Макроекономічна рівновага

Найважливішим методом дослідження стану економіки є метод рівноважного аналізу, про який вже йшлося при розгляді мікроекономіки. Цей метод є повністю придатним для аналізу категорій су­купних народногосподарських показників, тобто національного до­ходу, інвестицій, споживання, нагромадження, зайнятості тощо. Важливо зазначити, що терміни теорії макроекономічної рівноваги мають психологічне забарвлення: «схильність», «перевага», «очі­кування», «намагання» тощо. Це відображення тієї реальності, в якій живуть люди з притаманними їм пристрастями і схильностями.

1. Рівноважне функціонування національної економіки. Поняття рівноваги

Макроекономічна рівновага є центральною проблемою націона­льної економіки і ключовою категорією економічної теорії та еко­номічної політики. Вона характеризує збалансованість і пропорцій­ність економічних процесів: виробництва і споживання, пропозиції і попиту, виробничих затрат і результатів, матеріально-речових і фінансових потоків. Рівновага відображає той вибір, який влашто­вує усіх у суспільстві.

На рівні мікроекономіки проблема рівноваги розглядалася сто­совно окремого ринку. Тоді мова йшла про часткову рівновагу, тобто про рівновагу на окремо взятому ринку товарів і послуг, фак­торів виробництва тощо.

Однак в реальному житті економіка кожної країни являє собою сукупність ринків окремих товарів, поєднаних складною системою взаємозв’язків. Це пояснюється тим, що всі виробники одночасно є споживачами, а усі товари або прямо, або опосередковано пов’язані один з одним як складові сукупної товарної маси у вигляді взаємозамінюваних чи взаємодоповнюваних товарів.

Загальною рівновагою називають рівноважний стан усієї ринко­вої системи, під якою розуміється встановлення рівності попиту і пропозиції на усіх взаємопов’язаних ринках.

Загальна рівновага на відміну від часткової досягається набага­то важче і рідше. На ринку кінцевих товарів і послуг рівновага буде означати, що виробники максимізують доходи, а споживачі отри­мують максимум корисності від продукції, яку вони купують. Рів­новага на ринку факторів виробництва показує, що усі виробничі ресурси, які надійшли до нього, знайшли свого покупця, а гранич­ний дохід власників ресурсів, що формує попит, дорівнює гранич­ному продукту кожного ресурсу, який формує пропозицію. Рівно­вага на грошовому ринку характеризує ситуацію, коли кількість передбачуваних грошових засобів дорівнює кількості грошей, які бажають мати у себе населення і підприємці. Рівновага системи (або загальна рівновага) не зводиться лише до ринкової рівноваги тому, що ринкові фактори не слід відокремлювати від виробничих (диспропорції, порушення у сфері виробництва ведуть до нерівноважності на ринках); економічну систему тільки у теорії можна ро­зглядати ізольовано. У реальній дійсності поряд з ринковими впли­вами економіка відчуває вплив інших, неринкових факторів: політичних, соціальних, демографічних. Суттєвий вплив здійсню­ють методи державного регулювання, які не є чисто ринковими.

Виходячи із зазначеного, можна виділити найбільш важливі умови загальної рівноваги в економіці:

1. Рівновага передбачає відповідність суспільних цілей та еконо­мічних можливостей. Цілі і пріоритети суспільного розвитку змі­нюються, змінюються і потреби в ресурсах а, отже, проходять змі­ни у пропорціях, виникає необхідність у забезпеченні нового рівноважного стану. Наприклад, свого роду «пауза», яка виникла на певному етапі в економічному зростанні Німеччини (зниження те­мпів економічного розвитку, дефіцит, безробіття, зниження рівня життя), була пов’язана з необхідністю «перетравити» процеси об’єднання. Колишня НДР виробляла лише 7 % загально німецько­го ВВП. На перебудову її економіки і подолання диспропорцій, які виникли, довелося виділяти значні ресурси. Переорієнтація і перег­ляд пріоритетів — а значить і умов рівноваги проходять час від ча­су в інших країнах, в яких відбуваються зміни політичної ситуації, стихійні катаклізми, реформи тощо.

