Тема 5. Суспільно-політичні доктрини

СУЧАСНОГО СВІТУ

Еволюція та основні тенденції розвитку сучасних суспільно-політичних

течій. Сутність, структура та функції політичної ідеології. Джерела

ідеологічних течій. Ідеологія і наука.

17

Ідеологічні течії в сучасному світі: лібералізм, консерватизм, соціал-

демократизм, фашизм, комунізм, радикалізм, політичний екстремізм тощо.

Криза марксистської ідеології, політики і практики.

Націоналізм у світовій та вітчизняній практиці. Сутність, типологія,

форми та методи прояву націоналізму

Політична ідеологія в житті сучасної України.

Основні поняття та терміни

Націоналізм – це ідеологічний рух за досягнення й

утвердження незалежності, єдності та ідентичності нації.

Ентоні Сміт

Уперше у науковий обіг поняття “ідеологія” ввів французький мислитель

Д.де Тресі. Він тлумачив ідеологію як науку про людське мислення та суспільні

ідеї. Жодна влада не обходиться без ідеології, яка надає їй доцільного характеру,

орієнтуючи громадян на: а) певну систему цінностей; б) норми поведінки;

в) відповідний спосіб життя.

Політична ідеологія – це систематизована сукупність ідейних поглядів, що

виражають чи захищають інтереси певної соціальної групи.

Розрізняють такі рівні функціонування ідеологій: 1) теоретико-

концептуальний, на якому формулюються основні положення, що розкривають

інтереси, суспільно-політичні цінності та цілі певного класу, верстви, нації, держави;

2) програмно-політичний, на якому принципи та ідеали переводяться у програми та

вимоги політичної еліти і становлять ідейну основу для прийняття управлінських

рішень; 3) актуалізований – характеризує певний ступінь практичного освоєння

суспільством принципів тієї чи іншої ідеології: втілення її принципів і завдань у

формах політичної участі людей та в інститутах соціальної практики.

За змістом і спрямованістю своїх головних ідей та цінностей, ідеології

бувають прогресивні й реакційні, демократичні й тоталітарні, релігійні й

світські; за методами їх обґрунтування – раціональні та ірраціональні; за

об’єктом впливу та межами поширення – універсальні та партикулярні

(партикулярний – відокремлений, такий, що стосується часткових, а не

загальних (універсальних) цінностей та інтересів).

Універсальними ідеологіями є християнство (звертається до всіх віруючих),

гуманізм (відстоює загальнолюдські інтереси); а партикулярними є: расизм

(звертається до привілейованої раси), комунізм (звертається до пролетаріату).

Виконуючи свої політичні функції, ідеологія намагається: згуртувати,

об'єднати суспільство на підставі інтересів якоїсь соціальної чи національної групи;

ідеологія значною мірою визначає артикуляцію інтересів, у ході якої активні

учасники політики формулюють свої вимоги відповідно до їх інтересів, переносячи

ці інтереси у сферу політики.

Лібералізм (від лат. liberali – вільний) – система соціально-економічних і

політичних поглядів, яка захищає свободи і права особи, приватну власність,

демократію, громадянське суспільство, конкуренцію тощо. У широкий

18

суспільно-політичний вжиток термін був уведений на початку XIX ст.

французькими просвітниками, а на середину XIX ст. сформувався як ідеологія.

Засновниками лібералізму є Бенжамен Констан та Алексіс де Токвіль.

Основні ідеї лібералізму: рівність усіх громадян перед законом;

принципи політичного плюралізму; розподіл влади на законодавчу, виконавчу,

судову; приватна власність, конкуренція, вільне підприємництво –

найважливіші рушії суспільного прогресу; ліквідація будь-якої регламентації

державою економічного життя; свобода думок, поглядів, переконань, совісті,

слова, вибору роду занять; запровадження загального виборчого права.

Консерватизм (від лат. conservo – охороняти, зберігати) – це політична

ідеологія, яка орієнтується на збереження, підтримання існуючих форм

економічного, соціального, політичного життя, традиційних духовних

цінностей. Уперше термін "консерватизм" використав французький письменник

Франсуа Шатобріаном на позначення ідеології Великої Французької революції,

а оформлення ідей консерватизму у цілісну систему поглядів здійснив

англійський політичний діяч Едмунд Берк.

