Розділ 8 аналіз фінансового стану суб’єктів господарювання
8.1. Зміст та особливості аналізу фінансового стану господарюючих
суб’єктів в умовах формування ринкових відносин
8.2. Інформаційна база аналізу фінансового стану
8.3. Аналіз активів
8.4. Аналіз пасивів
8.5. Аналіз фінансової стійкості
8.6. Аналіз платоспроможності
8.7. Аналіз грошових потоків
8.8. Особливості оцінки інфляційних процесів
Ключові терміни і поняття
Фінансовий аналіз. Фінансовий стан. Ліквідність активів. Необоротні і оборотні активи. Нематеріальні активи. Оборотність оборотних активів. Власний і залучений капітал. Дебіторська і кредиторська заборгованість. Плече фінансового важеля. Маневрування капіталом. Додатковий капітал. Резервний капітал. Доходи і витрати майбутніх періодів. Фінансова стійкість. Перманентний капітал. Платоспроможність. Абсолютна ліквідність. Фінансові деривативи. Еквіваленти грошових коштів. Іммобілізація активів. Валюта балансу. Грошові потоки. Інфляція. Дефляція. Чистий грошовий потік. Ліквідність грошового потоку.
8.1. Зміст та особливості аналізу фінансового стану господарюючих суб’єктів в умовах формування ринкових відносин
Для забезпечення життєдіяльності господарюючих суб’єктів в умовах формування ринкових відносин визначальним є його фінансовий стан. Він характеризується сукупністю параметрів, які виражають наявність, розміщення, рух і використання коштів. Фінансовий стан є синтетичним виразником результатів всіх видів діяльності та індикатором креативного фінансового менеджменту. Основними об’єктами аналізу фінансового стану є зміна обсягу і структури активів та пасивів господарюючого суб’єкта, його фінансова стійкість і платоспроможність, рух грошових коштів і оборотність капіталу тощо. У ринковому економічному середовищі завдання аналізу фінансового стану не можуть бути вирішені лише на основі даних, що містяться у балансі та інших формах обов’язкової фінансової звітності. Він втручається у питання оцінки якості продукції, її конкурентоспроможності на зовнішньому та внутрішньому ринках, стану технічної бази підприємства і перспектив її вдосконалення, забезпеченості необхідними матеріалами, а також компетентності, ініціативності господарських керівників, кваліфікації робітників і в ряд інших аспектів інвестиційної, постачальницької і збутової діяльності, які впливають на доходність і фінансову стійкість.
Залежно від інформаційного забезпечення і зацікавленості різних груп користувачів у вивченні окремих питань аналізу фінансового стану останній поділяється на зовнішній і внутрішньогосподарський.
Зовнішній аналіз спирається переважно на бухгалтерську звітність, яка складають за єдиними формами незалежно від типу власності та яку будь-який суб’єкт подає в органи державної податкової інспекції, банківські установи, які уклали договір з ним, власникам підприємств чи інших суб’єктів, заснованих на акціонерній та іншій колективній власності, біржам та іншим організаціям, у які даний суб’єкт входить на добровільній основі, якщо подання такої звітності передбачено установчими документами та договорами.
Будь-який суб’єкт господарювання повинен прагнути до публічності своєї фінансової звітності. Публічна звітність необхідна для залучення інвесторів і кредиторів, для інформування потенційних учасників і вкладників про сталість свого фінансового стану. Інвестор і кредитор, які вкладають свої гроші та інше майно в акціонерне або кооперативне підприємство, повинні бути впевнені у збереженні та ефективному використанні своєї власності, у правильності обчислення прибутку і розподілу дивідендів. Це досягається впровадженням у господарську практику перевірки ведення бухгалтерського обліку і правильності складання звітності незалежними аудиторськими фірмами.
