
- •(Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка)
- •Розділ I політекономія методологічні підходи розуміння світового розвитку
- •Н айпростіше розуміння економіки. Основні етапи розвитку економічної теорії
- •Предмет, метод і функції економічної теорії
- •Економічні системи
- •Економічний зміст власності. Типи і форми власності
- •Продукт виробництва. Потреби і економічний вибір
- •С успільне виробництво. Еволюція товарного виробництва
- •Натуральне виробництво
- •Причини виникнення та суть товарного виробництва
- •Товар та його властивості
- •Сутність грошей, грошових систем і їх еволюція
- •Закономірності виникнення і суть грошей
- •Функції грошей
- •Теорії грошей
- •Грошова маса та її агрегати
- •Закон грошового обігу
- •Система грошового обігу та її типи
- •Інфляція і дефляція
- •Розділ II мікроекономіка
- •Р инок, його функції і структура
- •1. Система і структура ринків. Ринковий механізм і його елементи. Попит, пропозиція і ціна
- •П оведінка споживача в ринковій економіці
- •1. Концепція корисності і споживацький вибір
- •В иробництво і фірма. Підприємницька діяльність
- •Підприємницька діяльність
- •Менеджмент фірми
- •Форми і методи наукового управління підприємством
- •Сутність та основи маркетингу
- •Витрати. Прибуток. Дохід
- •Фонди підприємства та їх рух у виробництві
- •К онкуренція і ринкова влада. Антимонопольне регулювання
- •Монополістична конкуренція і олігополія
- •Антимонопольне регулювання
- •Функціонування найважливіших ринків факторів виробництва
- •1. Ринок праці. Проблема зайнятості
- •Форми безробіття. Закон Оукена
- •Методи досліджень та способи регулювання зайнятості. Крива Філліпса. Мультиплікатор зайнятості р. Кана та Дж. М. Кейнса
- •Заробітна плата
- •Рівні заробітної плати. Номінальна і реальна заробітна плата
- •Ринок капіталів. Процентна ставка та інвестиції
- •Кредит та його форми
- •Позичковий процент і його норма
- •Фондові біржі та їх функції
- •Ринок землі. Рента
- •Земля як специфічний господарський ресурс. Особливості пропозиції землі
- •Ринок природних ресурсів та його рівновага
- •Економічна природа рентних відносин
- •Розділ III макроекономіка
- •Національна економіка та її найважливіші показники
- •Суспільний продукт та його структура
- •Національний продукт
- •Національний дохід
- •Національне багатство
- •5. Ефективність суспільного виробництва та її визначення
- •Економічне зростання і розвиток
- •Сутність, цілі, фактории та основні показники економічного зростання
- •Вимір економічного зростання
- •Типи економічного зростання
- •Сучасні моделі економічного зростання
- •Кейнсіанська теорія мультиплікатора економічного зростання
- •Принципи акселерації економічного зростання
- •Циклічність економічного розвитку
- •Циклічність як форма розвитку національної економіки. Теорії циклів
- •Фази економічного циклу
- •Макроекономічна рівновага
- •Рівноважне функціонування національної економіки. Поняття рівноваги
- •Відтворення і пропорційність суспільного виробництва
- •Концепції загальної економічної рівноваги
- •Кейнсіанська модель рівноваги: базовий варіант
- •Р oль держави у ринковій економіці. Державне регулювання економіки
- •1. Необхідність державного втручання в економіку
- •Основні функції сучасної держави
- •Фінансові форми макроекономічного регулювання
- •Грошово-кредитне регулювання
- •Соціальна політика держави і розподіл доходів
- •Світова економіка. Загальна характеристика світового співтовариства
- •Міжнародний поділ праці
- •Економічна інтеграція та інтернаціоналізація
- •Світовий ринок. Міжнародна торгівля. Теорії ринку
- •Ефективність зовнішньоекономічних відносин
- •Регулювання зовнішньоекономічних зв’язків
- •Міжнародний рух капіталу. Суть, причини і форми вивезення капіталу
- •Міжнародна міграція робочої сили
- •Україна і світове господарство
- •Світова валютна система
- •Валютні відносини і валютна система
- •Визначення курсу національної валюти
- •Основні етапи розвитку світової валютної системи
- •Валютні ринки і валютні операції
- •Крива попиту
- •Цінова еластичність попиту
- •Перехресна еластичність
- •Еластичність попиту від доходу
- •Крива пропозиції
- •Рівновага попиту і пропозиції
- •Миттєва, короткострокова і тривала рівновага
- •Загальна економічна рівновага
- •Загальна рівновага. Закон вальраса
- •Оптимум в. Парето
- •Поняття корисності
- •Крива граничної корисності
- •Гранична корисність продукту, коли споживач має деяку його кількість
- •Еластичність кривої граничної корисності
- •Бюджетні лінії, або що доступне покупцю
- •Загальна і гранична корисність
- •Рівновага споживача на ринку
