Головними функціями служби зайнятості є:

• аналіз ринку праці та інформування про його стан;

• трудове посередництво і сприяння роботодавцям у забезпеченні підприємств робочою силою, а громадянам – в одержанні роботи;

• регулювання ринку праці, яке здійснюється як через трудове посередництво, так і через реалізацію програм профорієнтації, а також сприяння зайнятості;

• допомога безробітним, яка включає в себе як попередні функції, так і матеріальну підтримку на період безробіття;

• безпосередня участь у реалізації державної політики зайнятості тощо.

В Україні функціонують такі центри зайнятості: державний, Кримський республіканський, обласні, районні та районні у містах (рис. 8.1).

Рисунок 8.1. Структура служби зайнятості в Україні

 

Досвід розвинених країн свідчить про те, що служба зайнятості успішніше діє там, де вона належить державі, підпорядкована органам влади, має штат висококваліфікованих спеціалістів з питань зайнятості. Проте в умовах ринкової економіки неминуче виникають різні приватні (недержавні) установи сприяння зайнятості.

Лекція 9. Планування праці

Мета: визначити мету, завдання та способи планування праці.

План:

1. Задачі, зміст і показники плану з праці.

2. Методи планування трудових показників. Планування продуктивності праці, чисельності персоналу, фонду заробітної плати.

Питання:

1. Назвіть задачі планування праці.

2. Планування яких показників проводиться частіш усього?

Процес планування здійснюється шляхом визначення цілей та способів їх досягнення. В найширшому розумінні, план – це об­раз будь-чого, модель бажаного майбутнього. В більш вузькому розумінні планування є процесом розробки спеціальних доку­ментів – планів, що визначають конкретні кроки в досягненні цілей в рамках планового періоду. Взагалі за допомогою плануван­ня досягається ефективна ритмічна робота, усувається негативний ефект невизначеності майбутнього, забезпечується найповніше ви­користання потенціалу.

9.1. ЗАДАЧІ, ЗМІСТ І ПОКАЗНИКИ ПЛАНУ З ПРАЦІ

За сучасних швидкозмінних умов ринкової економіки підпри­ємство весь комплекс планової роботи здійснює самостійно, що означає не лише відмову від повної регламентації всієї діяльності й отримання широких прав щодо визначення та реалізації вироб­ничої програми, шляхів розвитку виробництва, мотивації праці, а й усвідомлення важливості безперервного вивчення зовнішнього середовища та готовності нести відповідальність за результати господарювання.

Для ефективного планування роботи підприємства необхідно дотримуватись ряду принципів планування, серед яких найважливішими є: цільове спрямування, системність, безперервність, збалансованість, економічність, науковий характер планування, методологічна єдність планів, оптимальність тощо.

В організації планування праці аналіз праці розглядаються у взаємодії з іншими її елементами, зокрема такими: підбір, підго­товка та підвищення кваліфікації працівників; створення безпеч­них та здорових умов праці; поділ праці; встановлення обґрунто­ваних норм праці; кооперація праці; обслуговування робочих місць; розробка раціональних прийомів та методів праці; органі­зація оплати і матеріального стимулювання праці; виховання дис­ципліни праці.

Найважливішими завданнями планування праці є забезпечен­ня повної зайнятості та високої продуктивності праці, створення сприятливих умов для роботи персоналу і підвищення рівня опла­ти праці, досягнення високої якості трудового життя працівників.

План з праці та заробітної плати є важливим розділом страте­гічного плану та всієї сукупності планових документів підприєм­ства; він складається з плану щодо підвищення продуктивності праці; плану по фонду оплати праці; плану з організації праці; пла­ну щодо чисельності працівників щодо.

В такому контексті основними завданнями аналізу трудових показників є виявлення можливостей економії праці, зменшення чисельності працівників за рахунок раціональнішого використання робочого часу обладнання, зниження трудомісткості виробни­чої програми та покращення якості продукції.