Природно, що не всі дані будуть публікувати у відкритій пресі, які захищені комерційною таємницею. Зовнішня інформація повинна бути правдивою, але водночас лаконічною. Наприклад, за зразком західних фірм відомості про витрати виробництва треба обмежувати лише переліком витрат, які утворюють собівартість реалізованої продукції за рік; не варто у додатку до звітів показувати собівартість і рентабельність важливих видів продукції. Тому для зовнішніх користувачів програма аналізу обмежується переважно визначенням наближених оцінок і розрахунків, які засновані на виявленні тенденцій (що теж дуже важливо), а не абсолютних цифр. Зовнішній аналіз фінансового стану можна виконувати в обмеженому або детальнішому висвітленні.
Зовнішній і внутрішньогосподарський аналіз залежно від поставлених цілей і строків проведення поділяється на ретроспективний (аналіз результатів господарської діяльності за минулий період), перспективний (прогнозний), спрямований на очікувану оцінку фінансової сталості, платоспроможності, забезпеченості фінансовими ресурсами та ефективності їх використання в майбутньому календарному періоді, порівняльний (між декількома підприємствами) й оперативний, який виконується у процесі регулювання фінансової діяльності.
Найдетальнішою є програма ретроспективного аналізу, оскільки вона має багатшу інформаційну базу і більше часу для його проведення порівняно з іншими видами аналізу фінансового стану.
У сучасних умовах ретроспективний аналіз відіграє вирішальну роль, оскільки підвищити результати господарської діяльності, виявляти позитивну або негативну її динаміку, поєднуватися з перспективним, головним завданням якого стає оцінка можливостей збуту продукції, яку випускають у поступово зростаючому обсязі, забезпеченості виробництва матеріальними і трудовими ресурсами, рентабельності виробництва і як наслідок усіх цих факторів – фінансової сталості та кредитоспроможності.
Внутрішньогосподарський аналіз виконується для керівників підприємства чи організації, їх внутрішніх функціональних і лінійних підрозділів, деталізується необмежено за їхніми запитами, оскільки для внутрішніх користувачів інформаційна база може включати всю сукупність даних бухгалтерського, статистичного, оперативного та первинного обліку.
В умовах формування ринкових відносин багато чого в роботі господарюючих суб’єктів залежить від контрагентів (постачальників, покупців, банків, підрядників і т.д.), яких вони вибирають самостійно. Його робота залежатиме від того, наскільки швидко і правильно воно орієнтуватиметься в системі ринкових відносин, наскільки точно і безпомилково вибиратиме собі ділових партнерів.
Як відомо, найкращий спосіб оцінити майбутнього партнера – збирати необхідну інформацію про нього, враховуючи дані про його господарську діяльність за останні роки, її масштаби, фінансовий стан, рентабельність, перспективи подальшого розвитку. Нерозбірливість у виборі партнера призведе до значних втрат і навіть ліквідації самого підприємства. Проте достатньо навести довідки про майбутнього компаньйона у регулярно публікованих біржових довідниках, фінансових газетах та інших виданнях і можна приймати рішення: співпрацювати або ні.
З огляду на те, що виник ринок цінних паперів і акціонерних товариств, важливими стали аналітичні прийоми, зумовлені вимірюванням ефективності вкладених коштів в акції, облігації, а також у вигляді дольової участі в інших підприємствах.
Фінансові успіхи їх стабільність цілком залежать від конкурентоспроможності суб’єктів господарювання та окремих видів його діяльності, що підтримується в умовах нестабільності внутрішнього і зовнішнього економічного середовища та ризику ділового партнерства. Тому аналіз фінансового стану тісно пов’язаний з оцінкою виробничих результатів діяльності (обсягу, асортименту і якості продукції, що виробляється, її матеріаломісткості та енергомісткості, собівартості та рентабельності тощо). Тут суттєвою є участь у рейтингових оцінках, які проводять різноманітні економічні видання з відображення коректної, але достовірної фінансової аналітики. Списки підприємств, які мають найкращі економічні показники, слугують своєрідним барометром успіху, свідченням їхньої надійності, а це є найкращою рекламою, яка стимулює нові замовлення і прибутки.
