Тема 8. «Аналіз витрат підприємства»

Навчальні цілі: вивчити методику проведення економічного аналізу витрат на виробництво та собівартості продукції.

Студент повинен знати: завдання та джерела аналізу.

Студент повинен вміти: провести аналітичне дослідження витрат на одну грн. продукції; визначити вплив факторів на відхилення витрат.

І. Завдання для ср.:

1 .1. Розглянути вузлові питання теми:

1.1.1. Завдання та інформаційне забезпечення аналізу.

1.1.2. Аналіз витрат на виробництво за елементами та статтями.

1.1.3. Аналіз відносного рівня витрат.

1 .2. Розглянути метод рекомендації щодо опрацювання матеріалу теми

Зміст теми розкрито [1], [2].

За економічною сутністю витрати підприємства – це сукупність витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної господарської діяльності підприємства, а за натурально-речовим складом – спожита частина матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Поняття «витрати», яке згідно з термінологією П(С)БО №16 прийшло на зміну поняттю «собівартість» є ширшим в порівнянні з останнім.

Схема 1. Склад витрат згідно П(С)БО №16

Витрати підприємства

Витрати звичайної діяльності

Витрати з надзвичайних ситуацій

Витрати з основної діяльності

Витрати з операційної діяльності

Витрати фінансової діяльності

Витрати з ін. операц. діяльності

Витрати інвестиційної діяльності

Інші витрати

Схема 2. Операційні витрати.

Операційні витрати

Адміністративні витрати

Витрати на збут

Інші опер. витрати

Собівартість реалізованої продукції

Схема 3. Взаємозв’язок витрат по функціональному складу та по економічним елементам.

Витрати операційної діяльності

Економічні елементи витрат операційної діяльності

СС реалізації продукції

Адміністративні витрати

Інші операційні витрати

Витрати на збут

Матеріальні витрати

Витрати на оплату праці

Відрахування на соціальні заходи

Амортизація

Інші операційні витрати

Схема 4. Взаємозв’язок виробничої собівартості та собівартості реалізованої продукції.

СС реалізованої продукції

Понаднормативні витрати

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати

Виробнича собівартість

Прямі витрати

Непрямі витрати

Прямі матеріаль-ні витрати

Прямі витрати на оплату праці

Інші прямі витрати

Змінні загальновироб-ничі витрати

Розподілені загальновиробничі витрати

В итрати на виробництво групують та вивчають за двома взаємодоповнюючими напрямами – за елементами витрат та за калькуляційними статтями.

Аналіз витрат за елементами проводиться методом порівняння фактичної питомої ваги кожного елемента витрат на виробництво з плановою (з питомою вагою витрат попереднього року). Оцінюють зміни в питомій вазі кожного елементу витрат у загальній їх сумі, тобто досліджують структуру витрат. Детальний аналіз структури витрат на виробництво потрібний для того, щоб виявити витрати, які є найбільш значущими для підприємства або можуть стати такими в майбутньому. Не можна одержати помітну економію по витратах, які становлять, наприклад, 1% від усіх витрат.

Аналіз витрат за калькуляційними статтями дозволяю дати оцінку розміру економії чи перевитрат у зв’язку з відхиленням фактичної собівартості від планової, показати «внесок» кожної калькуляційної статті в загальне відхилення, зробити висновок про характер матеріало-, оплато-, фондомісткості виробництва і в результаті здійснити заходи щодо виявлення і реалізації резервів зниження собівартості продукції.

Оскільки в собівартості продукції значну питому вагу становлять прямі витрати, тобто такі, які прямо відносять на собівартість конкретних виробів, то дослідженню саме цих витрат слід приділити особливу увагу. Насамперед вивчають, які зміни відбулися в сумі прямих матеріальних витрат та їх питомій вазі в повній собівартості продукції. На відхилення фактичних матеріальних витрат від планових, перерахованих на фактичний обсяг і структуру випущеної продукції, впливають три основні фактори, скорочено названі «за рахунок норм», «за рахунок цін» і «за рахунок заміни».

Аналіз прямих трудових витрат передбачає визначення та оцінку:

· змін, які відбувалися в прямих трудових витратах порівняно з планом (базовим періодом), у сумі та в питомій вазі цих витрат у повній собівартості продукції;

· складу фонду заробітної плати;

· використання фонду оплати праці;

· виявлення непродуктивних виплат заробітної плати.

Аналіз проводять методом порівняння фактичних витрат з витратами, передбаченими кошторисом. Обчислюють суми перевитрат (економії) за кожною статтею. Оскільки до складу загальновиробничих витрат входять і змінні витрати, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності, то перед порівнянням фактичної їх суми зі сумою, передбаченою кошторисом, останню слід перераховувати на фактичний обсяг діяльності.

