
- •Тема 5: Комунікація і вплив на громадськість
- •1. Боротьба за увагу громадськості
- •2. Поширення інформації чи комунікація?
- •3. Процес комунікації та його елементи
- •4. Вплив на громадськість
- •5. Питання етики паблик рілейшнз
- •6. Стратегічні комунікації
- •7. Пр як теорія непрямого комунікативного впливу
- •8. Комунікації виразності
- •9. Типи комунікацій для мети пр
7. Пр як теорія непрямого комунікативного впливу
ПР як непрямий вплив посилюють себе і більш чіткою орієнтацією на роботу по всіх каналах, насамперед, по візуальному. В принципі, це новина для споживача, котрий вважає, що цей канал не є настільки інформативним і настільки автономним. Щодо змісту ПР не забувають про опору, до певної міри, на ірраціональні структури на зразок стереотипів та міфів. Ця опора на вже готове повідомлення і дає можливість "здешевляти" комунікативні процеси у ПР. Все приводить до того, що початкове слабке повідомлення виявляється вдало випущеним в ціль.
ПР володіють інструментарієм, який може бути використано як на добро, так і ні, тому дуже важливими є певні етичні параметри, яких необхідно дотримуватися професіоналам.
ПР сьогодні — значною мірою наука майбутнього, оскільки вона покликана замінити багато наук ідеологічного профілю, що побутували в нашій частині світу.
ПР як наука слабкого комунікативного впливу відрізняється від сильного впливу за рядом параметрів. Спробуємо їх перелічити.
1. І у гасла "Слава КПРС", і у bigboard "Саmеl" спільне те, що основну функцію тут віддано не адресатові інформації, а адресанту, її творцю. На подібне висловлювання людина з натовпу немає можливості відповісти, за нею закріплено функцію споживача.
2. Адресат може тільки суто фізично відключитися від сильного впливу, переключивши телепрограму чи перегорнувши сторінку з рекламою. Основним тут стає різке збільшення сили впливу. Наприклад, "Молода гвардія" стала фільмом, п'єсою, входить до шкільної програми.
3. Сильний вплив не просто монологічний, а слабкий — діалогічний. Сильний вплив відрізняється позбавленням адресата комунікативних альтернатив, правильність, істинність зосереджено тільки на одному полюсі, інформація, одержувана адресатом, не потребує розширення, він її одержує стільки, скільки вважає за потрібне адресант.
Як бачимо, всі ці параметри можна об'єднати таким чином. Сильний вплив передбачає кількісне вирішення проблеми як основного завдання, слабкий вплив базується, насамперед, на якісному вирішенні проблеми. Звідси виникають такі завдання ПР, що лежать у галузі більш точного визначення цільової аудиторії й відповідної їй побудови повідомлення, з одного боку, і відсилання до вже задіяних у свідомості стереотипів та міфів для посилення результату. У ПР, в принципі, і немає іншого шляху, як опора на вже діючі канали комунікативного впливу. В ці вже задіяні структури вносяться необхідні зміни, покликані перенацілити, переорієнтувати стереотипи, що зберігаються в головах у споживачів. Саме це дає можливість малому ходу викликати сильні наслідки, подібно до того, як гуси (малий хід) врятували Рим (великий результат).
8. Комунікації виразності
У сучасному перевиданні ряду робіт А. Жолковський і Ю. Щеглов наводять низку прикладів своїх "прийомів виразності". Наприклад, обгортка радянського печива "Октябрь", прикрашена червоними кленовими листками. "Зв'язок між червоним листком та осіннім місяцем здається цілком традиційним. Та в малюнку є й інше значення, проведене замасковано: червоний колір є також кольором революції, що носить ім'я цього місяця. Дизайнер знайшов, як ми стали з часом говорити, "готовий предмет" (червоний кленовий листок), що суміщає такі бажані ознаки: (а) щось від осені, (б) щось від революції і (в) орнаментальність, оскільки листок є класичним елементом узорів та орнаментів"449.
Прийомом виразності, на думку авторів, стає відповідність двох елементів, при якій наступний елемент передає той же тематичний зміст, але з більшою "силою". Перебуваючи під впливом невеликого числа елементів у В. Проппа, автори запропонували обмежений список з 10 можливих прийомів: конкретизація, повторення, розбиття, збільшення, варіювання, контраст, подача, сполучення, узгодження, скорочення, проте вони вважають, що список не є остаточним.
Якщо В. Пропп (поряд з формалістами) показав плідність "конструктивного" підходу, то Сергій Ейзенштейн продемонстрував реальність подібного підходу в своїй творчій практиці450. "Відмова" формулюється як ситуація, коли героя кличуть на "бій з ворогами", а він, як навмисне, зайнятий мирними справами. Шерлок Холмс вивчає екзотичні мови, коли його благають взятися за розслідування. У фільмі "Олександр Нев-ський" гінці приходять кликати князя очолити боротьбу з німецькими рицарями, в той час як він ловить неводом рибу. Тобто, чим далі ми перебуваємо від майбутньої ситуації, тим активніше вона буде сприйматися глядачами. У С. Ейзенштейна нам трапляється й інший цікавий прийом збільшення впливу. Розглядаючи Едгара По як автора детективу, С. Ейзенштейн так формулює жанрове правило детективу і фантастики: "Це — абсолютна достеменність окремих конкретних елементів розповіді. (Тільки за цієї умови набирає справжньої фантастичності те, що виводиться за межі достемен-ності логічної видимості в царину неймовірного.)"451.
Для ПР цікава ідея породження такого тексту як перехід від теми до тексту з використанням словника дійсності. Взагалі, ми про це говорили, коли згадували, що співробітники Ніксона збирали різноманітні події його життя під різними рубриками (гумор, сила, хоробрість тощо).
Метою ПР має стати подібний словник необхідних характеристик і способів їх вираження. Почати його складання можна з певних агіографічних знань, хоча В. Горський пише, що християнська церква знає дуже мало святих із мирян.
Сучасним варіантом цього переходу слід вважати підкреслювані перевантаження лідерів, роботу з сьомої до одинадцятої тощо.
До цього словника ввійде необхідність відповідного зовнішнього вигляду: "М'яке рейтингове голосування серед американських виборців показало: у поголеного і підстриженого політика більше шансів зайняти високе крісло, ніж у політика із щетиною на щоках, довговолосого і нечесаного"454. Ймовірно, це водночас і вказівка на повагу до співрозмовника. Саме так оцінює свою любов до гарних (і дорогих) костюмів, наприклад, колишній держсекретар У. Крістофер.
Ми бачимо, що йде постійний відбір прийомів, які все точніше влучають у цільову аудиторію, і не тільки не дають їй можливості ухилитися від прийняття повідомлення, а й вимагають виконання закладених у ньому програм.