2.3. Структура та показники оцінки трудових ресурсів.

Трудові ресурси — частина населення країни, що по фізичному розвитку, придбаному утворенню, професійно-кваліфікаційному рівню здатна займатися суспільно корисною діяльністю.

Трудові ресурси являють собою категорію, що займає проміжне положення між економічними категоріями «населення» і «сукупна робоча сила». У кількісному відношенні до складу трудових ресурсів входить усе працездатне населення, зайняте незалежно від віку в сферах суспільного господарства й індивідуальної трудової діяльності. У їхній склад включаються також обличчя працездатного віку, потенційно здатні до участі в праці, але зайняті в домашнім і особистому селянському господарстві, на навчанні з відривом від виробництва, на військовій службі.

У структурі трудових ресурсів з позиції їхньої участі в суспільному виробництві виділяють дві частини: активну (функціонуючу) і пасивну (потенційну).

Величина трудових ресурсів залежить від офіційно установлених вікових границь — верхнього і нижнього рівнів працездатного віку, частки працездатних серед населення працездатного віку, чисельності облич, що беруть участь у суспільній праці з, за межами працездатного віку. Вікові границі встановлюються в кожній країні чинним законодавством.

У сучасних умовах основними джерелами поповнення трудових ресурсів є: молодь, що вступає в працездатний вік; військовослужбовці, що вивільняються зі збройних сил у зв'язку зі скороченням чисельності армії; змушені переселенці з країн Балтії, Закавказзя, Середньої Азії. Кількісні зміни чисельності трудових ресурсів характеризуються такими показниками, як абсолютний приріст, темпи росту і темпи приросту.

Абсолютний приріст визначається на початок і кінець розглянутого періоду. Звичайно це чи рік більш тривалий відрізок часу.

Темп росту обчислюється як відношення абсолютної чисельності трудових ресурсів наприкінці даного періоду до їхньої величини на початку періоду.

Кількісна оцінка тенденцій стану і використання трудових ресурсів дозволяє враховувати і визначати напрямку підвищення їхньої ефективності.

Трудові ресурси мають визначені кількісні, якісні і структурні характеристики, що виміряються абсолютними і відносними показниками, а саме:

- середньооблікова і середньорічна чисельність працівників;

- коефіцієнт плинності кадрів;

- частка працівників, що мають вищу і середню фахову освіту, у загальній їхній чисельності;

- середній стаж роботи з окремих категорій працівників;

- частка працівників окремих категорій у загальній їхній чисельності.

Середньооблікова чисельність працівників за рік визначається шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці і розподіли отриманої суми на 12. Середньооблікова чисельність працівників за місяць розраховується шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день місяця і розподілу отриманої суми на число днів.

Середньорічна чисельність працівників визначається шляхом розподілу відпрацьованого часу (люд/год, люд/дні) працівниками господарства за рік на річний фонд робочого часу. Одним з головних якісних показників трудових ресурсів є їх статевовікової структура. У літературі використовується декілька підходів до виділення вікових груп. Так, найбільше часто використовується така кваліфікація: трудові ресурси в працездатному віці, а також молодше і старше працездатного. У статистичних збірниках часто використовується двогрупова класифікація: працездатного віку і старше працездатного. Іноді використовується більш деталізована, наприклад, десятирівнева шкала: 15-19 років, 20-24 року, 25-29 років, 30-34 року. 35-39 років. 40-44 року, 45-49 років, 50-54 року, 55-59 років, 60-70 років.

Чисельність трудових ресурсів може бути збільшена за рахунок природного приросту населення в працездатному віці, скорочення частки непрацездатних серед облич працездатного віку, перегляду вікових границь працездатності.

Лекція 3. Праця як основа життєдіяльності та провідний чинник виробництва

Мета: Визначити основні показники, що характеризують роль і значення поняття “праця”.

План:

1. Поняття і сутність категорії “праця”.

2. Соціально-економічна роль праці в історичному розвитку.

3. Зміст і характер праці.