Щоб вистояти у конкуренції виробників на ринку та гарантувати своєму підприємству фінансовий успіх, недостатньо лише скорочувати витрати виробництва з метою отримання максимального прибутку. Такий підхід можливий лише тоді, коли цикл повного оновлення асортименту виробів становить декілька років. Сьогодні у прогресивних галузях промисловості, наприклад, електронній життєвий цикл виробів скоротився до кількох місяців. Тому в сучасному світі, коли ринкова конкуренція стає все жорсткішою, але не за рахунок фактора цін, а в результаті виникнення витонченіших методів і форм суперництва підприємств на ринку, головна мета керівника вже не може полягати лише у прагненні знижувати витрати виробництва. Виживання підприємства все частіше зумовлюється дією факторів більш довгострокового порядку, ніж просто економія яких-небудь видів прямих або накладних витрат.
За таких обставин варто більше часу приділяти таким сферам, як реалізація і збут продукції, збільшення доходів і поліпшення свого фінансового стану, ніж управлінню виробництвом з метою зниження витрат.
Тому аналіз фінансового стану пов'язаний із системою маркетингу, який даватиме інформацію про вироби і чому їх хочуть купувати споживачі, про ціни, які споживачі готові заплатити, про те, де ємність ринку найвища, де збут продукції підприємства може принести найбільший прибуток. Маркетинг допомагає зрозуміти, як підприємство повинно організувати збут своєї продукції, як проводити кампанію з просування на ринку нових виробів, будувати стратегію реклами. Маркетинг дає змогу розрахувати різні варіанти ефективності затрат на виробництво і реалізацію виробів і послуг, визначити, які види продукції продані, якому споживачеві, в якому регіоні принесуть найбільшу віддачу на кожну гривню, вкладену у виробництво, транспортування, зберігання, рекламу, збут.
Отже, підвищення ефективності виробництва господарюючого суб’єкту, зміцнення його конкурентоспроможності вимагають принципово нових підходів до управління й організації виробництва. Тому для прийняття правильних управлінських рішень треба, з одного боку, вміти чітко аналізувати і взаємопов’язувати реальні процеси, з іншого – виявляти закономірності і тенденції розвитку подій, які спрямовують діяльність господарюючих суб’єктів у цих реальних умовах на досягнення поставлених цілей.
Першочергове завдання аналізу фінансового стану – розкрити причинно-наслідкові зв’язки між фінансовою та виробничою діяльністю. Необхідні передумови для стійкого фінансового стану створює виробнича діяльність. Якщо підприємство працює ритмічно, випускає рентабельну продукцію, успішно її реалізує, воно, здебільшого має необхідні кошти для платежів. Однак нерідко трапляються випадки, коли прибуткове підприємство має фінансові труднощі. Це пояснюється тим, що фінанси залежать не лише від розміру доходів, які надходять, не лише від наявності засобів, а й від того, наскільки раціонально й ефективно використовуються засоби, тобто від якості самої фінансової роботи. В умовах ринку з ускладненого фінансового стану підприємство зобов’язане виходити самостійно за рахунок мобілізації внутрішніх резервів і поліпшення роботи.
Важливим об’єктом аналізу є вивчення правильності використання фінансових ресурсів відповідно до їх цільового призначення.
Завдання аналізу фінансового стану визначаються також інтересами користувачів.
Так. публікована звітність підприємства, що працюють на правах акціонерного товариства, адресується акціонерам. Акціонери хочуть бути впевненими у надійності своїх вкладень у власний капітал підприємства, їх цікавить чи стабільний його фінансовий стан і майбутні перспективи збереження стабільності, стурбовані рентабельністю підприємницької діяльності та дивідендної політики керівництва підприємством.
До цієї групи користувачів близькі тримачі облігацій, випущених підприємством, банки, які кредитують підприємство, та інші кредитори. Їх цікавить, якою мірою підприємство здатне своєчасно оплатити свої борги і яка гарантія погашення ними довгострокових позик і сплати процентів по них у майбутньому. Іншими словами, цю групу користувачів аналітичним матеріалом цікавлять питання платоспроможності.
Податкові органи держави за даними звітності прагнуть отримати відомості про майновий стан господарюючого суб’єкта і результати його діяльності (прибутки або збитки). Зацікавлені в аналітичних даних про вплив окремих факторів на результат діяльності, про складові балансового прибутку та його розподілу.
