7.4. Аналіз фінансових результатів інвестиційної діяльності

До складу доходів інвестиційної діяльності слід віднести доходи від:

• реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів тощо), майнових комплексів;

• неопераційних курсових різниць;

• безоплатно одержаних необоротних активів;

• інші доходи, що не є результатом операційної чи фінансової діяльності.

В ході аналізу доходів інвестиційної діяльності необхідно визначити обґрунтованість та повноту реалізації реальних та фінансових інвестицій у відповідності до визначених проектів. При цьому слід врахувати відмінності у визнанні інвестиційних проектів на проектній стадії і в період їх реалізації. Важливо також оцінити економічну доцільність змін щодо повноти і своєчасності їх реалізації.

Доходи неопераційних курсових різниць не відносяться до заслуг діяльності суб’єкту господарювання, а є наслідком зміни стану валютного ринку.

Дохід від цільового фінансування капітальних інвестицій і безоплатно одержаних необоротних активів, що підлягають амортизації, визначається у сумі амортизації відповідних активів, одночасно з їх нарахуванням. Дохід від безоплатно одержаних земельних ділянок і фінансових інвестицій визнається при їх вибутті.

Особливість аналізу причинно-наслідкових зв’язків зміни доходу інвестиційної діяльності пов’язані з тим, що цей дохід є наслідком вибору до реалізації інвестиційних проектів.

До витрат інвестиційної діяльності відноситься:

• собівартість проданих необоротних активів,

• собівартість проданих фінансових інвестицій,

• собівартість проданих майнових комплексів,

• втрати від неопераційних курсових різниць;

• уцінка необоротних активів;

• уцінка фінансових інвестицій;

• списання необоротних активів.

Об’єктивні підстави уцінки і списання інвестицій не розглядаються як керовані факти зміни витрат, а визнаються як дана реальність. Зміна собівартості фінансових та реальних інвестицій оцінюється за загальною методикою аналізу витрат діяльності.

Основна увага в аналіз інвестиційної діяльності приділяється оцінці та діагностиці її фінансових результатів. Поряд з вибором та забезпеченням руху інвестиційних проектів суттєве значення має факторний аналіз резервів прибутку (збитку) інвестиційної діяльності.

Прибуток (збиток) інвестиційної діяльності утворюється за реальними та фінансовими інвестиціями. Аналізуючи прибуток реальних інвестицій, треба виділити такі завдання:

• провести оцінку динаміки та структури прибутку реальних інвестицій;

• дати оцінку виконання плану з прибутку реальних інвестицій;

• провести факторний аналіз зміни прибутку реальних інвестицій;

• визначити напрями підвищення прибутковості реальних інвестицій.

Планові завдання та очікувана динаміка прибутку реальних інвестицій визначають при виборі й обґрунтуванні інвестиційних проектів (програми). Проте реалізація інвестиційних проектів (програми) пов’язана зі зміною дії факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, що призводить до відхилень фактичної чи очікуваної прибутковості реальних інвестицій. Фактори зміни прибутку реальних інвестицій:

• зміна обсягу інвестування

• зміна структури інвестицій;

• зміна рентабельності інвестицій.

1. Щоб розрахувати вплив обсягу інвестування на зміну прибутку реальних інвестицій ( ), треба відхилення фактичного обсягу інвестування (І_ф) від базового (І_б) помножити на базовий рівень рентабельності реальних інвестицій ( ):

.

2. Структурні зрушення у реалізації інвестиційної програми зумовлюють зміну прибутку реальних інвестицій внаслідок різної рентабельності окремих інвестиційних проектів. Для того щоб розрахувати вплив структурних зрушень на зміну прибутку реальних інвестицій ( ), потрібно методом перерахунку даних визначити прибуток фактичних інвестицій за базовою структурою ( ) і його зіставити з базовою величиною прибутку реальних інвестицій ( ):

.

3. Щоб розрахувати вплив рентабельності інвестицій на зміну прибутку реального інвестування ( ), треба відхилення фактичної рентабельності інвестицій ( ) від базової помножити на фактичний обсяг інвестування:

.

Аналіз прибутку (збитку) фінансових інвестицій пов’язаний з оцінками результатів використання цінних паперів (акцій, облігацій, ощадних сертифікатів, векселів). Його проводять на запит внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Прибуток від придбаних акцій визначають за двома складниками: дивідендами та можливою різницею між ціною придбання та наступним продажем. Дивіденд – це частка прибутку підприємства в розрахунку на акціонерний капітал. Сума дивіденду – це виплата акціонерові частини прибутку в розрахунку на одну акцію. Норма дивіденду – це співвідношення суми дивіденду і номінальної вартості акцій. Ставку дивіденду і курсову вартість акцій (курс акцій) формують під впливом багатьох факторів. Внутрішніми факторами можуть бути: фактори формування чистого прибутку, кредитні ставки та величина банківського кредитного ризику, політика суб’єктів господарювання щодо розподілу прибутку та виплати дивідендів тощо. Зовнішні фактори – податкова та амортизаційна політика держави, рівень процентної ставки за кредит, стан кредитного ринку, кон’юнктура фондового ринку і т.п.

Зміна курсів акцій (К_а) залежить від суми дивідендів і процентів ставки за кредит:

, або ,

де Д – сума дивідендів, тис. грн;

К_р – процентна ставка за кредит, %;

А_ц – номінальна ціна акції, грн;

Н_g – норма дивіденду, %.

Сума сплачених (отриманих) дивідендів залежить від зміни кількості проданих (куплених) акцій та зміни ставки дивіденду на одну акцію. Цю двофакторну мультиплікативну модель можна дослідити методами елімінування і визначити частку впливу.

Вибираючи варіанти придбання акцій, враховують вигідність їх купівлі (допустиму ціну – Ц_в ). Її розраховують відношенням суми дивіденду (Д) до норми прибутку на одну акцію:

.

За допустиму норму прибутку можна розрахувати, якщо за основу прийняти ставку процентів за ощадними вкладами або на рівні прибутковості державних короткотермінових облігацій.

Цінність акцій з врахуванням їх попиту на фондовому ринку (Ц^’_в) розраховують за відношенням ринкової ціни акції ( ) і прибутку на одну акцію за рік (П_а):

.

Коефіцієнт котування акцій розраховують як відношення ринкової ціни акції до її облікової ціни ( ):

.

Прибуток від короткотермінових операцій з акціями є різниця суми виторгу їх продажу та витратами на придбання.

Якщо є вільні грошові кошти, то будь-який суєт може їх вкладати в облігації господарюючих суб’єктів або держави. Прибуток утворюється з процентів на облігацію та за рахунок різниці між ціною їх придбання та викупу.

Прибуток за отриманими векселями (П_век) обчислюють:

,

де С_век – сума векселя, грн;

і_в – річна дисконтна ставка, %.

Депозитні сертифікати дисконтного типу продають за ціною нижче номіналу, а погашають за номіналом. Різниця між ціною погашення і ціною придбання є прибутком від їх придбання.