Тема 9. Громадсько-політичні об’єднання,

ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ПАРТІЙНІ СИСТЕМИ

Суспільно-політичні організації як форма відображення інтересів та

суспільних зв’язків: сутність, види та причини їх виникнення.

Політичні рухи як особлива форма громадських рухів, їх соціальна база

та класифікація. Динаміка розвитку суспільно-політичних рухів. Відмінність

громадських організацій і рухів від державних інститутів та політичних партій.

Політичні партії, їх місце і роль у політичній системі. Основні ознаки

партії: наявність організації, тяжіння до влади, ідеологічний характер.

Багатопартійність як прояв плюралізму в політичній сфері та умова

демократизації суспільного життя. Генезис, типи і функції політичних партій.

Складність і суперечливість формування справжньої багатопартійності в

Україні.

Поняття "партійна система". Класифікація партійних систем.

Однопартійна, двопартійна і багатопартійна системи. Критерії оцінки

ефективності партійних систем. Вплив законодавства на характер і типи

партійної системи.

Проблеми розвитку багатопартійної системи в Україні. Конституція

України про свободу й умови об’єднання громадян у політичній партії.

Основні поняття та терміни

Свобода створювати політичні об’єднання

стала необхідною гарантією у боротьбі

з тиранією, в протистоянні більшості.

Алексіс де Токвіль

Громадська організація – добровільне, побудоване на основі

самоуправління і самодіяльності об'єднання громадян, яке має внутрішню

структуру знизу доверху, фіксоване членство.

30

Громадські організації створюються з метою захисту прав і свобод

громадян, розвитку їх активності, участь в управлінні державою тощо.

Важливим завданням громадських організацій є гармонізація

загальнонаціональних завдань з інтересами своїх спільностей і соціальних груп.

Усі громадські організації умовно можна поділити на три категорії:

1) соціально-економічні (профспілки та ін.); 2) суспільно-політичні (спілки

молоді, ветеранів війни, спілки жінок тощо); 3) професійно-творчі (спілки

композиторів, журналістів тощо).

Громадсько-політичні рухи – це структурно не оформлені масові

об'єднання громадян і організацій різних соціально-політичних орієнтацій,

діяльність яких тимчасова і найчастіше спрямована на розв’язання певних

тактичних завдань. Після розв’язання поставлених завдань вони або

розпадаються, або об’єднуються в нові політичні партії та громадські

організації.

Відмінність суспільно-політичних рухів від партій: ширша, аморфна і

різноманітна соціальна база; прагнення не влади, а впливу на неї для

розв’язання певних проблем; відсутність чітко визначеної організаційної

структури, фіксованого членства, постійних органів керівництва; центром

політичної активності є авангард (ядро) руху – ініціативні групи, клуби, союзи

тощо; члени руху можуть мати різні ідеологічні уподобання, конфесійну

належність, національність, але одержимі однією метою, а не комплексом цілей

як партії, і дотримуються однієї політичної концепції; діють протягом

нетривалого проміжку часу.

Політична партія (від лат. pars – частина, група, відділ) – це спільність

людей, об’єднаних ідеологічно та організаційно, яка виражає інтереси певних

соціальних спільнот і намагається їх реалізувати через завоювання, утримання

й використання державної влади або участі в ній.

Ознаки політичних партій: певна тривалість існування в часі;

організаційна структура; прагнення влади; пошук народної підтримки.

Основними шляхами виникнення партій є: шлях знизу – партія виникає

з певних об'єднань; шлях зверху – партія виникає внаслідок об'єднань навколо

лідерів; об'єднання навколо парламентарної групи депутатів; внаслідок розколу

партії чи об'єднання двох і більше в одну; як відродження партій, що існували

раніше; з ініціативи профспілок (лейбористи Великобританії, Канади).

Основна мета діяльності політичної партії – здобути політичну владу

в державі та реалізувати свої програмні цілі.

