Крива Лоренца

Крива показує ступінь нерівності доходів сімей. «Частка сімей» розташована на осі абсцис, а «частка доходу» — на осі ординат. Теоретично абсолютно рівний розподіл доходів, якого не існує в дійсності, представлено на графіку (рис. 69) бісектрисою ОЕ. У будь-якій її точці даний процент сімей, наприклад 20, отримують відповідний процент доходу — 20. Фактичний розподіл доходу представлено кривою. В точці а 20 % усіх сімей мають найменший дохід, який складає 4,6 % усього доходу суспільства, в точці Ь 40 % усіх сімей отримали 15,4 % доходу і т. п. Чим більший розрив між лінією абсолютної рівності доходів і кривою Лоренца, тим бі­льший ступінь нерівності доходів.

Можна побудувати криву Лоренца після відрахування податків, включаючи трансферти та без урахування податків і трансфертів. Особистий дохід після відрахування податків і з урахуванням ви­плат трансфертних платежів розподіляється більш рівномірно, ніж дохід без відрахування податків і трансфертів.

Рис. 69

Крива Лаффера

Крива відображає взаємозв’язок між величиною ставки податків і надходженням за їх рахунок коштів у державний бюджет. При пі­двищенні ставки податку доходи держави за рахунок податків спо­чатку збільшуються. Якщо податкова ставка перевищує деяку ме­жу — точку М, то доходи від податків починають зменшуватися. Великі податки знижують стимули виробництва та зменшують до­ходи держави за їх рахунок і навпаки. Зниження податків у такому випадку поліпшує стан державних фінансів.

Крива не дає відповіді на питання, при якій ставці податків над­ходження максимальні, тому що така ставка податків різна для різ­них країн і залежить від багатьох факторів: від податкової політи­ки, розмірів і структури державного сектора економіки тощо.

У відповідності з кривою Лаффера податкові надходження при більш високій ставці в точці N і при більш низькій у точці L од­накові. Але якщо ставка податків у точці N не стимулює попит, то ставка податків у точці L створює стимули до праці, заощадження та інвестицій, стимулюючи розширення виробництва та збільшення національного доходу.

Модель ділового циклу (Самуельсона-Хікса)

У довгостроковому періоді виразно виявляється тенденція пос­тійного зростання економіки, хоча в короткі періоди її розвиток складається із хвиль піднесень і спадів кон’юнктури. Закономірно­сті хвилеподібного характеру економічної динаміки формулюються економістами як проблема ділового циклу. В моделі запропонова­ній Самуельсон-Хіксом, механізм коливання кон’юнктури поясню­ється за допомогою принципу акселерації і мультиплікатора.

Основу принципу акселерації складає положення про те, що ма­сштаби інвестування залежать від приросту або темпів зміни попи­ту на кінцеву продукцію. В моделі рівняння інвестицій I (ґ) при факторі акселерації, рівному V, має вигляд:

I()= V[у(і -1)-У(ґ - 2), (1)

де 7 — попит на кінцеву продукцію, тобто по-суті на національ­ний дохід; (ґ -1) і (ґ - 2) — періоди часу.

За Хіксом, суть цієї формули полягає в тому, що нові інвестиції є результатом змін випуску, які мали місце у періоді (ґ -1), але че­рез наявність тимчасового лага фактично здійснюються в період ґ.

Використаємо функцію споживання, ввівши в неї часовий лаг тривалістю в 1 період:

С(ґ)= аУ(ґ -1)+ Ь,

де ^{С (}) — споживчий попит — є лінійною функцією національного доходу, а і Ь — константи. Причому 1 > а > 0 — виражає пропор­цію, в якій споживання зростає при зростанні доходу У, тобто схи­льність до споживання; Ь > 0 — базове споживання.

модель ділового циклу З умов рівноваги попиту і пропозиції ^{у (}і ) = с ⁽і)+^{1 (}і) отримає­мо динамічне рівняння У() -(а + V)У(-1)- ГУ(і-2)+ Ь .

Рис. 72. У () = 1,55У ( -1) - 20У ( - 2) + 20 + G(t) модель ділового циклу з урахуванням державних витрат Якщо ввести змінну державного споживання:

G(t) - (і + Я)?(-1), де Я — темпи росту державного споживання, то

У() - (а + V)У( -1) - VУ( - 2) + Ь + G(t).

Р

Рис. 73. Сучасна періодизація довгих хвиль

Рис. 74. Економічний цикл

озв’язавши рівняння (2), отримаємо рух у часі, який представ­лений графічно в моделі ділового циклу і в тій же моделі з ураху­ванням державних витрат.

Формування економічної науки, її джерела

(стародавній світ — середні віка)

Економіка як наука

Т

т

т

Меркантилізм

16. XVII ст.

Фізіокарти

16. XVIII ст.

Класична політична економія XVIII—XIX ст.

Маржиналізм

19. XX ст.

Марксизм		Неокласична політекономія		Кейнсіанство
XIX—XX ст.		XX ст.		XX ст.

448

Монетаризм XX ст.

Неолібералізм XX ст.

Економісти глобалісти XX—XXI ст.

Традиційний

інституціона­

лізм

19. XX ст.

Теорія нео­класичного синтезу XX ст.

Неокейнсіанс

тво

19. XXI ст.

Неоінституціоналізм

19. XXI ст.

Схема 8. Основні етапи розвитку економічної теорії

Використо­

вувані

людьми си­ли природи

Людина

— Освіта

— Кеаліфіка-

Вогонь

Засоби		Предмети
праці		праці