Штифтовий зуб — це незнімний протез коронкової частини зуба, що скла­дається із штучної коронкової частини та штифта, який уводиться у канал зуба, що зберігся. Застосування штифтових конструкцій можна розцінювати як міру профілактики порушення цілісності зубних рядів.

Показаннями до застосування штифтових конструкцій є

—        необхідність відновлення коронкової частини зуба за наявності дефек­ ту у фронтальній ділянці;

—        необхідність використання штифтового зуба як опори мостоподібного протеза;

—шинування зубів у разі захворюваннь тканин пародонта (штифтові кон­ струкції у комбінації з іншими елементами);

—необхідність фіксації внутрішньокоміркових переломів кореня зуба (штифтова конструкція);

—реплантація зубів.

           Перед протезуванням необхідно проводити клінічне й рентгенологічне обстеження хворих і керуватись  наступними показаннями до застосування коронково-кореневих вкладок:

1)                  відсутність або дефекти коронок зубів різної етіології (руйнування каріозним процесом, травми, патологічне стирання), при яких не можна відновити форму зуба пломбою, вкладкою або штучною коронкою;

2)                   аномалії положення окремих зубів.

 

До кореня пред'являються звичайні вимоги, як при підготовці його до протезування штифтовими зубами. Однак слід зазначити, що застосування культьовых вкладок можливо в тих випадках, коли корінь прикритий яснами, тому що за рахунок піддатливості слизової оболонки її легко вдається віддалити механічним способом.

Протипоказаннями до протезування культьовою вкладкою слід вважати:

1)   викривлення або непрохідність кореня;

2)   невелику його величину (довжина, товщина);

3)   патологічну рухливість ІІ-ІІІ ступенів;

                      4)   неповне пломбування кореня;

                      5)    зміни тканин пародонта при неможливості купірування патологічного процесу.

 

Існує велика кількість модифікацій штифтових зубів, але всі вони можуть бути згруповані в три групи:

1.          Штифтові конструкції, у яких надкоренева частина тільки контактує з куксою зуба:

1) стандартні штифтові конструкції за Логаном, Девісом, Дювалем, Бон- вілем, Форстером, Стилем;

2)штифтовий пластмасовий зуб;

3)паяний штифтовий зуб;

4)литий штифтовий зуб.

Недоліками цих конструкцій є можливість доступу ротової рідини в ко­реневий канал за відсутності герметизму.

2.         Штифтові конструкції, які дозволяють герметично закривати вхід у ко­ реневий канал:

1) за Ільїною-Маркосян;

2) за Цитріним;

3)штифтова куксова вкладка;

4)за Штейнбергом;

5)за Константиновим.

Усі штифтові конструкції залежно від функції, яку вони будуть виконува­ти, поділяють на відновні та опорні.

Для того щоб корінь зуба можна було використати як опору під штифтову конструкцію, останній має відповідати таким клінічним вимогам:

а)    знаходитися над рівнем ясен або бути на одному рівні з ними;

б)   бути стійким у лунці;

в)    не мати патологічних змін у періапікальних тканинах;

г)         кореневий канал повинен бути прохідним на довжину не меншу ніж ви­ сота коронки;

д)   мати неушкоджену циркулярну зв'язку;

ж) обов'язково бути запломбованим біля верхівкового отвору.

Існують вимоги і до штифтів. Так, штифт повинен відповідати формі ко­реневого каналу. Мінімальна товщина штифта повинна бути не меншою ніж 0,8 мм. Як штифт може бути використаний нержавіючий кламерний або орто-донтичний дріт товщиною 1 -1,8 мм.

Послідовність клініко-лабораторних етапів під час лікування штифтови­ми зубами:

—підготовка кореня зуба;

—припасування штифта, якщо він дротяний;

—отримання відбитка;

—відливка моделі, моделювання кукси зуба або зуба та заміна воску на обраний метал чи поєднання з пластмасою, фарфором; наступне шліфування і полірування;

—припасування та фіксація зуба.

