Приведено у відповідність до вимог Закону України

«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури»

ПРОКУРАТУРА ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Методичні рекомендації з питань здійснення представництва інтересів громадян та держави в цивільному судочинстві

Схвалені науково-методичною радою

при прокуратурі Чернігівської області

10.10.2008 Року

м.Чернігів

2008 рік

ЗМІСТ

Вступ.

1. Повноваження прокурора відповідно до чинного законодавства

1.1. Закон України «Про прокуратуру» 3 – 6

1.2. Цивільний процесуальний кодекс України 6 – 7

2. Організація роботи прокурора по представництву інтересів громадян та держави в цивільному судочинстві

2.1. Загальні положення 7 – 9

2.1. Повноваження міжміськрайпрокуратур 9 – 9

2.2. Повноваження прокуратур обласного рівня 9–10

3. Вимоги до позовної заяви

3.1. Позовне провадження 10 - 11

3.2 Наказне провадження 11 – 13

3.3. Окреме провадження 13 – 14

4. Перегляд судових рішень

4.1. Апеляційне провадження 14 – 17

4.2.Касаційне провадження 17 – 18

4.3. Провадження у зв»язку з винятковими обставинами 18 – 19

4.4. Провадження у зв»язку з нововиявленими обставинами 19 – 21

5. Забезпечення позову

5.1. Види забезпечення позову 21 – 23

6. Виконання судових рішень 23 – 26

6.1. Оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця 26 – 26

Список використаної літератури

Вступ.

Повноваження органів прокуратури України щодо здійснення представництва інтересів громадян та держави в цивільному судочинстві визначаються Конституцією України та діючим законодавством.

Так, відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури України, які становлять єдину систему, покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Спеціальним законом, який визначає такі випадки є Закон України «Про прокуратуру» та Цивільний процесуальний кодекс України.

1. Повноваження прокурора відповідно до чинного законодавства.

1.1. Закон України «Про прокуратуру»

Відповідно до ст.5 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратур України, які становлять єдину систему, покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом.

Стаття 20 цього ж Закону встановлює, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Стаття 34 Закону України «Про прокуратуру» визначає завдання прокурора в судовому процесі. Так, прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об»єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі.

Згідно ст.35 Закону прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов»язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання.

Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України.

Стаття 36-1 цього ж Закону визначає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

При визначенні «інтересу держави» під час підготовки позовної заяви слід брати за аналогією права роз»яснення, надані Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України від 08.04.1999 року.

Так, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб»єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в якому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов»язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і є стороною в процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії відповідно до вимог ЦПК України.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права, або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави – наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно з практикою прокурор пред»являє позов, якщо:

• заінтересована особа не може або для неї украй важко захистити свої права (наприклад, заяви в інтересах неповнолітніх, недієздатних, старих, важко хворих громадян);

• заінтересована особа не вживає заходів для захисту свого права, але інтереси інших громадян, державні, суспільні інтереси вимагають такого захисту (наприклад, регресні позови в інтересах державних підприємств).

При вирішенні питань щодо підготовки таких позовних заяв пріоритетним вважати захист соціальних, майнових і житлових прав неповнолітніх, інвалідів, людей похилого віку, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, трудових прав громадян, які неспроможні самостійно захистити або реалізувати процесуальні повноваження; а також захист державних інтересів, що стосуються земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища, оподаткування, стягнення сум до бюджету, відчуження державного майна, усунення порушень, пов»язаних з корупцією, відшкодування шкоди, завданої злочинами.

Формами представництва є:

• звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

• участь у розгляді судами справ;

• внесення апеляційних, касаційних скарг на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ст.37 Закону право внесення апеляційних, касаційних скарг на вироки, рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції.

Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні, касаційні скарги тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь.

Стаття 40 Закону встановлює, що апеляційні, касаційні скарги на вирок, рішення, ухвалу і постанову суду можуть бути доповнені або змінені прокурором, який їх виніс, а також прокурором вищого рівня до початку розгляду справи судом.

Стаття 43 Закону України «Про прокуратуру» визначає, що Генеральний прокурор України має право вносити на розгляд Пленуму Верховного Суду України подання щодо роз»яснень судам з питань застосування законів при розгляді кримінальних, цивільних справ і справ про адміністративні правопорушення.

Стаття 56 Закону України «Про прокуратуру» містить роз»яснення поняття «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, третій, п'ятій і сьомій статті 46, статті 46-2, 46-3, 46-4, частині першій статті 47, статтях 48, 48-1, 49, 50, 501 та 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.