2. Національний продукт

Основними показниками оцінки національного продукту (так у СНР називають суспільний продукт) є валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП). Ці показники стали загальновизнаними і широко застосовуються у світовій господар­ській практиці, міжнародній і національній статистиці.

Система національних рахунків (СНР) широко використовуєть­ся в економічній статистиці країн ринкової економіки, а також

ООН. В основу СНР покладено концепцію господарського кругоо­бігу, яка побудована на таких принципах: 1) продуктивною є будь- яка праця, що приносить дохід; 2) грошові витрати і доходи в сус­пільстві еквівалентні, тобто витрати дорівнюють доходам;

3. виробництво, розподіл, обмін продуктів і доходів розглядаються як взаємопов’язані сторони єдиного процесу відтворення.

Центральним показником СНР є ВВП. У статистиці ряду зару­біжних країн використовується ВНП. Обидва вони відображають результати діяльності двох сфер народного господарства: матеріа­льного виробництва і послуг. Обидва визначаються як вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці за 1 рік (квартал, місяць). Ці показники обчислюються в цінах як в діючих, так і в постійних (цінах будь-якого базового року).

Різниця між ВНП і ВВП у наступному:

• ВВП обчислюється за так званою територіальною одиницею. Це сукупна вартість продукції сфери матеріального виробництва і сфери послуг незалежно від національної приналежності підпри­ємств, розташованих на території даної країни;

• ВНП — це сукупна вартість всього обсягу продукції і послуг в обох сферах національної економіки незалежно від місцезнахо­дження національних підприємств (в своїй країні чи за рубежем).

Таким чином, ВНП відрізняється від ВВП на суму так званих фа­кторних доходів (до факторних доходів відносять: дохід найманих робітників, рентний дохід, позичковий процент, прибуток підпри­ємств, фірм), від використання ресурсів даної країни за рубежем (пе­реведений в країну прибуток від вкладеного за рубежем капіталу, власності, що там є, заробітна плата громадян, що працюють за ру­бежем) за мінусом вивезених з країни доходів іноземців.

Звичайно, щоб розрахувати ВНП, до показника ВВП додають рі­зницю між прибутками і доходами, одержаними підприємствами і фізичними особами даної країни за кордоном, з одного боку, і при­бутками, і доходами, одержаними іноземними інвесторами та іно­земними робітниками в даній країні, з другого боку. Ця різниця зо­всім невелика: для провідних країн Заходу — не більше ±1 % від ВВП.

У Радянському Союзі перехід до нових показників спочатку ВНП, а потім ВВП почався з 1988 року.

Цей перехід здійснювався шляхом перерахунку ВСП і націона­льного доходу (НД), що є відповідними сумами валової продукції і чистої продукції галузей матеріального виробництва.

Показники ВСП в Радянському Союзі включали в себе повтор­ний рахунок, тому вони лише приблизно характеризували ВВП і НД СРСР і Росії.

Розрахунок ВВП за витратами здійснюється за такими показ­никами:

1. Кінцеві споживчі витрати домашніх господарств — це товари повсякденного попиту, предмети споживання тривалого користу­вання, витрати на споживчі послуги;

2. Кінцеві витрати органів державного управління (державних установ);

3. Кінцеві витрати некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (це витрати профспілок, політичних партій та організацій, суспільних об’єднань тощо);

4. Валове нагромадження основного капіталу (валові капіталов­кладення), які ідуть на фінансування капіталовкладень;

5. Зміни в запасах матеріальних оборотних засобів, які, як вало­ве нагромадження основного капіталу, є складовою частиною всьо­го валового нагромадження;

6. Чистий експорт товарів і послуг, розрахований за внутрішні­ми цінами.

Розрахунок ВВП на основі доходів відображає первинні, тобто ще не перерозподілені доходи домашніх господарств, підприємств і державних установ. Ці доходи можна розкласти на оплату праці, валовий прибуток (рента, позичковий і банківський процент, підп­риємницький прибуток, амортизаційні відрахування), а також чисті податки. Обчислення ВВП (ВНП) утрудняється інфляцією (зрос­танням цін), адже національний продукт визначається у ціновому виразі. Основою його розрахунку є обсяг продажів за певними ці­нами, який визначається кількістю проданих благ.

ВВП/ВНП, розрахований за діючими (поточними) цінами, нази­вають номінальним ВВП/ВНП, а скоректований на зміну цін або ро­зрахований за базовими цінами (цінами періоду, з яким ведеться порівняння) — реальним ВВП/ВНП. Якщо розрахувати співвідно­шення між номінальним і реальним продуктом, можна одержати показник, який називають дефлятором національного продукту (лат. — видування) або зменшувачем продукту. Він розра­ховується як коефіцієнт індексу цін.

Номінальний ВВП/ВНП

Дефлятор національного продукту =----------------------------------

Реальний ВВП/ВНП