Необхідно зазначити, що в останні роки перевага надається суцільноли-тим куксовим вкладкам, на які можна виготовляти будь-які конструкції коро­нок, перед штифтовими конструкціями.

Куксова вкладка. Методи виготовлення.

У разі зруйнованої оклюзійної поверхні згідно з індексом ІРОПЗ на 0,8, або 80 % показано виготовлення куксових вкладок. Куксова вкладка складається із суцільнолитої штучної культі коронкової частини та кореневої. Зверху її покривають коронкою будь-якого виду.

Переваги куксової вкладки над штифтовими конструкціями:.

— рівномірно розподіляє навантаження на корінь зуба;.

— згідно з показаннями можлива заміна покривної конструкції без порушення фіксації та цілісності литої куксової вкладки;.

— може бути опорним елементом незнімних та знімних протезів;.

— дозволяє зберегти і відновити більшість коренів зубів, як однокореневих, так і багатокореневих.

Підготовка кореня зуба до моделювання. Придатність кореня зуба для виготовлення куксової конструкції визначають, грунтуючись на клінічній картині, рентгенограмах та діагностичних моделях. Корінь повинен випинатися над яснами на 1—2 мм. Після видалення розм"якшеного дентину корінь проходять на 2/3 його довжини, розширюють від 1 до 3 мм залежно від групи зубів і рівня розміщення.

Коронкову частину кукси формують відповідно до виду покривної конструкції. Під час підготовки конструкції під металопластмасову чи металокерамічнукоронки на штучній куксі зуба формують уступ. Співвідношення кореневої частини куксової вкладки до коронкової як 3:1. Відхилення коронкової частини кукси зуба по відношенню до осі зуба не повинно перевищувати 15°.

Моделювання куксових вкладок. Як і в разі моделювання звичайних вкладок, моделюючи куксові вкладки, використовують два методи: прямий і непрямий. Найпоширенішим є прямий метод виготовлення.

Розігрівають віск "Лавакс", надаючи йому форми списа. Підготовлену таким чином паличку воску вводять у канал зуба. За необхідності у товщу воску до упору вводять розігрітий дріт завтовшки 0,2—0,3 мм. Виводять композицію разом із дротом. Дріт сприятиме максимальному проходженню воску по каналу та уникненню деформації під час виведення з каналу. Наступним етапом є моделювання коронкової частини куксової вкладки. Формують її контактну, вестибулярну, оральну поверхні та оклюзійну поверхню чи різальний край згідно зі співвідношенням з антагоністами. Змодельовану куксову вкладку віддають у лабораторію для відливання з металу.

Крім воску "Лавакс" для моделювання використовують самотвердіючу пластмасу.

          У випадку застосування непрямого методу етап моделювання вкладки заміняється етапом одержання відбитків із зуба й зубних рядів, після чого виготовляють комбіновану модель, на якій технік власне і проводить моделювання вкладки з воску, і тільки після цього переводить її в метал, для чого можна використовувати різні сплави: хром-нікелевий, КХС, золото-платиновий і срібно-паладієвий. Культьова штифтова вкладка, виготовлена з швидкотвердіючої пластмаси, також має перераховані вище переваги. Виготовлення вкладок із пластмаси протипоказане для коренів, що мають підясенні та приясенні руйнування, оскільки пластмаса, доторкаючись до ясен, може викликати крайовий пародонтит.

           Для одержання відбитків з підготовленої кукси зуба й зубних рядів використовують практично безусадкові еластичні матеріали (силіконові, тіоколові), використовуючи при цьому методику одно - або двох моментного зняття відбитку.

