2.3. Пошук і вивчення літературних джерел

Вивчення літературних джерел — це активний процес творчого засвоєння матеріалу для вирішення завдань, поставлених у роботі.

Міждисциплінарну курсову роботу студент виконує за допомогою глибокого вивчення нормативних актів і методичних матеріалів, а також навчальної та наукової літерату­ри останніх років видання з теми дослідження. Працювати потрібно з діючими нормативно-правовими актами, краще в кодифікованій формі (з внесеними в текст змінами і доповненнями).

Для пошуків необхідної літератури з теми роботи необхідно використовува­ти бібліотечні каталоги, тематичні підбірки, збірники анотацій, бібліографію в на­вчальних та наукових виданнях, посилання у монографіях та наукових статтях, спеціальні бібліографічні видання тощо. Доцільно ознайомитись з публікаціями в економічних періодичних виданнях за останні 2-3 роки.

Рекомендується використовувати сайти локальної комп'ютерної мережі Інтернет, інформаційно-довідкові системи та правові довідники типу «Законодавство України», «Гросбух», «Ліга».

Найбільша кількість публікацій з питань фінансової діяльності є в журналах «Економіка АПК», «Финансовая консультація», «Бізнес», «Актуальні проблеми економіки», «Економіка. Фінанси. Право», «Банківська справа», «Фінанси Украї­ни», «Вісник податкової служби України», «Економіка України», а також в газетах «Податки та бухгалтерський облік», «Баланс», «Бухгалтерія, податки, бізнес», «Га­лицькі контракти», «Діло», «Фінансова Україна», «Казна», «Фондовый рынок», «Урядовий кур'єр» тощо.

Літературу рекомендовано вивчати від простої, популярної (підручники, книги) до складної (монографії, наукові статті, теоретичні розробки, збірники наукових праць тощо). Спочатку опрацьовують загальну літературу, потім спеціаль­ну, прикладну (вітчизняну та зарубіжну), а нормативні акти, статті тощо. Книги передують статтям, література попередніх років видання вивчається після літера­тури останніх трьох років видання.

Працюючи з літературою, необхідно цілеспрямовано шукати потрібну інформацію з теми роботи. Результати опрацювання літературного джерела необхідно зафіксувати у вигляді короткого викладення його змісту (виписки цитат, формул із посиланнями на сторінки, на яких вони наведені у літературі).

Запис окремих положень, фактів, таблиць, схем, статистичних матеріалів здійснюються або своїми словами, або у вигляді цитат. По кожному запису обов'язково вказується джерело, з якого він зроблений. Це дозволяє при необхідності легко знайти джерело інформації, щоб уточнити або розшифрувати матеріал.

Обов'язково зазначається прізвище, ім'я, по батькові автора, назву, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок (якщо використана журна­льна стаття, то вказати назву журналу, рік видання та номер, сторінки, на яких опублікована стаття в даному номері). Виписки із літературних джерел мають бу­ти коротко й чітко сформульованими.

Знайдену інформацію можна накопичувати також у електронному вигляді, зберігаючи на електронних носіях.

Працюючи над літературою, необхідно дотримуватись таких правил:

а) виділити основне у прочитаному;

б) розібратися у термінології і незнайомих словах;

в) записати питання, що виникають під час роботи;

г) рекомендується після вивчення літератури поставити перед собою конт­рольні запитання (наприклад: яка основна ідея автора? які аргументи висуває ав­тор? з чим можна погодитись? з чим можна не погодитись? тощо).

У випадку наявності в літературних джерелах кількох думок з певного питання, то бажано навести всі і водночас висловити та пояснити свою точку зору.