В сучасних умовах планування трудових показників набуває нового, особливого значення. Пріоритетним та першочерговим стає завдання виконання виробничої програми з випуску конкурентоспроможної продукції через використання найкращих засобів, з найменшими витратами живої та уречевленої праці, що сприяє підвищенню значення трудових показників, їх впливу на вироб­ний процес.

До основних трудових показників планування праці традиційно відносять такі: продуктивність праці, чисельність працівників фонд заробітної плати та середня заробітна плата. Однак поряд з ними в умовах ринку з'являється ряд нових трудових показників, змінюються пріоритети та місце цих показників у плануванні праці. Тому в Україні має бути створено адекватну сучасним потребам господарювання систему показників праці, яка б враховувала досвід зарубіжних країн у цій сфері та особливості вітчизняної еко­номічної ситуації. Ця система має бути однаковою для всіх суб'єк­тів господарювання та регулярно друкуватись в офіційних дже­релах.

На підприємствах доцільно використовувати комплексну сис­тему показників праці для здійснення планування й аналізу, яка містить такі групи показників:

• загальноекономічні показники (обсяг виробництва або вар­тість виробленої продукції, величина основних фондів, частка ос­новних фондів невиробничого призначення та ін.);

• результативність роботи (виробіток в натуральному, вартіс­ному та трудовому вимірі, трудомісткість, коефіцієнт змінності, прибуток, загальні витрати робочого часу, частка фондів спожи­вання в прибутку та ін.);

• кадрові показники (чисельність персоналу, частки окремих категорій персоналу, плинність кадрів, рівень освіти, середній вік працівників, середній розряд працівників, середній розряд вико­наних робіт, періодичність підвищення кваліфікації щодо;

• оплата праці (загальна величина фонду заробітної плати, ча­стка зарплати у витратах на виробництво продукції, середня заробітна плата працівників, міжкваліфікаційна диференціація заробітної плати, динаміка заробітної плати за кілька періодів і т. ін.);

• витрати на соціальні виплати (на соціальні випла­ти, передбачені законодавством, на додаткові соціальні виплати і пільги, на утримання соціальної інфраструктури, на участь у прибутках, середній розмір дивідендів т. ін.);

• загальні витрати на персонал (на оплату праці; розвиток персоналу, на соціальні виплати, на персонал розрахунку на одиницю продукції, частка витрат на персонал у загальних витратах виробництва, динаміка витрат на персонал);

• умови праці (чисельність і частка працівників, що працюють у важких та шкідливих умовах, рівень травматизму, захво­рюваності, витрати на виплату пільг та компенсацій за несприятливі умови праці, динаміка цих показників та ін.).

На формування трудових показників впливають техніко-економічні та інші фактори, зокрема техніко-організаційний рівень виробництва, соціальні та природні умови, рівень раціональності природокористування, зовнішньоекономічні зв'язки і рівень їх ефективності. До техніко-економічних факторів виробництва відносять НТП та технічний рівень виробництва й про­дукції, їх конкурентоспроможність, структуру господарської сис­теми і рівень організації виробництва та праці, рівень управління. Розробка системи планових трудових показників здійснюєть­ся на основі виробничої програми, плану підвищення ефективності виробництва, норм і нормативів витрат праці та заробітної плати. Центральне місце в системі трудових показників займають по­казники продуктивності праці, оскільки її зростання є головним чинником розвитку всього виробницт­ва. Воно безпосередньо пов'язане з іншими трудовими показниками, зокрема із зниженням трудомісткості одиниці продукції, раціональним використанням робочого часу, кваліфікацією працівників, організацією праці та системою стимулювання праці тощо. У свою чергу трудомісткість одиниці продукції є основою формування чисельності працівників, складу персоналу та безпосередньо пов'язана з формуванням фонду оплати праці та здійсненням її нормування. Вся система трудових показників взаємопов'язана з іншими показниками оперативних і стратегічних планів, оскільки є складовою технічного, економічного та фінансового планування.