Різні спонукальні сили мотивів

Мотиваційний комплекс. До діяльності людини спонукають, як правило, декілька мотивів, які утворюють мотиваційний комплекс (систему або ієрархію мотивів). Одні мотиви у цій системі мають провідне значення і велику спонукальну силу (здійснюють більший вплив на діяльність, частіше актуалізуються). Вплив інших мотивів менший: вони мають слабку збуджуючу силу і перебувають внизу ієрархії мотивів.

Мотив проявляється з різною силою в залежності від конкретних обставин життя, впливу інших людей, часових факторів і т.п. Тому й ієрархія мотивів, незважаючи на відносну стабільність, не є абсолютно стійким психічним утворенням. "Вага" (спонукальна сила) окремих мотивів час від часу може змінюватися під впливом різних соціальних і психологічних факторів.

Потенційні і діючі мотиви. Мотиви, які займають провідне місце, постійно актуалізуються і виступають істотним мотиваційним впливом на діяльність людини, називаються діючими мотивами.

Мотиви, що знаходяться внизу мотиваційної ієрархії, незначно впливають на активність людини і часто взагалі не виявляються. О.М. Леонтьєв називає їх потенційними мотивами, оскільки в даний конкретний проміжок часу вони не вчиняють спонукального впливу, але можуть актуалізуватися при певних обставинах.

Під впливом деяких факторів потенційні мотиви набувають спонукального значення (стають діючими мотивами). Наприклад, після розмови з вчителем у школяра соціальний мотив (відповідальність), який був пасивним (не спонукав до діяльності), набуває більшого спонукає значення і стає чинним.

Динамічність ієрархії мотивів

Ієрархія мотивів не є абсолютно стабільним мотиваційним комплексом, вона змінюється з часом і віком (в залежності від обставин та впливу людей). Наприклад, школяра в ранньому віці спонукають до навчання вимоги дорослих і прагнення уникнути неприємностей. Пізніше цей мотив має менший вплив на його діяльність, а провідне значення може придбати пізнавальний мотив.

Мотиваційна сфера є досить динамічною: значення та вплив окремих мотивів змінюється (відповідно змінюється і ієрархія мотивів). Різні чинники можуть змінювати цю ієрархію.

Наприклад, після бесіди з учителем (або тренером) дитина розкриває для себе цікавий і привабливий світ науки (або спорту) і захоплюється ним. Внаслідок цього спонукає сила пізнавального мотиву набуває більшого значення. Раніше інтерес до змісту діяльності в ієрархії мотивів займав незначне місце, а після розмови з дорослим відбулася мотиваційна перебудова, змінилося вплив окремих мотивів, що викликало і зміни в ієрархії мотивів. Аналогічним чином можуть вплинути прочитана книга, розмова з одним, переживання внаслідок конфлікту з оточуючими і т.п.

Відносна стабільність ієрархії мотивів

Незважаючи на динамічність мотиваційної сфери, кожній людині притаманна відносна стабільність ієрархії мотивів. Можна стверджувати, що мотиви, які спонукають нас до діяльності, є відносно стійкими, незмінними (протягом певного проміжку часу). Відносна стабільність ієрархії мотивів зумовлюється тим, що особистість в цілому і мотиви зокрема (але не мотивація, яка-залежить і від ситуативних чинників) не так вже легко піддаються зміні. І якщо змінити або розвинути мотиваційну сферу дитини відносно легко, то зробити це з дорослою людиною значно складніше. Таким чином, незважаючи на вплив різних факторів, які здатні змінити ієрархію мотивів, є підстави також стверджувати про її відносної стабільності.

Така закономірність стосується також мотиваційної саморегуляції. Коли вам необхідно виконати певну діяльність, але не вистачає мотивації, слід активізувати (задіяти) додаткові мотиви, які здатні підвищити загальний рівень мотивації