           Припасування відлитої вкладки не складає труднощів і не займає багато часу, що забезпечується усадкою металу, об'ємним вкороченням вкладки, точністю лиття. Після фіксації вкладки на уніфас, вісфат або склоіономерний цемент у це ж відвідування, одержують відбитки для виготовлення покривної конструкції: пластмасової, комбінованої, порцелянової, металокерамічної або металевої коронки.              Резюмуючи вище викладене, можна заключити, що суцільнолита коронково-коренева вкладка є абсолютною альтернативою штифтовим конструкціям так, як:

            -рівномірно розподіляє навантаження на корінь зуба;

            -культьовая вкладка - єдина блокова конструкція, що відновлює;

             -надійно армує корінь зуба й відновлює культьовую частину зуба при повному         руйнуванні  його коронкової частини;

             -забезпечується максимальна ретенція за рахунок повторення внутрішнкореневою частиною вкладки анатомії кореневого каналу;

            -мінімальне розклинююче навантаження на корінь;

            - відповідно до показань можлива заміна покривної конструкції без порушення фіксації й цілісності литої куксовой вкладки;

            -може бути опорним елементом незнімних і знімних протезів;

             -можливість застосування як із круглим діаметром кореневого каналу, так і з овальною формою;

             -дозволяє зберегти й відновити більшість коренів зубів, як одно-,так і багатокореневих.

Коронкова частка зуба може бути значно зруйнована або ослаблена каріозним процесом, депульпуванням, травмою зуба. У сучасній стоматології вважається, що реставрація (відновлення) коронкової частки має бути укріплена попереднім встановленням одного або декількох штифтів.

-Штифти з вуглецевих волокон (угльоволоконниє), пучком зв'язаних в композитній матриці. Еластичні конструкції, прогинаються разом з коренем зуба при жувальних навантаженнях. Не викликають алергію і не піддаються корозії.

-Стекловолоконні штифти. Плетене скловолокно спеціальної впорядкованості і в з'єднанні з композитом. Мають високу міцність на вигин і скручування. Чудова сумісність з фіксуючим цементом і дентином, естетичність (завдяки прозорості).

-Стандартні штифти з металу (наприклад, титану).

      Штифти розрізняються формою (циліндрові, конічні), видом поверхні (гладкі, рифлені, з гвинтовим різьбленням, анкерні – гвинтове різьблення тільки на верхній частці) і іншим характеристикам. Необхідно відзначити, що в специфічних випадках (дуже розширений канал, аномалія положення або нахилу зуба) застосовують литі штифтові вкладки, що виготовляються індивідуально.

      Штифти, які на всьому протязі оточені шаром цементу і не мають інших способів фіксації, називають пасивними. Штифти, які стримуються в каналі не лише за рахунок цементу, але і за рахунок гвинтової нарізки, прийнято називати активними. Вирішальний вплив на термін служби штифта як елемент відновлення (реставрації) коронкової частки зуба надають геометрична форма його поверхні, довжина, діаметр, матеріал штифта. Циліндрові штифти мають кращу стійкість, чим конічні, проте конічні штифти мають більш анатомічну форму (чим знижується ризик перфорації кореня під час підготовки каналу). Будь-які гвинтові штифти значно збільшують навантаження на кореневий дентин.

      В результаті зміцнення в кореневому дентині кореневого штифта на корінь зуба зачинає діяти незвичайна для нього по напряму і величині навантаження. З цієї точки зору найкращими є скловолоконні штифти, які мають еластичність, близьку до еластичності дентину.

Скловолоконні штифти

Мікропротезування Мікропротезування - сучасний і перспективний метод відновлення зубів. Суть методу полягає у відтворенні відсутньої частини зуба з керамічного матеріалу, що дозволяє відновити колір, форму, прозорість, блиск, стійкість до стирання. До мікропротезів належать: «in-lay» (вкладка), «on-lay» (накладка), «veneer» (вінір) - накладка на передню поверхню зуба.  Керамічні вкладки У минулому естетика і функціональність конкурували між собою, і при виготовленні реставрацій зубів доводилось жертвувати однією з складових.

 Вихідна ситуація

Сьогодні можливе одночасне досягнення обох цілей, коли реставрація зуба виконується за допомогою керамічних вкладок.

Після протезування керамічними вкладками

При цьому немає необхідності обпилювати здорові тканини зуба, як це інколи буває при протезуванні зуба коронкою. Лікар усуває тільки стару реставрацію і уражені карієсом тканини, знімає відбиток.