Соціологи склали портрет типового користувача Інтернету

Виявляється, образ середньостатистичного жителя у всесвітній мережі за останні кілька років сильно еволюціонував. Соціологи з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі в рамках світового дослідження Інтернет-проектів з'ясували , що більшість користувачів Інтернету вже не нагадують напівбожевільних вічно неодружених молодих людей, що цілими днями утикаються в монітори і не мають жодних контактів з навколишнім світом. Згідно з опитуванням, проведеним у 14 країнах світу, портрет типового "мешканця" мережі скрізь приблизно однаковий. Він багато читає книжок, більше часу приділяє суспільному життю, ніж "непідключені" соратники, і проводить перед телевізором не більше п'яти годин на тиждень. Примітно, що остання тенденція характерна практично для всіх Інтернетчиків, незалежно від їх місця проживання. Що стосується суспільних функцій, то насправді, підкреслюють вчені, Інтернет на них має хоч і позитивний, але дуже слабкий вплив. Дослідження також виявило, що основні соціальні характеристики користувачів мережі майже не змінилися: доступ до мережевих ресурсів мають люди швидше з високим достатком, ніж бідні. Помічено також, що за комп'ютером більше проводять часу чоловіки, ніж жінки. Хоча і тут є свої винятки. Наприклад, в Тайвані представники обох статей у майже рівній мірі проводять час в Інтернеті (25% чоловіків і 23,5% жінок). Все менше впливає на аудиторію Інтернета і фактор достатку. У семи з 14 вивчених країн більше 20% з найбідніших верств мають доступ до комп'ютера з виходом в Інтернет. Ще більший відсоток незаможних бороздять простори Всесвітньої мережі в Швеції, Південній Кореї і США. Безумовне лідерство в сфері спілкування в Інтернеті належить Китаю. Саме китайці найбільш обговорюють зі своїми колегами в різних форумах і чатах політичні теми, хобі або питання релігії. На думку західних вчених, на це впливає велика кількість державних заборон у КНР.

Тривалість роботи, або як не стати маніяком

Психологи виявили ще одне захворювання - маніакально-депресивну залежність від віртуального світу глобальних мереж (наприклад, Інтернет, Fidonet та інші). Запалені, почервонілі очі, висока ступінь нервового і фізичного виснаження, сльозоточивість, позіхання - ось лише деякі симптоми нової хвороби. "Мережеголікі", так їх називають, відчувають пристрасне бажання знов і знов занурюватися у світ віртуальної реальності і подовгу не виходити з нього. Фахівці сперечаються щодо назви хвороби, але всі вони одностайні в одному: це синдром і люди, які його мають, безумовно, потребують лікування. На їхню думку, "мережеманія" настільки ж руйнівна, як алкоголізм чи наркоманія, і веде до глибоких змін особистості - самоізоляції, втрати внутрішніх орієнтирів, неврівноваженості психіки, зовнішніх проявів неуважності і неохайності, байдужого ставлення до близьких, не кажучи вже про руйнівні витрати на оплату послуг провайдера Інтернет. Хоча хвороба ще дуже молода, психологи встигли провести достатню кількість досліджень її симптоматики. Згідно з отриманими даними, залежність має кожен, хто по кілька разів на день перевіряє свою "скриньку", хто в розмовах використовує моторошний жаргон, що нагадує мову кримінальників, хто у своїх віртуальних мандрах забуває про час, хто їсть перед монітором, а не за столом, і на звернення до нього відповідає лише кивком голови чи рухами плечей. Багато хто вважають, що число жертв, які дійсно потребують спеціальної терапії, становить від трьох до п'яти відсотків всіх користувачів всесвітніх мереж і що подібні стани характерні для початківців. Більшість з них, запевняють фахівці, згодом самі відмовляються від захоплюючих багатогодинних віртуальних мандрівок, як тільки розвіється перше захоплення. У США, наприклад, серед найбільш активних споживачів віртуального дурману виявилися, на превеликий подив експертів, літні самотні пенсіонери і домогосподарки середніх років. "Студенти і школярі, - повідомляє відомий психолог К. Янг, - схильні до маніакального синдрому набагато рідше, ніж ми припускали". На його думку, відвикання від мереж має відбуватися поступово, з постійним скороченням часу перебування в них. У деяких випадках потрібний і одночасний курс психотерапії.

Окрім "мережеманіі", останнім часом на весь голос заявляє про себе й інша хвороба з подібними симптомами, але до яких додаються нервове і фізичне збудження. Це "ігроманія". Ось, наприклад, уривок з листа до редакції одного популярного московського комп'ютерного журналу у відповідь на публікацію кодів налагодження нової тривимірної "леталки"! "Це приголомшливо З цією іграшкою легко і надовго забуваєш про роботу, дружину і дітей. Коли дружина поїхала у відрядження, я так загрався, що забув забрати дочку з школи ...". Навряд чи ці рядки належать серйозній людині зі здоровою психікою. Але особливо до синдрому ігроманії схильні діти і підлітки. Вони можуть всерйоз асоціювати себе з віртуальними "дюками" і "думами" і болісно переживати їх невдачі. У світі жорстоких "стрілялок", "мочилок" і "бродилок" дуже важко рости людині з нормальною психікою, тому слід уважно стежити за тим, в які ігри грає дитина.

Дитину необхідно навчити контролювати свій часу взагалі (і перш за все - час, проведений за комп'ютером), свої емоції і почуття. Дітям рекомендується проводити за комп'ютером не більше 2-3 годин на день і трохи менше грати. Краще що-небудь вивчати або навчатися в ігровій формі. Санітарні правила визначають, що тривалість безперервної роботи дорослого користувача ПК не повинна перевищувати 2 годин, дитини - від 10 до 20 хвилин, в залежності від віку. Мінімальна перерва - 15 хвилин.