Типи фінансової стійкості підприємства

Тип фінансової стійкості	Значення коефіцієнтів
Абсолютна стійкість	0	0	0	1,1,1
Нормальна стійкість	< 0	0	0	0,1,1
Нестійкий фінансовий стан	< 0	< 0	0	0,0,1
Кризовий фінансовий стан	< 0	< 0	< 0	0,0,0

Абсолютна і нормальна стійкість фінансового стану характеризується прибутковістю господарювання та відсутністю порушень фінансової дисципліни. Нестійкий фінансовий стан, пов’язаний з порушеннями платіжної дисципліни та зниженням рентабельності капіталу. Кризовий фінансовий стан свідчить про потенційну можливість банкрутства.

Відносні показники фінансової стійкості – система коефіцієнтів (ratio), аналіз яких полягає в оцінках їх зміни проти теоретично обґрунтованого рівня (оптимального чи критичного) та у динаміці змін за попередні періоди. Основні відносні показники фінансової стійкості:

1. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) , який характеризує частку власного капіталу (ВК) у загальній вартості авансованого капіталу підприємства (К) і розраховується як відношення підсумку першого розділу пасиву балансу до валюти балансу:

.

Чим більша частка власного капіталу, тим більша можливість подолати несприятливі ситуації щодо фінансового забезпечення господарської діяльності. Мінімальне критичне значення цього коефіцієнта – 0,5. Воно свідчить про те, що за таких обставин будь-який суб’єкт може всі свої зобов’язання покрити за рахунок власних джерел.

2. Коефіцієнт фінансової залежності характеризує частку залученого капіталу(зобов’язань) (ЗК) у загальній вартості авансованого капіталу і розраховується як різниця між 1 і коефіцієнтом автономії:

або .

Оцінки його зміни зворотні стосовно коефіцієнта автономії.

3. Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля) характеризує кількість залученого капіталу в розрахунку на 1 грн. власного і визначається як відношення залученого капіталу до суми власного:

.

Зростання цього коефіцієнту свідчить про підвищення залежності від залучених джерел, втрату фінансової автономії. Критичне значення цього коефіцієнта , а нормальним вважається таке значення, при якому лише третина активів підприємства формується за рахунок залученого капіталу. Залежно від зміни внутрішніх і зовнішніх умов функціонування суб’єктів господарювання нормальне значення коефіцієнта фінансового ризику суттєво змінюється. Чинниками таких змін можуть бути зміна оборотності оборотних активів, стан дебіторської заборгованості, зміна умов залучення капіталу тощо. Для досягнення мінімальної фінансової стійкості цей коефіцієнт повинен бути обмежений значенням співвідношення оборотних активів до необоротних :

.

4. Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу характеризує структуру джерел покриття активів і визначається як частка від ділення суми довготермінових зобов’язань (ДЗ) на суму власного капіталу і довготермінових зобов’язань:

.

Зростання коефіцієнта свідчить про збільшення довіри з боку кредиторів, інвесторів і залежності від зовнішніх джерел фінансування.

5. Коефіцієнт маневрування власного капіталу характеризує ступінь мобільності власного капіталу щодо можливого вільного маневрування ним і розраховується відношенням власного оборотного капіталу (ВОК) до суми всього власного капіталу:

.

Чим більше значення цього коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан, оскільки створюються кращі можливості фінансового забезпечення виробничої та інших видів діяльності, проведення розрахунків з кредиторами.

6. Коефіцієнт нагромадження амортизації ( ) характеризує інтенсивність вивільнення іммобілізованих засобів (основних засобів і нематеріальних активів), визначається як відношення суми нагромадженої амортизації опрацювання до початкової вартості амортизованого майна :

.

Зростання коефіцієнта нагромадженої амортизації є свідченням зменшення фінансового ризику не покриття авансованого капіталу в іммобілізовані активи. В оцінках важливим є технічний стан основних засобів, методи нарахування амортизації, достатність нагромадження амортизації для оновлення основних засобів тощо.

7. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів засвідчує наскільки ефективно використовують основні засоби у господарській діяльності і визначається відношенням вартості основних засобів за вирахуванням спрацювання до чистої вартості майна (чистих активів) :

.

Зміна цього коефіцієнта свідчить про структурні зрушення активів.

8. Коефіцієнт мобільності оборотних активів , який характеризує ступінь ліквідності оборотних коштів, тобто їх можливість бути засобами платежу, розраховується як відношення грошових засобів і короткострокових фінансових інвестицій (ГЗЕ) до вартості оборотних засобів (ОБЗ):

.

Зростання цього коефіцієнта свідчить про підвищення рівня платоспроможності.

9. Коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат власними коштами визначає ступінь залежності покриття потреби матеріальних запасів і затрат від залученого капіталу, розраховується відношенням суми власного оборотного капіталу до вартості запасів і затрат :

.

Зміна цього коефіцієнта визначає фінансовий стан, враховуючи те, що власними джерелами повинні покриватися необхідна величина запасів і затрат. Нормальним вважається фінансовий стан коли значення цього коефіцієнта складає 0,6 – 0,8.

10. Коефіцієнт майна виробничого призначення , характеризує частку активів основної виробничо-господарської діяльності у загальній вартості активів, розраховується відношенням вартості основних засобів і матеріальних оборотних засобів до загальної величини чистих активів

.

Цей коефіцієнт є свідченням паритетності вкладення капіталу і виробничу сферу і сферу обігу та можливого маневрування ресурсами і капіталу для забезпечення фінансової стабільності при зміні зовнішнього ринкового середовища.

Названі коефіцієнти не вичерпують всю систему показників, які можна використовувати під час аналізу фінансової стійкості. Часто на практиці використовують коефіцієнти, які виражають деталізовані структурні зрушення активів і пасивів, взаємозв’язки грошового потоку тощо. За згаданою сукупністю коефіцієнтів можна достовірно визначити фінансову стійкість будь-якого господарюючого суб’єкта. Зведену характеристику коефіцієнтів фінансової стійкості можна подати у вигляді таблиці 8.9.

Таблиця 8.9