2. Облік статутного капіталу

Статутний капітал – це зареєстрований у встановленому законом порядку та закріплений в установчих документах грошовий еквівалент майна, яке повинно бути передане підприємству у власність у вигляді внесків для забезпечення його господарської діяльності та як сплата його учасниками отримуваних ними майнових прав.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) і припиняється в день виключення підприємства з реєстру в результаті завершення діяльності (у випадку реорганізації, ліквідації). При цьому джерелами формування статутного капіталу можуть бути грошові та/або матеріальні внески.

Для обліку статутного капіталу використовують такі основні рахунки: 40 “Статутний капітал”, 45 “Вилучений капітал”, 46 “Неоплачений капітал”.

Так, рахунок 40 призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства. За його кредитом відображають збільшення статутного капіталу, за дебетом — зменшення (вилучення).

На рахунку 45 ведуть облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо. За дебетом даного рахунку відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, за кредитом – вартість анульованих або перепроданих акцій (часток). Цей рахунок має такі субрахунки:

— 451 "Вилучені акції";

— 452 "Вилучені вклади й паї";

— 453 "Інший вилучений капітал".

Рахунок 46 призначено для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства. За його дебетом відображають заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом — її погашення .

Наприклад, формування статутного капіталу ТОВ відображають наступним чином:

1) Дт 46 “Неоплачений капітал” Кт 40 “Статутний капітал” – на суму зареєстрованого статутного капіталу;

2) Дт 30 “Каса” (або 31 “Рахунки в банках”) Кт 46 “Неоплачений капітал” – на суму грошових коштів, внесених до каси підприємства (або на поточний рахунок в банку) його засновниками;

3) Дт 10 “Основні засоби” Кт 46 “Неоплачений капітал” – на вартість внесених засновниками основних засобів;

4) Дт 20 “Виробничі запаси” Кт 46 “Неоплачений капітал” – на вартість внесених виробничих запасів.

Задача

списуємо суму зносу за транспортні засоби 131 105 4000

Списано залишкову вартість ліквідованих трансп.зас 976 105 8000

Відображаєм суму ПДВ 976 641 8000*0,2

Білет 14.

1.Облік вибуття виробничих запасів.

Згідно з П(С)БО 9 „Запаси” можна виділити декілька основних причин, з яких може відбутися списання виробничих запасів з балансу;

- відпуск у виробництво;

- реалізація на сторону;

- списання в результаті невідповідності критеріям активу;

- списання у зв’язку із псуванням, розкраданням;

- списання внаслідок надзвичайних подій;

- списання внаслідок передачі до статутного фонду іншого підприємства

Методи оцінки запасів при вибутті у виробництво

Підприємство може вибирати одну із двох систем обліку: постійну і періодичну. Вибір системи має бути обумовлений в наказі про облікову політику.

Підприємство ВАТ ВТШП „Галичина” згідно з наказом про облікову політику використовує періодичну систему обліку.

При застосуванні цієї системи обліку надходження та вибуття запасів, їх залишки при складанні звітності групуються на певну дату.

Періодична система обліку надходження та вибуття запасів характеризується тим, що облік за рухом та залишками запасів відображається станом на кінець робочого дня. Ця система обліку є більш точною, оскільки надає оперативну інформацію. Проте її недоліком є велика трудомісткість.

Якщо використовувати паралельно дві системи обліку ми отримуємо різні суми відпущених у виробництво запасів та їх залишки. Цей факт пояснюється різницею в часі відображення оцінки запасів

Згідно П(С)БО 9 „Запаси” передбачено такі методи оцінки виробничих запасів:

- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО)

- нормативних затрат

- ціни продажу