3. Проблеми у сфері благоустрою міста та шляхи іі вирішення

3.1. Формування ринкових відносин у сфері озеленення міста

У зв'язку з інтенсивною урбанізацією, що викликала бурхливий ріст міст і концентрацію населення на малій території актуальними стають питання охорони природного довкілля від шкідливої дії впливу міст і все більше значення придбавають завдання створення і підтримки повноцінного житлового середовища в складному міському механізмі.

Стан людину міського довкілля значною мірою залежить від стану і розвитку підгалузей міського благоустрою : санітарне очищення, прибирання міських доріг, озеленення та ін.

Озеленення міст, будучи однією з найважливіших складових частин охорони довкілля, має своїй на меті створення здорових, зручних і культурних умов життя міського населення.

Слід зазначити, що рівень зовнішнього благоустрою міст в регіонах України не однаковий і у ряді регіонів він не відповідає сучасним санітарно-гігієнічним вимогам і в недостатній мірі враховуються в містобудівній практиці як при проектированні і здійсненні нового будівництва, так і при капітальному ремонті, реконструкції і експлуатації.

Для доведення питомих показників озеленення до нормативів по ДБН кожному регіону знадобляться величезні суми грошових коштів для нового будівництва капітального ремонту і поточного ремонту і змісту об'єктів озеленення.

У цих умовах все більшу актуальність придбавають питання вдосконалення перспективного і поточного планування в галузі

Для досягнення найбільшого ефекту від зовнішнього благоустрою необхідно враховувати на всіх стадіях життєвого циклу, і особливо при будівництві і реконструкції такі чинники, як довговічність обслуговуваних об'єктів, житлових будівель, дорожньої мережі, системи озеленення а також трудність їх подальшої реконструкції. Іншим чинником досягнення ефективності благоустрою є комплексний розвиток його підгалузей. Озеленення міст, санітарне очищення і прибирання необхідно розглядати в їх взаємозв'язку і взаємообумовленості між собою і з іншими підгалузями благоустрою (дорожнім будівництвом, каналізацією, водопостачанням та ін.). Ці питання потрібно вирішувати комплексно на усіх рівнях: регіону, міста, житлового масиву, окремої будівлі і на всіх стадіях від проектування до експлуатації.

Необхідність комплексного підходу в рішенні проблем зовнішнього міського благоустрою обумовлена тим, що усі галузі його складові є безприбутковими, оскільки вказують свої послуги місту (населенню) в цілому, і отже фінансування витрат на будівництво, ремонт і експлуатацію об'єктів зовнішнього благоустрою міст повинно здійснюватися за рахунок місцевого бюджету. Із-за дефіцитності більшості місцевих бюджетів нині діє багатоканальна система фінансування міського благоустрою, тобто окрім асигнувань з держбюджету задіяні і інші джерела. У цих умовах дуже важливо правильно і чітко визначити не лише загальну суму витрат на озеленення але і джерела фінансування.

У сучасній науковій і галузевій літературі недостатньо відбиті питання функціонування міського благоустрою в умовах ринкової економіки, а вони безумовно є дуже актуальними. Тому ця стаття присвячена питанням формування ринкових стосунків у сфері озеленення міст в контексті реформи житлово-комунального господарства.

Відповідно до закону України №1869-1V від 24.06.2004 р. "Про загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 р. р"., основною метою реформування житлово-комунального господарства є забезпечення підвищення ефективності і надійності функціонування усіх галузей ЖКГ їх стійкого розвитку для задоволення потреб на¬селища і господарського комплексу в житлово-комунальних послугах згідно нормативів і національних стандартів.

Реформування сфери озеленення міст повинне здійснюватися на основі таких принципів:

• забезпечення стійкого функціонування і динамічного розвитку галузі;

• удосконалення системи управління зеленим господарством;

• стимулювання інвестиційної діяльності у сфері озеленення;

• забезпечення ефективного використання грошових, матеріальних і трудових ресурсів підприємствами зеленого господарства;

• сприяння науково-технічному прогресу у сфері озеленення міст;

• гласність, загальнодержавний контроль і прозорість в ухваленні рішень по питанням озеленення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування співставно їх повноваженням;

• відповідальність органів місцевого самоврядування за ефективне використання майна територіальної "громади" і забезпечення державних стандартів (нормативів) в об¬ласти озеленення;

• створення однакових умов для усіх суб'єктів підприємницької діяльності у сфері озеленення.

Для досягнення основної мети реформи ЖКГ - підвищення ефективності експлуатації озеленення (як і в інших підгалузях) необхідно сформувати ринкові стосунки вирішуючи ряд завдань по наступних напрямах:

• розробка нормативно-правових актів, що забезпечують вирішення питань регулювання стосунків у сфері зеленого господарства;

• організація ефективного управління сферою озеленення;

• створення конкурентного середовища на ринку послуг - виконання робіт по новому будівництву, капітальному ремонту, поточному ремонту і змісту об'єктів зеленого господарства, вирощування посадочного матеріалу і іншої продукції озеленення;

• забезпечення беззбитковості функціонування підприємств;

• технічне переоснащення зеленого господарства, наближення до вимог Європейського Союзу показників споживання енергетичних, матеріальних і трудових ресурсів на виробництво продукції робіт (послуг);

• проведення науково-технічних досліджень з питань експлуатації і технічного обслуговування об'єктів благоустрою населених пунктів;

• створення Фонду муніципального розвитку України за участю Міжнародного банку реконструкції і розвитку цільових фондів на підприємствах зеленого господарства, впровадження довго-термінових проектів (програм) озеленення;

• створення системи моніторингу стану зеленого господарства міст і його реформування, відповідних баз даних.

Рішення вищеперелічених завдань у сфері озеленення міст дозволить сформувати ринкові стосунки в галузі, підвищити ефективність її функціонування.

Сьогодні, на нашу думку, реформа ЖКГ здійснюється украй повільно, немає комплексного підходу в її проведенні, логічній послідовності в рішенні окремих завдань, що значно знижує загальний ефект реформування. Наприклад, незважаючи на те що реформування ЖКГ здійснюється вже більше 10 років, у більшості міст України все ще не проведена суцільна інвентаризація основних фондів житлово-комунального господарства, їх переоцінка і, отже не створена необхідна база даних для вирішення багатьох з пері¬чисельних вище завдань.

На наш погляд, головними причинами повільного реформування ЖКГ є недостатнє забезпечення галузі висококваліфікованими кадрами (на усіх рівнях управління) і практично повна відсутність мотивації проведення реформи у працівників житлово-комунального господарства і структур влади.