2. Відтворення і пропорційність суспільного виробництва

У попередніх главах було з’ясовано суть суспільного виробниц­тва, його результати, ресурси і фактори зростання, а тепер розгля­датимуться умови безперервності процесу виробництва. Виробниц­тво повинно бути безперервним, адже суспільство не може перестати споживати життєві блага, які створюються у виробницт­ві. Адже, згідно із законом зростання потреб — задоволення однієї потреби породжує нові потреби. Людям постійно потрібні їжа, одяг, взуття, житло, духовні і культурні блага, а виробництву — за­соби виробництва і робоча сила. Щоб задовольнити усі потреби (особисті і суспільні), виробництво постійно повинно повторюва­тися.

Постійне повторення процесу виробництва називається відтво­ренням. Отже, відтворення — це суспільне виробництво, що розг­лядається як безперервно повторюваний процес і розвиток на цій основі продуктивних сил та виробничих відносин яке здійснюється як в межах кожного окремого підприємства, так і суспільства в ці­лому.

Однак, відтворення не обмежується лише повторенням вироб­ництва. Вироблений у суспільстві продукт містить у собі різнома­нітні споживчі вартості виробничого і особистого призначення. У ринковій економіці вони не потрапляють безпосередньо від вироб­ника до споживача. Спочатку вони повинні розподілитися, потім обмінятися на ринку і лише після того споживаються. Таким чи­ном, процес відтворення включає такі елементи: виробництво, роз­поділ, обмін і споживання.

Щоб процес відтворення відбувався безперервно, слід постійно мати у наявності всі необхідні виробничі фактори і умови. Тому ві­дтворення включає відновлення продуктивних сил, природних ресу­рсів, природного середовища, економічних відносин.

Головний з виробничих факторів — робоча сила. Відтворення робочої сили — це безперервне відновлення фізичних сил і розу­мових здібностей людини, набуття і підвищення її кваліфікації, спосіб залучення працівників в трудовий процес, їх розподіл між виробництвами. У більш широкому розумінні відтворення робочої сили включає проблему народонаселення, тобто народження і ви­ховання нових поколінь робочої сили.

Кожний новий виробничий цикл вимагає й поновлення необ­хідної кількості засобів виробництва — машин і обладнання, меха­нізмів та інструментів, сировини і матеріалів, енергії і палива тощо. Відтворення засобів виробництва відбувається у певних пропорціях (кількісних співвідношеннях), що є об’єктивною умовою відтво­рення та розвитку суспільного виробництва.

Відповідно виникають певні пропорції між елементами суспіль­ного продукту, які використовуються на заміщення споживання і нагромадження між виробництвом, споживанням і нагромаджен­ням, сукупним попитом і сукупною пропозицією, засобами вироб­ництва тощо.

Складовою частиною нормального розвитку економіки та її зро­стання є відтворення природних ресурсів та природного середови­ща, в якому живе людина. Це відновлення родючості грунтів, про­дуктивності лісів, водойм, очищення вод і атмосфери, дотримання екологічної безпеки. Слід особливо бережливо використовувати невідтворювані ресурси — нафту і газ, вугілля, руду тощо.

Відтворюючи продуктивні сили, люди вступають у відповідні організаційно-економічні і соціально-економічні відносини, які та­кож постійно відновлюються у процесі відтворення. Идеться про зв’язки між підприємствами з приводу спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва (організаційно-економічні відносини) та відносини власності (соціально-економічні відносини), які теж від­новлюються. Але вони відновлюються лише тоді, коли сприяють економічному прогресу. Коли ж відносини власності починають гальмувати економічний розвиток, вони відтворюються або в об­меженому обсязі, або замінюються новими, більш прогресивними відносинами власності.

Процес відтворення має свої особливості на мікроекономічному (рівні підприємств) і макроекономічному (суспільному) рівнях. На макроекономічному рівні аналізується уся структура економічної си­стеми та її елементів у вартісний (грошовій) та натурально-речовій формах. Аналіз відтворення на макроекономічному рівні національ­ної економіки дозволяє дати відповідь на питання: де, і за якими ці­нами виробники купують засоби виробництва, який обсяг буде мати вироблений продукт, як він буде розподілений, обмінений і спожи­тий, яка частка його буде використана на споживання, а яка на на­громадження. А на мікроекономічному рівні вирішуються найголов­ніші для виробників питання: що, як і для кого виробляти, за якими цінами продавати. Усе це реалізується у процесі відтворення.

Відтворення на рівні макроекономіки включає в себе проблеми пропорційності. У процесі відтворення потрібно дотримуватися ві­дповідних пропорцій (кількісних співвідношень) між елементами су­спільного виробництва і частинами суспільного продукту чи націо­нального доходу. Проблема пропорційності виробництва пов’язана з макроекономічною рівновагою, моделі якої розглядаються у да­ному розділі (див. статті до схем «Марксистські схеми суспільного відтворення»).

Відтворення буває простим і розширеним. Просте відтворен­ня — це таке постійне повторення процесу виробництва, коли обсяг виробленого продукту і фактори виробництва відтворюються у не­змінних масштабах. Розширене відтворення — це повторення ви­робництва з року в рік у зростаючих масштабах. Джерелом розши­реного відтворення є додатковий продукт, частина якого спрямовується у фонд нагромадження. Можливе також і звужене або регресивне відтворення, коли процес виробництва повторюєть­ся в масштабах, які все зменшуються. При цьому не існує фонду нагромадження, а суспільству стає уже замало існуючого фонду споживання, а тому на особисте споживання використовується і ча­стина фонду заміщення. Суспільство починає «проїдати» свій капі­тал і вступає в кризовий стан (див. схему «Розширене, просте і звужене відтворення суспільного виробництва»).

При розширеному відтворенні економіка буде зростаючою, при простому — статичною, незмінною, при звуженому — скорочуваною.