Особливо скрупульозними в оцінці фінансового стану, платоспроможності, рівня рентабельності та перспектив розвитку суб’єктів господарювання є фондові біржі – ринки цінних паперів. Цінні папери підприємства (акції та облігації) купують і продають фондові біржі з метою присвоєння курсової різниці. Оскільки ціна на акції та облігації залежить від перспективи діяльності акціонерних підприємств, біржі уважно вивчають та аналізують їх звітну інформацію.
Ціла низка звітних та аналітичних показників у зіставленні за декілька років потрібні статистичним органам та різним відомствам, які вивчають тенденції розвитку окремих галузей національного господарства і намагаються розробити рекомендації щодо регулювання економіки країни.
Отже, інтереси зовнішніх користувачів до аналітичного матеріалу зводяться до вивчення та оцінки фінансового стану підприємств у частині:
майнового стану на дату звіту;
фінансової сталості та платоспроможності;
рентабельності роботи за звітний рік;
змін фінансового стану за звітний рік і його динаміки за кілька років;
розподілу прибутку і залучення в обіг інших джерел засобів;
тенденцій розміщення додаткових джерел засобів в різні активи з метою відновлення сталості їх фінансової структури і розширення виробництва;
узагальнених відомостей про зв’язки підприємства з постачальниками і споживачами продукції, банками, фінансовими ринками.
Внутрішніми користувачами аналітичних матеріалів виступають керівники окремих підрозділів. Вони визначають коло завдань, які повинен вирішувати внутрішній аналіз. Він охоплює завдання контролю, які ґрунтуються на оцінці даних, відображених в облікових реєстрах і внутрішніх звітних формах, а також оперативній інформації, яка виникає в процесі виробництва. Ця група завдань належить до економічного аналізу й опосередкованого питання прогнозування отримання найкращих результатів роботи підприємства шляхом порівняння можливих варіантів рішень поставлених завдань між собою або ж фактичного виконання з можливими варіантами.
Виконуючи функцію контролю, аналітик порівнює фактичні результати з попередньо визначеними завданнями, забезпечуючи своїми діями максимальне наближення фактичного виконання до поставленої мети. Аналітикові поставлено завдання: відхилитись від визначених цілей і характеру втручання управлінської ланки.
Внутрішній аналіз фінансового стану здійснюється за такими напрямами:
виявлення наявності та збереження власних коштів;
визначення забезпеченості запасів і товарно-матеріальних цінностей власними джерелами і кредитами, оцінка правильності отримання кредитів і перспектива їх проведення;
визначення факторів, які вплинули на співвідношення темпів зростання кредитних вкладень та обсягів виробництва і реалізації продукції;
виявлення можливості іммобілізації власних обігових коштів і причин утворення дебіторської та кредиторської заборгованості;
оцінка майна підприємства і джерел його придбання;
оцінка фінансової незалежності від зовнішніх джерел;
оцінка платоспроможності;
вивчення показників і факторів рентабельності;
розроблення конкретних заходів з мобілізації внутрівиробничих ресурсів для поліпшення фінансового стану.
Аналіз фінансового стану проводять з метою виявлення вразливих місць і визначення шляхів їх усунення. Дані аналізу відіграють вирішальну роль при визначенні напрямів конкурентної політики і використовуються при оцінці виконання поставлених завдань і для розроблення програм розвитку на перспективу.
Д
ля
отримання необхідної аналітичної
інформації розв’язують групу аналітичних
задач, яка представлена у загальній
моделі аналізу (рис. 8.1).
Рис. 8.1. Загальна модель аналізу фінансового стану підприємства
Поданий у загальній моделі перелік аналітичних блоків є структуризованим з позицій системного підходу. Відповідно до цілей фінансового менеджменту вносяться корективи щодо сукупності задач, інформаційної бази, виду аналітичних досліджень тощо. Тут вирішальне значення має запит користувачів і стан методологічного та організаційного забезпечення аналітичних досліджень.