділу праці, формування світового ринку, по­ширення золотого стандарту виникала світова валютна система. Її характерними елементами були наявність стабільних золотих ва­лют у більшості розвинутих країн, чіткий механізм визначення вза­ємних курсів валют, валютний ринок, узгоджений порядок взаєм­них міжнародних платежів на основі вексельного обігу та золота. Золото виконувало всі функції грошей, що забезпечувало стабіль­ність валютної системи. Валютна система була закріплена у міжде­ржавних угодах. Але під час першої світової війни (1914—1918 ро­ки) майже всі країни припинили розмін кредитно-паперових гро­шей на золото, що означало крах світової валютної системи.