2. Економічна рівновага передбачає такий стан господарства, коли використовуються усі економічні ресурси країни. Звичайно, повинні зберігатися резерви потужностей і нормальний рівень за­йнятості. Але у рівноважній економіці не повинно бути величезної кількості потужностей які простоюють, ні надмірної продукції, ні надмірного перенапруження у застосуванні ресурсів. Якщо, напри­клад, капіталовкладень недостатньо (це характерно для нашої сьо­годнішньої економіки), то не буде своєчасно замінюватися зношене обладнання, відбудеться скорочення виробництва. У минулому для радянської економіки була характерна інша крайність — надмірне розширення сфери капіталовкладень, подовження інвестиційного циклу, велика кількість недобудованих об’єктів тощо. Причина та­кого витратного використання ресурсів зумовлена відсутністю рів­новаги між програмою капіталовкладень і можливостями її реалі­зації.

3. Рівновага означає, що загальна структура виробництва при­ведена у відповідність зі структурою споживання. Так, в колиш­ньому СРСР відсутність на протязі тривалого часу нормальних ці­нових пропорцій між промисловістю і сільським господарством призводило до систематичного відставання останнього. Між тим, у нашій країні вплив сільського господарства на ринкову рівновагу досить значний, що пов’язано з великою часткою у споживанні і товарообороті продуктів харчування.

4. Нарешті, як зазначалося вище, умовою загальної рівноваги в економіці служить ринкова рівновага, рівновага попиту і пропози­ції на всіх основних ринках.

Таким чином, загальна економічна рівновага характеризує спів- падання планів усіх покупців відносно обсягів покупок з планами продавців відносно обсягів продажу. Неспівпадання цих планів ви­кликає нерівновагу у національній економіці.

Теорія рівноваги вважається однією з фундаментальних в еко­номічній науці і має важливе практичне значення. Положення і ви­сновки цієї теорії покладені в основу економічної політики і вико­ристовуються для розробки найбільш ефективних методів госпо­дарського регулювання, обгрунтування економічних прогнозів. Умови часткової рівноваги грунтовно аналізував А. Маршалл, який довів, що попит і пропозиція формуються не самі по собі а у проце­сі їхньої взаємодії. У відносно короткі відрізки часу (при незмінних розмірах виробництва) «тисне» попит. У тривалі періоди попит ви­рівнюється і визначальну роль відіграє пропозиція. В умовах віль­ної конкуренції ринок, в силу дії внутрішніх закономірностей, спрямовується на досягнення рівноваги (див. статті до графіків «Стійкість ринкової рівноваги. Концепція типу А.Маршалла»).

Проблему ринкової рівноваги в умовах недосконалої конкурен­ції аналізували Дж. Робінсон і Е. Чемберлін. Вони зазначали, що в умовах монополії ціна встановлюється вище середніх і граничних витрат.

Теоретиком загальної економічної рівноваги вважається Л. Вальрас. Він прийшов до висновку, що загальна рівновага пе­редбачає наявність ряду умов, у тому числі вільну конкуренцію, рі­вність усіх покупців на ринку, незмінність економічних ситуацій, замкнутість економічних систем. Л. Вальрас побудував моделі за­гальної рівноваги, широко використовуючи математичний апарат. Умови загальної рівноваги, про які говориться у «чистій економіч­ній теорії» Вальраса, існують в ідеалі як потенційна можливість. Теоретична конструкція Вальраса допомагає виявити систему фун­кціональних залежностей, уявити механізм формування рівноваж­них цін, вияснити, за рахунок чого ринкова економіка прагне до рі­вноважного стану.

Основні положення загальної рівноваги викладені в законі Ва­льраса (див. статті: «Загальна рівновага. Закон Вальраса», «Загаль­на економічна рівновага»).

В економічній теорії розрізняють ідеальну і реальну рівновагу.

Ідеальна (теоретично бажана) рівновага досягається в економіч­ній поведінці індивідів при повній оптимальній реалізації їх інте­ресів в усіх структурних елементах, секторах, сферах народного го­сподарства. Досягнення такої рівноваги передбачає дотримання наступних умов відтворення:

• усі індивіди повинні знайти на ринку предмети споживання;

• усі підприємці повинні знайти на ринку фактори вироб­ництва;

• весь продукт минулого року повинен бути реалізований.

Ідеальна рівновага виходить з передумов досконалої конкурен­ції і відсутності екстерналій — побічних ефектів.

В реальній економіці спостерігаються різні порушення цих ви­мог. Циклічні і структурні кризи та інфляція виводять економіку з стану збалансованості. Разом з тим навіть в умовах цих диспропор­цій економічну систему можна привести до динамічної рівноваги, яка буде відображати ринкові реалії з усіма їх суперечностями.

Реальна макроекономічна рівновага — це рівновага, яка встано­влюється в економічній системі в умовах недосконалої конкуренції і за наявності зовнішніх факторів впливу на ринок.