
- •Розділ 9 аналіз економічного зростання
- •Ключові терміни і поняття
- •9.1. Зміст політики економічного зростання
- •9.2. Аналіз і оцінка ймовірності банкрутства
- •Оцінка ймовірності банкрутства за значеннями ”індексу z”
- •Ймовірність затримки платежів при значеннях zкг
- •Система показників діагностики банкрутства підприємств за у. Бівером
- •Галузеві статистичні моделі оцінки ймовірності банкрутства за в. Вітлінським*
- •Моделі оцінювання ризику банкрутства підприємств
- •9.3. Аналіз ділової активності суб’єктів господарювання
- •Система показників кількісного виміру ділової активності підприємства
- •9.4. Методика порівняльної рейтингової оцінки економічного зростання господарюючих суб’єктів
- •Зміна рейтингу підприємства за аналізований період
- •Контрольні питання
- •Тести для самоконтролю
- •Матриця відповідей на тести
- •Контрольні завдання
- •Дані для оцінки ймовірності банкрутства (тис. Грн.)
- •Дані для оцінки ймовірності банкрутства (тис, грн)
9.4. Методика порівняльної рейтингової оцінки економічного зростання господарюючих суб’єктів
Визначаючи стратегії виробничо-фінансового менеджменту, оцінюючи конкурентні позиції чи обґрунтовуючи ділове партнерство, виникає проблема порівняльної оцінки при багатоваріантній оптимізації з метою мінімізації ризику і максимізації виробничо-фінансового успіху. У таких випадках важливу роль приділяють інтегрованій або рейтинговій оцінці діяльності господарюючих суб’єктів. Якісну оцінку рейтингу можна забезпечити насамперед за методами комплексної економічної оцінки або за методикою, яку запропоновали Шеремет А.Д. і Негашев Є.В.
Російські вчені для порівняльної рейтингової оцінки пропонують виділити чотири групи показників:
показники оцінки прибутковості (рентабельності активів);
показники оцінки кінцевих фінансових результатів (прибутку);
показники ефективності використання виробничих ресурсів і капіталу;
показники ліквідності та платоспроможності
Цю систему показників визначають за даними публічної звітності, що дає змогу проводити відкриту, об’єктивну рейтингову оцінку. Для розрахунку підсумкового показника рейтингової оцінки проводять порівняння в розрізі всіх показників з умовним еталонним суб’єктом господарювання. Еталоном порівняння є реальний господарюючий суб’єкт, який має найкращі конкурентні показники. Якщо обирають лише конкретний об’єкт діяльності (наприклад, для інвестування у вуглевидобуток чи нафтовидобуток, пивоварну промисловість, кондитерську і т.п.), то еталонне підприємство формують із сукупності однотипних.
Для порівняльної рейтингової оцінки застосовують таку послідовність досліджень.
Формують матрицю показників рейтингової оцінки (Аij):
де і = 1,2,3…m (номери підприємств);
j = 1,2,3…n (номери показників).
Для кожного показника обирають еталонне значення і заносять у стрічку умовного еталонного суб’єкта господарювання (m+1).
Вихідні параметри матриці стандартизуються у відношенні до відповідного показника еталонного суб’єкта:
,
де Xi,j – виважені до стандарту еталонного суб’єкта господарювання
значення показників і-го досліджуваного.
Для кожного аналізованого суб’єкта господарювання значення його рейтингової оцінки (Ri) визначається за формулою:
де X1,i; X2,i; X3,i;… Xm,i – приведені до стандарту показники і-го
суб’єкта господарювання.
Найвищий рейтинг має господарюючий суб’єкт з мінімальним значенням Ri. Порівняльна рейтингова оцінка може бути за будь-якої кількості порівнювальних показників.
Цей алгоритм порівняльної рейтингової оцінки можна модифікувати за формулами:
або
,або
,
де k1, k2, k3,… kn – коефіцієнти значимості j-того показника, які
визначаються експертним шляхом.
Інформаційна база показників рейтингової оцінки повинна відповідати вимогам:
інформація має мати найбільш повне змістовне наповнення;
якісні показники дають однакову інтерпретацію змін економічної системи (позитивних чи негативних);
для показників якості економічної системи визначені нормативні параметри, або діапазон їх коливання (критичні значення);
показники є реальними, відкритими та порівняльними у просторі і часі.
Цим вимогам найбільшою мірою відповідають показники якості фінансового стану господарюючого суб’єкта. Рейтингове значення визначають за формулою:
де К – число показників рейтингової оцінки;
Ні – нормативне (критичне) значення для і-го коефіцієнта, коеф.;
ki – значення і-го коефіцієнта, коеф.
Якщо всі прийняті для рейтингової оцінки коефіцієнти (k1,k2,…,kK) будуть дорівнювати величині їх нормативних значень, то рейтинг дорівнюватиме 1 (R=1). При R<1 стан економіки визначається як незадовільний.
Найчастіше для рейтингової оцінки виділяють п’ять показників:
коефіцієнт маневрування (нормативне значення kМН ≥ 0,1);
коефіцієнт загальної платоспроможності (нормативне значення kЗП ≥ 2,0);
прямий коефіцієнт обороту вкладеного капіталу (нормативне значення kO ≥ 2,5);
коефіцієнт рентабельності реалізації продукції RРП (нормативне значення SНБ визначається за обліковою ставкою НБУ);
коефіцієнт рентабельності вкладеного капіталу kГК (коефіцієнт економічної рентабельності нормативами не обмежений).
Враховуючи це, рейтингове значення діяльності суб’єкта господарювання визначають так:
.
Оцінку зміни рейтингу суб’єкта господарювання можна подати у вигляді таблиці (табл. 9.7) .
Таблиця 9.7