Характеристика зміни обсягу структури та динаміки активів підприємства

Види активів	на початок року		на кінець року		зміна за рік
	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%
1. Необоротні активи, з них: нематеріальні активи основні засоби довгострокові фінансові ін­вестиції довгострокова дебіторсь­ка за­боргованість інші необоротні активи 2. Оборотні активи, з них: запаси короткотермінова дебі­тор­­сь­ка заборгованість поточні фінансові інвестиції грошові кошти і їх еквіва­ленти інші оборотні активи	8575,8 37,1 8515,1 19,8 3,8 - 7773,8 6748,8 613,4 - 361,9 49,0	52,45 0,23 52,08 0,12 0,02 - 47,55 41,29 3,75 - 2,21 0,30	12642,4 39,1 9886,4 2616,2 100,7 - 9771,2 8264,0 677,3 - 773,0 56,1	56,40 0,17 44,11 11,67 0,45 - 43,60 36,87 3,02 - 3,45 0,26	+4066,6 +2,0 +1371,3 +2596,5 +96,9 - +1997,4 +1515,2 +63,9 - +411,1 +7,1	+3,95 -0,06 -7,97 +11,55 +0,43 - -3,95 -4,42 -0,73 - +1,24 -0,04
3. Всього	16349,6	100,0	22413,6	100,0	+6064,0	-

1. Про приріст (скорочення) величини активів, яка свідчить про зміну економічного потенціалу підприємства, його фінансової ваги на ринку. Зміна активів може бути в абсолютних (+6064,0 тис. грн) та відносних (+37,1%) величинах. Приріст активів (з врахуванням індексу інфляції) є свідченням зміцнення економічного потенціалу підприємства, його ваги на ринку. Якщо приріст активів забезпечується збільшенням обсягу необоротних активів (+4066,6 тис. грн), особливо основних засобів (+1371,3 тис. грн) і довгострокових фінансових інвестицій (+2596,5 тис. грн), то це свідчить про перспективу економічного зростання і підвищення активності на ринку.

2. Про зміну частки необоротних і оборотних активів. Позитивним у зміцненні фінансового стану треба вважати підвищення частки оборотних активів, що зменшує ризик компенсації авансованого капіталу та підвищує його віддачу внаслідок прискорення оборотності оборотних коштів.

3. Про зміну частки активів підприємства за критеріями їх ліквідності. Підвищення частки абсолютно та високоліквідних активів є свідченням підвищення поточної платоспроможності і стійкого фінансового стану. Особливо позитивним є абсолютний приріст (+411,1 тис. грн) збільшення частки (+1,24%) грошових коштів і їх еквівалентів. Збільшення довгострокової (+96,9 тис. грн) і короткострокової (+63,9 тис. грн) дебіторської заборгованості погіршує якісні характеристики фінансового стану через значне відволікання коштів підприємства з обороту.

Детальнішу характеристику зміни фінансового стану за активами підприємства можна отримати при аналізі окремих видів.

Аналіз довгострокових (необоротних) активів. Аналізуючи довгострокові (необоротні) активи, найважливішим для оцінки фінансового стану є діагностика динаміки їх зростання, структурних зрушень та ефективності використання. За динамікою зміни основних засобів можна дати оцінку щодо зростання економічного потенціалу підприємства (зростання чи зменшення можливостей продуктивної діяльності) та про ступінь покриття (окупності) основного капіталу (за ступенем зношуваності). Детальнішу характеристику основних засобів отримують при аналізі ресурсного потенціалу підприємств.

Зміну обсягу і структури нематеріальних активів треба оцінювати лише за ефективністю використання, що виражається у показниках рентабельності та капіталовіддачі.

Аналізуючи необоротні активи, особливу увагу приділяють зміні довгострокових фінансових інвестицій, які свідчать про стратегію економічного розвитку, зміну структури власності тощо. Довгострокові фінансові інвестиції – це вагомий чинник зміни фінансового стану підприємства, а механізм цього взаємозв’язку дуже складний. Враховуючи це, у фінансовому аналізі цей напрям господарської діяльності виділяють окремо.

