Деталізація і порівняння економічних показників.

Деталізація являє собою розчленування економічного показника, що вивчається на складові частини (фактори). Деталізувати можна за ознаками простору, часу або ж за спеціальними ознаками, складовими частинами. Так, показники собівартості сільськогосподарської продукції можна розкладати за економічними ознаками – на окремі статті та елементи витрат, або за технологічними – на складові частини витрат, що здійснені на виконання окремих технологічних процесів, по періодах робіт тощо.

Порівняння показників, що вивчаються, а також їх складових частин з іншими аналогічними показниками, що прийняті за базові, власне являється суттю аналізу. Для порівняння за базові показники приймають:1) планові (договірні) по господарству в цілому та по окремих його підрозділах; 2) минулорічні показники і середні за ряд років; 3) показники інших господарств, дані по об’єднанню, району або групі однорідних чи спеціалізованих господарств; 4) нормативні (розрахункові) показники, визначені з урахуванням передового досвіду, науки і техніки тощо.

Показниками, що аналізуються, як правило, є фактичні дані обліку та звітності.

За технікою проведення способи порівняння поділяють на абсолютні та відносні. Абсолютні – це порівняння показників з метою виявлення різниці по них. В результаті одержують абсолютні відхилення показників, що аналізуються, від базисних:

у⁰= f (х₁⁰, х₂⁰, х₃⁰,...,х_n⁰) - базисний показник;

у= f (х₁, х₂, х₃, ...,х_n) - показник, що аналізується;

у х₁, х₂, х₃,..., х_n - абсолютні відхилення,

базисні показники позначають індексом з нулем (⁰), показники, що аналізуються – штрихом (), абсолютні відхилення показників – дельта ( ) (позитивні - з плюсом “+”, негативні – з мінусом “-”).

Відносні порівняння виконують шляхом відношення показників, що аналізуються, або абсолютних відхилень по них до базисних. У результаті таких порівнянь одержують коефіцієнти, проценти, середні величини тощо.

3. Способи узагальнення результатів аналізу.

Узагальнення аналітичних результатів дозволяє розібратися в складному комплексі факторів економіки господарства, з’ясувати найважливіші з них. При цьому вирішуються такі завдання аналізу, як всебічна і об’єктивна оцінка господарських результатів, визначення раціональнішого поєднання факторів, що впливають на них. Існують такі способи і прийоми узагальнення:

1. Підсумковий спосіб використовують для підрахунку однорідних показників, що відображають окремі сторони або об’єкт діяльності підприємства.

2. Факторний підрахунок резервів застосовується для визначення можливого рівня показника, що аналізується, виходячи з по факторних відхилень при умові закріплення позитивного і запобігання негативного впливу факторів.

3. Конструктивно-варіантний спосіб полягає в конструюванні кращого варіанту результативного показника шляхом відбору позитивних факторів з декількох варіантів і поєднання їх в одне ціле.

Розглянуті способи і прийоми економічного аналізу не вичерпують усіх можливих для застосування. При вивченні економіки підприємств широко використовують також індекси і групування, середні величини, графіки і діаграми, аналітичні таблиці та інше.

Слід відмітити, що в умовах сільськогосподарського виробництва застосування економічного аналізу на практиці має обмежені можливості. Головною причиною є те, що проведення економічного аналізу без застосування сучасної обчислювальної техніки є дуже трудомісткою і складною роботою, яку здійснюють протягом тривалого часу. Дані такого аналізу несвоєчасні, тому зменшують можливість повного їх використання для потреб управління.

За умов застосування сучасної обчислювальної техніки стає можливим змістовний і ефективний економічний аналіз із застосуванням всіх елементів методу аналізу.

1 Існують різні класифікації логічних прийомів, наприклад, поділ на: прийоми порівняння, прийоми елімінування, статистичні прийоми, балансові прийоми.

5