7.8. Аналіз і оцінка виробничого та фінансового лівериджу

Зміна величини прибутку господарюючого суб’єкта може досягатися не тільки під впливом факторів виробничо-фінансової діяльності, а і за рахунок лівериджу. Лівериджем називають важіль впливу на зміну структури активів і пасивів з метою отримання приросту прибутку. Розрізняють три види лівериджу: виробничий, фінансовий і виробничо-фінансовий. Виробничий ліверидж розглядають як потенційну можливість впливу на формування прибутку від реалізації продукції шляхом зміни обсягу продажу продукції та структури її собівартості. Чутливість зміни прибутку залежно від обсягу продажу пов’язана з тим, що у структурі собівартості продукції є частина витрат, які не змінюються залежно від зміни обсягу продукції. Вони називаються умовно-постійними. Тому, чим більший обсяг продукції, тим менша частка умовно-постійних витрат припадає на кожну її одиницю. Рівень виробничого лівериджу (Л_в) визначають відношенням індексу приросту прибутку від реалізації продукції (І_п) до індексу зміни обсягу реалізації продукції у натуральному вираженні (І_о):

.

Рівень виробничого лівериджу свідчить про ступінь ризику покриття витрат виробничого характеру й отримання необхідного прибутку. Чим більше значення виробничого лівериджу, тим більший виробничий ризик. Критичний або беззбитковий обсяг виробництва і реалізації продукції (К_м) можна розрахувати, якщо загальну суму умовно-постійних витрат (ПВ) розділити на ставку маржинального доходу у ціні продукції (Ц_мд). Ставку маржинального доходу визначають як різницю ціни виробу (Ц) і частки змінних витрат у ціні (Ц_зм). Тобто:

Ц_мд = Ц – Ц_зм .

Отже,

.

При оцінках виробничого лівериджу враховувалися лише виробничі витрати. Однак на зміну прибутку впливають і фінансові витрати, пов’язані зі сплатою процентів за довгостроковими позиками. Потенційна можливість впливу на формування прибутку за рахунок використання у покриття пасивів довготермінових позик і кредитів називається фінансовим лівериджем. Чим більше підприємство залучає довготермінових позик і кредитів, тим більше воно сплачує процентів за кредит з прибутку. Рівень фінансового лівериджу (Л_ф) розраховують як відношення темпів приросту чистого прибутку (І_чп) до темпів приросту прибутку від реалізації продукції:

.

Рівень фінансового лівериджу свідчить про еластичність чистого прибутку до прибутку від реалізації, який досягають зміною співвідношення власного та залученого капіталу. Змінюючи це співвідношення можна впливати на величину прибутку і ступінь прибутковості власного капіталу. Фінансовий ліверидж пов’язаний з фінансовим ризиком, який визначається неможливістю сплати процентів за довгостроковими позиками та кредитами. Чим вищий рівень фінансового лівериджу, тим більший фінансовий ризик.

Синтетичним показником лівериджу є виробничо-фінансовий ліверидж (Л_вф), який визначають як добуток виробничого та фінансового лівериджу:

Ці показники лівериджу використовують під час прогнозування виробничого та фінансового ризиків.