2. Поширення інформації чи комунікація?

Існує упереджена думка, що передача повідомлення і комунікація -одне й те ж. Власне кажучи, поширення інформації часто плутають із комунікацією. Така плутанина зустрічається в тих випадках, коли пе­реданий через засоби інформації матеріал (відеокліпи, радіосюжети, повідомлення в газеті тощо) вважають актом комунікації.

Така точка зору ґрунтується на одній із ранніх моделей комуніка­ції, запропонованій ще наприкінці 40-х років XX століття американ­ськими вченими в галузі інформації Клодом Шенноном та Уорреном Вейвером. Вони виходили з очевидного факту, що процес комунікації включає: джерело інформації; повідомлення; передавач, що пере­творює (кодує) повідомлення в сигнал, зручний для передавання; ка­нал зв'язку (середовище), за допомогою якого надсилається сигнал від передавача до приймача; приймач або пункт призначення (адре­сат). Цей підхід здебільшого ґрунтувався на принципі роботи телефо­ну і може бути зображений у вигляді такої схеми.

Така схема передбачала відносно прості й нечисленні проблеми.

Зазначена модель комунікації, як бачимо, зосереджувала увагу в ос­новному на технічних питаннях роботи засобів інформації і не звертала уваги на проблеми соціального середовища та інші важливі фактори впливу на аудиторію, які набагато ширші суто технічних. Зокрема, од­ним із найголовніших факторів комунікації є людський фактор. Саме він набагато ускладнює процес комунікації, інформаційної взаємодії людей.

Відомий американський теоретик комунікації Уілбур Шрамм сво­го часу писав: «Комунікація (принаймні людська комунікація) - це те, що здійснюється людьми. Сама по собі, без людей, - вона не існує. У ній немає нічого магічного, крім того, що в неї вкладають люди, всту­паючи в комунікативні зв'язки. У повідомленні немає іншого змісту, крім того, яке в нього вклали люди. Хто вивчає комунікацію, той ви­вчає людей, які вступають у стосунки між собою, своїми групами, ор­ганізаціями і суспільством у цілому. Вони впливають одні на одних, інформують одних і стають поінформованими з боку інших, навчають одних і вчаться в інших, розважають одних і розважаються зусиллями інших за допомогою певних знаків, що існують незалежно від кожно­го з них. Щоб зрозуміти процес людської комунікації, потрібно зрозу­міти, як люди спілкуються між собою» [96, Р. 17].

Концепція комунікації Шрамма насамперед передбачає модель двостороннього процесу зв'язку, коли і той, хто відправляє, і той, хто отримує інформацію, діють у межах властивих їм рамок співвіднесен­ня, взаємовідносин, які склалися між ними, та соціальної ситуації, що оточує їх. Таку модель процесу комунікації фахівці (Див.: [68, Р. 230]) зображають у вигляді далі поданої схеми.

Як бачимо, комунікація - це двосторонній процес обміну повідом­леннями (сигналами), що ґрунтується на загальновизнаних поняттях та обумовлюється як змістом взаємовідносин комунікаторів А і Б, так і соціальним оточенням.

Повідомлення або сигнали надсилаються, як правило, з метою інфор­мування, інструктування або переконання тих осіб, об'єктів, на яких розраховані ці повідомлення. Проте кожне з таких завдань має певні особливості. Процес інформування, наприклад, включає чотири стадії:

1. привернення уваги до комунікації;

2. досягнення сприйняття повідомлення;

3. інтерпретацію повідомлення у певний спосіб, що наперед перед­бачався;

4. зберігання інформації для подальшого використання.

Інструктування як більш вимогливий процес додає нову стадію:

4. стимулювання активного навчання та практичної дії.

Процес переконання йде ще далі, додаючи шосту стадію:

4. сприйняття зміни (готовність до дії відповідно до бажання або точ­ки зору відправника звернення).

Зрозуміло, перепони на шляху до досягнення бажаних результатів за допомогою інформування, інструктування і переконання зроста­ють із появою п'ятої та шостої стадій у процесі комунікацїу

Попередньо наголосимо, що в запропонованій моделі комунікації особливе значення мають два елементи:

• стадія кодування (повідомлення, що підготовлене джерелом - комунікатором А, має бути перекладене певною мовою та надіслане до того, хто приймає повідомлення - комунікатора Б);

• стадія розкодування (перш ніж приступити до дії, той, хто приймає повідомлення, має його іїггерпретувати, розшифрувати).

Саме на цих стадіях процесу комунікації виникають численні колізії в досягненні взаєморозуміння між джерелом повідомлення та його адресатом.