- •Вплив податків на ціну ринкової рівноваги
- •Криві постійних, змінних і валових витрат
- •Криві середніх постійних, середніх змінних і середніх повних витрат
- •Крива граничних витрат
- •Крива виробничих можливостей, або крива трансформації
- •Крива довгострокових середніх витрат
- •Віддача від масштабу та прибутковість фірми
- •Крива валового доходу
- •Граничний (додатковий) дохід Мй
- •Максимізація прибутку. Точка оптимального прибутку фірми
- •Рівновага фірми в довгостроковому періоді в умовах чистої конкуренції
- •Ціна в умовах недосконалої конкуренції
- •Олігополія. Ламана крива попиту
- •Правило «Великого пальця» при ціноутворенні для монополіста
- •Показник монопольної влади. Індекс Лернера. Індекс Гарфінделя Хіршмана
- •Олігополія. Модель Курно. Ламана крива попиту Суїзі
- •Розширене, просте і звужене відтворення суспільного виробництва
- •Марксистські схеми суспільного відтворення
- •Валовий національний продукт. Національний дохід
- •Індекс цін
- •Вимірювання інфляції
- •Індекс фізичного обсягу продукту
- •Схильність до споживання
- •Схильність до заощадження
- •Мультиплікатор. Історичне походження
- •Акселератор
- •Взаємозв’язок рівноваги та повної зайнятості в моделі Кейнса
- •Кейсіанська модель рівноваги: базовий варіант
- •Кейнсіанська модель рівноваги: розширений варіант
- •Роль держави у стимулюванні сукупного попиту за рахунок власних витрат і регулювання чистого експорту
- •Сучасні схеми економічного кругообігу
- •Кругообіг доходу, ресурсів і продукту за участю державного сектору
- •Макроекономічна рівновага товарного і грошового ринку
- •Кейнсіанська перевага ліквідності
- •Попит на гроші
- •Норма процента та інвестиції
- •Крива Філліпса
- •Криві е. Енгеля
- •Крива в. Парето. Закон розподілу доходів
- •Крива Лоренца
- •Крива Лаффера
- •Модель ділового циклу (Самуельсона-Хікса)
- •Засоби виробництва
- •_ Устаткування
- •Національ
- •Рівновага ринку послуг природних ресурсів
1. Система і структура ринків. Ринковий механізм і його елементи. Попит, пропозиція і ціна
Структура ринку — це внутрішня будова, порядок розташування окремих його елементів, їх частка у загальному просторі ринку.
Сукупність усіх ринків, розчленованих на окремі елементи за різноманітними критеріями, утворює систему ринків (див. схему «Загальна структура ринку»).
Ринковий механізм — це механізм взаємозв’язку і взаємодії основних елементів ринку: попиту, пропозиції, ціни, конкуренції і основних економічних законів ринку. Ці елементи є найважливішими параметрами ринку, якими користуються виробники і споживачі у своїй економічній діяльності. Це стрижень ринкових відносин, ядро ринку.
Ринковий механізм діє на основі економічних законів: попиту, пропозиції, рівноважної ціни, конкуренції, корисності, вартості, прибутку тощо (див. статті і графіки: «Крива попиту», «Крива еластичності попиту», «Еластичність попиту. Графічне подання», «Перехресна еластичність», «Еластичність попиту від доходу», «Крива пропозиції» «Еластичність пропозиції», «Рівновага попиту і пропозиції», «Миттєва, короткострокова і тривала рівновага», «Стійкість ринкової рівноваги, концепція типу А. Маршалла»).
Важливо зазначити, що ринковий механізм проявляється як примусовий механізм, оскільки змушує підприємців, які переслідують одну ціль — отримання прибутку — діяти врешті-решт на користь споживачів.
Дія цього механізму заснована на природному бажанні людини підвищити свій добробут. Тому для реалізації ринкового механізму не потрібно нічого, крім свободи виробників і споживачів. Чим повніша свобода, тим ефективніше функціонує механізм саморегулювання ринкової економіки. Якщо уважно вивчити названі вище статті, то стане зрозумілою суттєва особливість ринкового механізму у якому кожний його елемент дуже тісно пов’язаний з ціною, котра слугує основним інструментом, що діє на попит, пропозицію і конкуренцію.
П оведінка споживача в ринковій економіці
Суттєвою рисою ринкової економіки є її орієнтація на споживача. Тому дуже важливим як для виробника, так і для споживача є знання основних тенденцій і законів поведінки споживача на ринку. Теорія вибору споживача є однією із складових мікроекономіки тому, що дозволяє пояснити як формується попит, його структура, динаміка, взаємозв’язок з цінами, тобто пояснює як споживачі витрачають свої доходи, маючи за мету досягти якнайкращого задоволення своїх потреб. Мета споживацького вибору — максимізація задоволення потреб споживача. У створення цієї теорії значний внесок зробили економісти XIX — початку XX ст. Г. Госсен, Е. Енгель (Німеччина), К. Менгер і Е. Бьом-Баверк (Австрія), У.С. Джевонс і Ф. Еджуорт (Англія) та ін.
