Умови рівноваги ринку грошей за класичною концепцією:

, (5.2)

д

M

е V – швидкість обігу грошей, Y – ВНП.

MS₂

A₂

M₂

MS₁

A₁

M1

Y

Y₂

Y₁

0

Рис. 5.2– Рівновага ринку грошей за класичною теорією

Відсоткова ставка – це вартість послуги, пов’язаної з грошовим запозиченням, яка встановлюється в % до суми запозичених грошей.

Реальна відсоткова ставка – це ставка %, яка формується ринком за умови, що ціни на блага не зміняться протягом терміну використання позички.

Номінальна відсоткова ставка – це ставка %, яка формується ринком з урахуванням реальної % ставки та рівня інфляції, яка фіксується протягом усього терміну використання позички.

Питання для самоперевірки

1. Дайте визначення грошової маси та охарактеризуйте агрегати з яких вона складається.

2. Поясніть параметри, які визначають величину та структуру грошової бази.

3. У чому полягає вклад Д.Кейнса в розвиток теорії попиту на гроші?

4. Розкрийте алгоритм урівноваження грошового ринку за класичною та кейнсіанською концепціями.

5. Що таке грошовий мультиплікатор? Чим він відрізняється від депозитного мультиплікатора?

6. Що таке обов’язкові резерви? Чим вони відрізняються від фактичних резервів?

7. Що таке відсоткова ставка? Які види % ставок ви знаєте?

Література: [2, с. 138−158, 169−171; 3, с. 356–404; 9, с. 118−134; 13, с. 244−280; 19, с. 109−138;25, с. 85−93, 96−104; 14, с. 104−119].

Тема 6 Інфляційний механізм

1. Інфляція як МАЕ явище.

2. Інфляція попиту та інфляція витрат.

3. Стагфляція. Інфляційна спіраль.

4. Інфляційний податок і сеньйораж.

5. Антиінфляційна політика держави та її роль у стабілізації національної економіки.

Інфляція – тривалий неперервний процес знецінення грошей, котрий проявляється як стійке підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою, незабезпеченою матеріальними цінностями.

Види інфляції – повзуча, помірна, голопуюча, гіперінфляція.

Рівень інфляції (ΔР) визначається як відсоткова зміна рівня цін (Р):

(6.1)

Інфляція попиту – це зростання цін, яке спричиняється надмірним попитом, тобто виникає внаслідок випереджального зростання AD порівняно зі змінами AS.

Інфляція витрат – це зростання цін, яке виникає внаслідок збільшення витрат на одиницю продукції, що супроводжується зменшенням AS.

Інфляційний шок – одноразове підвищення рівня цін (Р), яке може стати імпульсом для прискорення (розкручування) інфляції (Р).

Тривале зниження рівня цін називається дефляцією.

Тривале зниження темпів інфляції називається дезінфляцією.

Стагфляція – це інфляція, яка супроводжується стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні (одночасне підвищення рівня цін і рівня безробіття).

Інфляційний податок – це втрата капіталу власниками грошових коштів унаслідок інфляції.

Інфляційний податок (IT) визначається за формулою:

IT= , (6.2)

або

ІT=ΔР* , (6.3)

де P_n – рівень цін в n-му році; P_n-1 – рівень цін в (n-1)-му році; М_n – пропозиція грошей в n-му році; – рівень запасів грошових коштів у реальному вираженні; ΔР – темпи приросту інфляції за рік.

Сеньйораж (SE) – це дохід, який отримує уряд на основі монопольного права друкувати гроші.

SE= = , (6.4)

якщо = , то

IT = SE (6.5)

З урахуванням витрат на виготовлення нових грошей, формула обчислення сеньйоражу набуває вигляду:

SE= - MC, (6.6)

де M_n – пропозиція грошей в n-му році; M_n-1 – пропозиція грошей в (n-1)-му році; P_n – рівень цін в n-му році; M_c – витрати на виготовлення нових грошей.

Антиінфляційна політика – це сукупність заходів держави, спрямованих на встановлення відповідності між темпами зростання грошової маси і темпами зростання благ.

Антиінфляційна політика має два види:

– адаптивна політика (політика градуювання);

– активна політика (шокова терапія).

Адаптивна політика проявляється у пристосуванні до умов інфляції, у пом’якшенні її негативних наслідків, поступовому зниженні темпів зростання грошової маси.

Активна антиінфляційна політика (шокова терапія) – базується на різкому скороченні темпів зростання грошової маси, особлива прийнятна в умовах гіперінфляції).