Основні ідеї класичного консерватизму: заперечення жорсткого

контролю держави за функціонуванням економіки; недоторканість, святість

приватної власності; основним завданням держави є підтримка законності та

правопорядку в суспільстві; ставлення до Конституції як до Богом даного

порядку; переконаність про вроджену нерівність людей; функціонування

суспільства врегульовують не лише закони, але й звичаї; існування

аристократії, еліти є запорукою розумного суспільного устрою; політика

підпорядкована релігійній моралі.

Загалом, консерватизм не суперечить ідеї розвитку, а лише прагне, щоб

розвиток був органічним і майбутнє не знищувало минулого. Різновидом

консерватизму є також християнсько-демократична ідеологія, яка пов'язує

демократичний розвиток із діяльністю вільних та рівноправних громадян, що

керуються у своїй поведінці нормами релігійної моралі. В історії України

найвідоміші представники консерватизму: В.Липинський, С.Томашівський,

В.Кучабський.

Під "соціалізмом" (від лат. sосіаlіs – суспільний) розуміють учення і теорії,

які стверджують ідеал суспільного устрою, заснованого на суспільній власності,

відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних

цінностей залежно від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи

особистості.

Існує два найпоширеніші тлумачення соціалізму: марксистське і соціал-

демократичне. Марксистський підхід розглядає соціалізм як першу, нижчу,

незрілу фазу комунізму, як суспільно-економічну формацію, яка приходить на

зміну капіталізму. Політична ідеологія марксизму спиралася на концепцію

"диктатури пролетаріату", який розглядали як незаперечно прогресивний клас,

здатний покласти край усім формам експлуатації і насильства. Треба сприяти

приходу цього класу до влади під керівництвом Комуністичної партії. Багато

опонентів марксизму вже тоді вказувало на небезпеку узурпації влади саме

цією партією, на можливе увічнення "диктатури" нової партійної бюрократії,

що здійснюватиме владу в деспотичній формі. Соціал-демократичний підхід

19

розглядає соціалізм як суспільний лад, який досягається не в результаті

революційної ліквідації капіталізму, а шляхом його реформування зі збереженням

приватної власності, забезпеченням росту середнього класу, досягненням вищого

рівня соціальної рівності та справедливості.

Анархізм (від грец. аnагсіа – безвладдя) – заперечує будь-яку форму

державногo устрою, виступає за вільну солідарність громадян.

Найменш популярною та найбільш небезпечною серед ідеологічних течій у

сучасній політиці є фашизм – украй антидемократична, радикально-екстремістська

течія. І все таки фашизм сформувався на сукупності вірувань, цінностей та ідей

– расової винятковості, антисемітизму, антидемократизму, ідеалах територіальної

експансії та вождизму, масових етатистських настроях, що дає підстави

трактувати його як ідеологію.

Фемінізм – ідеологія, першоджерела якої також у лібералізмі і котра захищає

права жіноцтва.

Ідеологія націоналізму обґрунтовує пріоритетність національних інтересів,

формулює цілі й цінності нації як суб'єкта політичного процесу, дійової особи історії.

Інакше кажучи, націоналізм є не що інше, як прагнення людей, які належать до

однієї нації, захистити свої інтереси та "досягти умов, що дали б їм змогу прожити

своє життя у згоді з власними бажаннями".

Національне відродження невіддільне від націоналізму. Націоналізм – це

рух до політичної незалежності, до власної державності, до забезпечення,

збереження і розвитку середовища, у якому найкраще можуть

самореалізуватися члени певної нації. Націоналізм – це також ідеологія, що

обґрунтовує стратегію і тактику цього руху та його необхідність.

Націоналізму властива різноманітність змісту, форм прояву, практичних

завдань, на розв’язання яких він спрямований. Він вбирає в себе як гуманні так

і антилюдські доктрини (фашизм, нацизм, расизм), проявляється також як

великодержавний шовінізм. Шовінізм націоналізм панівної нації, що

обґрунтовує або домагається на практиці панування над іншими народами в

силу своєї уявної вищості.

Різновидом право-радикальної ідеології, що з'явилася ще наприкінці

минулого століття, був інтегральний націоналізм. Згідно з характеристикою

Дж.Армстронга, йому були притаманні такі риси: 1) віра в націю як найвищу

цінність; 2) ідея солідарності всіх індивідумів, що становлять націю;

3) вираження "національної волі" через сильного лідера або партію.

Питання для самоконтролю

1. Як ви розумієте поняття “ідеологія”?

2. Які функції виконує ідеологія?

3. У чому цінність ліберальної моделі суспільства?

4. Сформулюйте основні ідеї та цінності консерватизму.

5. Назвіть основні ознаки фашизму.

6. Дайте визначення націоналізму?

20