Вплив ефективності використання активів підприємства на зміну його фінансового стану можна визначити за показниками:

а) рентабельність активів (R_а), визначають як відношення чистого прибутку підприємства (ЧП) до середньої величини залучених до використання в аналізованому періоді активів (А):

,

б) віддача активів (В_а) , визначають як відношення валового доходу підприємства (ВД) до середньої величини активів:

,

в) швидкість оновлення операційних необоротних активів , яка обчислюють за формулою:

,

де – коефіцієнт оновлення операційних необоротних активів;

Аналіз короткострокових (оборотних) активів. Від раціонального розміщення та ефективності використання оборотних активів фінансовий стан підприємства залежить найбільше. Структурні зрушення, прискорення оборотності, загальна динаміка не тільки визначають фінансову стійкість і платоспроможність підприємства, а й можливості стійкого економічного зростання. Для добре і стабільно працюючого підприємства характерною є стійка структура поточних активів. Проте структурні зміни можуть бути зумовлені не тільки цілями внутрішнього фінансового менеджменту, а й зовнішніми факторами, визначальними серед яких є інфляція. В умовах інфляції зростають невизначеність і ризик, що вимагає особливої уваги аналітиків в оцінках оборотних активів. Насамперед з інфляцією пов’язана оборотність оборотних активів. Чим повільніша оборотність, тим більше завищується сума прибутку, якщо для оцінки оборотних активів не застосовують метод ЛІФО. По-друге, при інфляції суттєве значення має розподіл активів на монетарні та немонетарні. Вкладення у грошові активи приведуть до втрати їх покупної спроможності. Причини і наслідки зміни структури за окремими елементами оборотних активів різні.

Аналізуючи наявність, склад і структуру запасів, враховують те, що вони повинні бути оптимальними. Для досягнення цієї оптимальності треба зробити обґрунтовані розрахунки потреби у запасах, налагодити стабільні договірні зв’язки з партнерами, які успішно виконують свої договірні зобов’язання, забезпечити належну організацію виробничого процесу тощо. Надлишок чи нестача запасів є причиною поганого фінансового стану. Причини їх утворення вивчають при внутрішньому аналізі в розрізі формування і використання: виробничих запасів (сировини, матеріалів, комплексних виробів і т.п.); запасів незавершеного виробництва, готової продукції та товарів. За кожною групою запасів з’ясовують специфіку дії факторів, наслідки впливу відхилень від оптимальних (нормативних) запасів на результати виробничо-фінансової діяльності і визначають шляхи оптимізації. Для оцінки надлишку чи нестачі запасів, фактичний запас порівнюють з нормативним і визначають відхилення. Нормативну потребу виробничих запасів (Н_вз) можна бути визначити так:

,

де Н_з – норматив запасу виробничих запасів у днях, який обчислюють

як суму нормативу підготовчого, поточного, страхового запасів;

О_д – одноденне витрачання виробничих запасів, грн.

Норматив незавершеного виробництва (Н_нв) обчислюють за формулою:

,

де – валові витрати на виробництво продукції, грн;

– тривалість аналізованого періоду, в днях;

– тривалість виробничого циклу, в днях;

–коефіцієнт наростання витрат, який розраховують так

,

де – одноразові витрати на початок виробництва, грн;

– наступні витрати до кінця виробничого процесу, грн.

Норматив готової продукції чи товарів (Н_гп) визначають так:

,

де Н_пд – одноденний випуск продукції чи одноденний оборот товарів,

грн;

О_п – норма готової продукції чи товарів, у днях;

Аналізуючи оборотні активи, особливу увагу треба приділити змінам обсягу, структури та якості дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість поділяється на поточну (оборотні активи) і довгострокову (необоротні активи). Вона визначається активом, якщо:

а) існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод;

б) сума заборгованості може бути достовірно визначена.

Поточна дебіторська заборгованість може бути пов’язана і не пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт і послуг. До першого типу належить заборгованість загальна і та, що забезпечена векселями. До другого типу відноситься заборгованість за виданими авансами, розрахунками з бюджетом, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків та інша. Довгострокова дебіторська заборгованість виникає за майно, що передано в оренду; забезпечена довгостроковими векселями. За термінами погашення вона поділяється на заборгованість, за якою термін оплати не настав, заборгованість, неоплачена у визначений термін, і заборгованість, за якою минув строк позовної давності.

Початковим етапом аналізу дебіторської заборгованості є оцінка її обсягу, складу і структури (табл. 8.3).

Аналізуючи, особливу увагу треба приділяти зміні допустимої і недопустимої (простроченої) дебіторської заборгованості. Наявність простроченої, особливо безнадійної, що віднесена до резерву сумнівних боргів, як і необґрунтоване зростання дебіторської заборгованості в цілому негативно впливають на фінансовий стан підприємства, призводять до дефіциту фінансових ресурсів у господарській діяльності.

Досліджуючи якісні параметри дебіторської заборгованості, розраховують такі аналітичні показники:

• коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості;

• середній термін простроченої заборгованості;

Таблиця 8.3