12

Тема 8. Спрощена система оподаткування суб’єктів малого підприємнитцтва

Зміст

1. Суб’єкт та об’єкт єдиного податку.

2. Об’єкт оподаткування.

3. Особливості оподаткування фізичних осіб.

4. Особливості оподаткування юридичних осіб.

5. Порядок переходу суб'єктів малого підприємництва на спрощену систему оподаткування.

6. Ставки єдиного соціального внеску для підприємців, що обрали спрощену систему оподаткування.

7. Фіксований сільськогосподарський податок.

1. Суб’єкт та об’єкт єдиного податку

Одним з основних напрямків державної підтримки малого підприємництва є запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Спрощена система оподаткування малого бізне­су в Україні представлена єдиним податком, який запроваджений Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткуван­ня, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Зазначе­ним нормативним документом установлюються критерії визначен­ня тих суб'єктів підприємницької діяльності, які мають право спла­чувати єдиний податок. Отже, платниками єдиного податку мо­жуть бути:

• фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи й у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не бі­льше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.;

• юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власнос­ті, у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.

При цьому середньооблікова чисельність працюючих для су­б'єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвер­дженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших від­особлених підрозділів.

Об'єктом оподаткування єдиним податком є виручка від реалі­зації продукції (товарів, робіт, послуг), що представляє собою суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на пото­чний рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу про­дукції (товарів, робіт, послуг). Позареалізаційні доходи (безповоротна фі­нансова допомога, дивіденди і т. д.) до бази оподаткування включа­тися не повинні. Відносно основних фондів діє дещо інший поря­док. Так, у випадку здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Отже, облік виручки від реалізації в цілях оподаткування ве­деться за так званим касовим методом (факт оприбуткування готів­ки у касу чи зарахування грошей на поточний рахунок), значить, суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які пере­йшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відванта­жену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами. Тому суб'єкт малого підприємництва - платник єдиного податку не може здійснювати у своїй господарській діяльності бар­терні операції.

Платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:

а) податок на прибуток підприємств;

б) податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб  підприємців);

в) податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків;

г) земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;

ґ) плата за користування надрами;

д) збір за спеціальне використання води;

е) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

є) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.