1. Концепція корисності і споживацький вибір
В економічній теорії відомі два підходи до оцінки співставлення, порівняння різних товарів чи їх наборів: кількісний чи кардиналістський і порядковий чи ординалістський.
Кількісний підхід, що є історично висхідним, заснований на уявленні про можливості вимірювання корисності різних благ безпосередньо у якихось гіпотетичних одиницях корисності. Назвемо їх ютілами (англ. — utility — корисність) — це теоретична міра корисності, яку ми отримуємо від споживання товару або послуги.
Слід розрізняти загальну корисність блага (TU — total utility- загальна корисність) і його граничну корисність (MU — marginal utility — гранична корисність). Якщо перша є сумою корисностей окремих частин блага, то друга характеризує приріст загальної корисності при збільшенні обсягу споживання даного блага на одну одиницю.
Припустимо, що споживач купує на ринку два блага — хліб і фрукти. Навряд чи можна очікувати, що він отримає однакову граничну корисність і від останньої хлібини, яку він купує, і від останнього кілограма фруктів, оскільки останні коштують набагато дорожче хліба. Мабуть кожному споживачу слід так провести свою купівлю, щоб кожний товар, що купується, приніс йому однакову граничну корисність пропорційно його ціні.
Отже, споживач досягає максимального задоволення чи корисності у тому випадку, коли граничні корисності усіх товарів, що купуються ним, пропорційні їх цінам. Тобто споживач досягає стану рівноваги, якщо забезпечено рівність виважених граничних корисностей усіх товарів, що ним купуються з розрахунку на одиницю грошей. Звідси виходить, що у стані рівноваги для будь-якого споживача остання одиниця грошей забезпечує одну й ту ж величину корисності незалежно від того, на придбання якого блага вона витрачена.
Кожне благо можна використовувати у різних альтернативних цілях і, значить, задовольняти різні потреби. Наприклад, яблука можна просто з’їсти, зварити з них варення чи джем. У зв’язку з цим виникає питання: яким чином споживачу слід розподілити куплене ним благо між різними напрямами його можливого використання? Сформульований закон дозволяє відповісти на це питання наступним чином: будь-яке благо розділяється між різними цілями його використання у таких пропорціях, щоб гранична корисність при використанні його у всіх цілях була однаковою.
Один і той же товар може мати неоднакову корисність для різних споживачів. Уявімо собі двох покупців — бідного і багатого, які купують один і той же товар по одній і тій же ринковій ціні. Оскільки ця ціна буде являти для бідного покупця більшу граничну корисність, ніж для багатого, остільки і виважені граничні корисності даного товару для них будуть неоднаковими. Тим не менше, співвідношення між граничними корисностями різних товарів будуть однаковими для всіх покупців.
Граничні корисності товарів X, У, Z знаходяться між собою у тих самих співвідношеннях, у яких знаходяться їх ціни:
Мих : Миу : Мuz = Рх : Ру : Рг,
де Мих — гранична корисність товару х....;
Рх — ціна товару х....
Кількісний підхід базується на припущенні, що існують одиниці для об’єктивного вимірювання корисності різних товарів чи послуг (ютіли). Однак, як уже зазначалося, корисність одного і того ж товару для різних покупців неоднакова. Тому використання ютілів для вимірювання корисності різних товарів можна порівняти із спробою вимірювати довжину за допомогою гумового метра, що розтягується. До того ж гранична корисність грошей не однакова, вона змінюється із зміною доходу.
У результаті критики кількісного (кардиналістського) методу виник так званий порядковий (ординалістський) підхід до вимірювання корисності економічних благ чи їх наборів. Він заснований на менш жорстких посиланнях: від споживача вже не вимагається вміння вимірювати корисність якогось блага у ютілах. Достатньо того, щоби він зміг впорядкувати усі можливі товари чи їх набори за ступенем їх переваг (див. статті: «Поняття корисності», «Крива граничної корисності», «Гранична корисність продукту, коли споживач має деяку його кількість», «Еластичність кривої граничної корисності», «Загальна економічна рівновага»).
Поведінку споживача можна визначити за допомогою кривої байдужості. Представники маржиналізму прийшли до висновку, що існує здатність людей ранжувати альтернативні комбінації товарів та послуг у тому порядку, який характеризує різний рівень задоволеності від їх споживання, тобто, якщо є дві альтернативи, то споживач може або віддати перевагу одній з них, або не розрізняти їх між собою (див. статті: «Криві байдужості», «Бюджетні лінії»,або що доступне покупцю», «Рівновага споживача на ринку», «Загальна і гранична корисність»).
Таким чином, визначити поведінку споживача на ринку можна, використовуючи теорію граничної корисності і метод кривих байдужості.