Функції політичних партій: політична, яка полягає в боротьбі за владу

в країні або досягнення максимальної кількості місць в законодавчих органах

влади, одержанні права на формування державних виконавчих органів, уряду;

соціальна функція представництва інтересів тих чи інших соціальних груп чи

верств суспільства; ідеологічна розробка та пропаганда партією певних

ідеологічних концепцій та цінностей; організаторська – в практичній реалізації

програми й рішень партії, що відображається у діяльності з розширення

членського складу, розвитку взаємовідносин з іншими партіями.

Найбільші повноваження у парламентських партій. Вони мають право

утворювати фракції. Фракція (від лат. fraktio – розламування, подрібнення) –

31

це група членів тієї чи іншої партії в складі парламенту, яка організовано

проводить установки своєї партії.

Типологія політичних партій здійснюється за такими ознаками: участь

у політичній владі: правлячі, опозиційні; ідеологічна спрямованість: ліберальні,

консервативні, націоналістичні, комуністичні, соціал-демократичні,

фашистські; політичний темперамент: ліві, центристські, праві; характер

членства: кадрові, масові; за масштабами діяльності: столичні, реґіональні,

загальнонаціональні, міжнародні.

Юридичний статус українських партій регулюється Законом України від

5 квітня 2001 р. "Про політичні партії в Україні".

Партійна система – це сукупність відносин між легально діючими

політичними партіями з приводу політичної влади, які визначають її місце і

роль у політичній системі.

Типологія партійних систем (за Дж.Сарторі): однопартійна ____________система –

утвердження політичної влади однієї партії, яка монополізує політичну

діяльність у всіх суспільних структурах; гегемоністська система

характеризується панівним становищем однієї партії при відсутності партійної

конкуренції; система домінування передбачає тривале (протягом декількох

термінів парламентських виборів) керівництво державою однією партією, яка

має достатню парламентську більшість для формування уряду; двопартійна

система – це така система, при якій реальну боротьбу за владу ведуть дві

основні політичні партії, хоч загалом їх може налічуватися більше; система

обмеженого плюралізму характеризується наявністю багатьох партій, проте у

парламенті й уряді представлені лише деякі з них, позасистемна опозиція

відсутня; двоблокова коаліція передбачає формування уряду двома політичними

силами; система поляризованого плюралізму, яка призводить до загострення

боротьби між політичними силами, передбачає наявність партійного центру, що

формує уряд, і двосторонньої деструктивної опозиції; атомізована система

характеризується наявністю багатьох маловпливових, малочисельних партій та

великою кількістю позасистемних політичних сил.

Становлення багатопартійності в Україні почалося в другій половині

80-их рр. XX ст., в ході перебудови, з виникненням неформального руху

альтернативних громадських структур (Українська Гельсінська спілка,

Товариство Лева, Народний Рух за перебудову і т. д.), які стали основою

виникнення багатьох партій.

Для нинішньої партійної системи України характерні: слабка

взаємодія партій із соціальними групами; дефіцит у партійних рядах

управлінських та політичних кадрів; слабкий інноваційний потенціал тощо.

Питання для самоконтролю

1. Що ви розумієте під поняттям “політична партія”? Які її основні

ознаки?

2. Чим політичні партії відрізняються від громадських організацій?

3. Які функції виконують політичні партії?

32

4. Охарактеризуйте фракційну діяльність українських партій у

парламенті?

5. Що, на вашу думку, для держави є кориснішим: стабільність

партійного уряду внаслідок відсутності в ньому внутрішніх конфліктів, чи

ймовірна нестабільність урядових коаліцій?

6. Назвіть основні критерії типологізації політичних партій та на їх

підставі зробіть класифікацію сучасних політичних партій в Україні.

7. Як можна визначити поняття “партійна система” та які основні її типи?

8. Чи впливає виборча система на формування партійної системи?

Відповідь обґрунтуйте.

9. Створення яких громадських організацій заборонено Законом України

“Про громадські об’єднання”?