Заключний етап аналізу – підрахунок резервів можливого скорочення загальновиробничих витрат і розроблення заходів для мобілізації цих резервів як одного із чинників зниження собівартості промислової продукції.

Далі необхідно уяснити методику аналізу відносно рівня витрат.

Аналіз відносного рівня витрат закордонні економісти вважають одним із наріжних каменів аналізу конкуренції.

Відносний рівень витрат звичайно вважається індексом, який обчислюють як частку від ділення витрат даного підприємства на середні витрати кожного з його конкурентів. Таким чином, якщо індекс = 1, то це означає, що витрати даного підприємства збігаються з витратами його конкурентів. Якщо індекс менший від 1 – витрати нижчі, якщо більший, то конкуренти мають переваги.

Аналіз відносного рівня витрат можна проводити окремо:

· для кожної одиниці продукції;

· для певного виду продукції;

· для підприємницької одиниці;

· для всього підприємства, компанії, фірми чи будь-якого виду їх діяльності (наприклад, служби маркетингу підприємства).

Далі доцільно розглянути аналіз загальновиробничих витрат.

Виробничі накладні витрати (чи загальновиробничі) складаються з постійних і змінних витрат. До змінних виробничих накладних витрат належать витрати, що змінюються прямо пропорційно (або майже прямо пропорційно) до зміни обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Слід зазначити, що абсолютно точного поділу витрат на постійні та змінні досягти важко, тому що існує ще й такий вид витрат, як змішані, тобто витрати, які містять у собі постійну та змінну частину. Наприклад, оплата праці апарату управління цехами може включати до себе постійну частину – оклад та змінну частину – преміальну винагороду за збільшення обсягів виробництва понад певний показник (чим вищий відсоток збільшення обсягів , тим вища премія). Окрім цього, затрати, що для одного підприємства є постійними, для іншого змінними. Підприємству буде надано право відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» обрати прийнятний для нього метод нарахування амортизації основних засобів (з чотирьох запропонованих). Якщо підприємство обере відомий у минулому прямолінійний метод, то витрати на амортизацію належатимуть до постійних. Все вищезгадане стосується лише бухгалтерського обліку, в податковому обліку сума амортизаційних відрахуван. Визначається відповідно до ст. 8 Закону №334.

Пункт 16 ПБО 16 визначає, що змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва (інший об’єкт витрат) із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду, а постійні виробничі накладні витрати – на кожну одиницю виробництва із бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат і т.п.) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичного розміру.

Розрахунок і аналіз виробничої собівартості випущеної та реалізованої продукції.

Наведемо приклад. КП «Киянка», плануючи роботу підприємства на наступний рік, склала кошторис загальновиробничих витрат:

Показники	Сума, грн.
Орендна плата	500
Сума комунальних платежів	310
Силова електроенергія – 3 грн. на од. продукції
Амортизація виробничого обладнання	100
Плата за освітлення та опалення	250
Зарплата начальників виробничих цехів та обслуговуючого персоналу	600
Допоміжні матеріали – 4 грн. на одиницю
Заробітна плата контролерів та пакувальниць	240
За кожний спакований і перевірений виріб працівники отримують додатково 5 грн. (з нарахуваннями)

На основі даного кошторису розраховуємо:

1)суму постійних виробничих накладних витрат – 2000 грн. (500+310+100+250+600+240);

2)суму змінних витрат на одиницю продукції, що становить: 3+4+5=12 грн.

Чим більше одиниць продукції виготовлено, тим більша буде сума витрат, і навпаки.

Нормальна виробнича потужність підприємства – 200 одиниць виробів.

Таким чином, планова ставка розподілу постійних виробничих витрат: 2000 грн./200 од.=10 грн.

Запланована сума змінних накладних витрат: 2400 грн. (12 грн*200 од.)

База розподілу цих витрат на підприємстві: на кількість одиниць продукції.

Фактичний обсяг виробництва – 180 одиниць виробів.

Фактичні накладні витрати:

• Змінні – 2160 (12 грн. * 180);

• Постійні (за обліковими даними) – 2000

Таким чином, при порівнянні загальновиробничих витрат, які були здійснені на підприємстві, з плановими, видно, що підприємство досягло економії на 40 грн. (4160 – 4200). Це – перший етап аналізу загальновиробничих витрат.

Наступний етап – перевірка суми розподілених загальновиробничих витрат і визначення суми нерозподілених загальновиробничих витрат , що, як уже підкреслювалося, включаються окремою частиною до собівартості реалізованої продукції. Для цього рекомендована така Методика їх розрахунку: