Тема 4. Становлення та розвиток політичної

ДУМКИ В УКРАЇНІ

Політична думка України як складова частина світової політичної думки

та історичні умови її виникнення. Політична думка Київської Русі. Морально-

правові та релігійні уявлення про суспільство.

Суспільно-політичні погляди С.Оріховського-Роксолана, Ю.Дрогобича,

І.Вишенського.

Проблеми конституції, держави і політичного устрою на початку

ХVIII ст. Конституція П.Орлика як втілення української державної ідеї.

Духовно-моральний підхід до політики у поглядах Г.Сковороди. Києво-

Могилянська академія як головний осередок освіти і культури в Україні.

Політичні і правові ідеї учасників Кирило-Мефодіївського товариства.

Т.Шевченко – засновник руху за соціальне і національне відродження

українського народу.

Автономно-федералістична концепція М.Драгоманова. І.Франко про

історичний характер держави і проблеми націй. Франко і марксизм.

Національно-самостійницька концепція М.Міхновського.

М.Грушевський – теоретик становлення і розвитку українського

національно-державного руху. Українська політична думка початку XX ст.

В.Липинський, Д.Донцов, В.Винниченко.

Обґрунтування новітньої української державності в “Декларації про

державний суверенітет України”, “Акті проголошення незалежності України”,

Конституції України.

Основні поняття, терміни та персоналії

Ніхто нам не збудує держави,коли самі її не збудуємо,

і ніхто з нас не сформує нації, коли ми самі нацією не захочемо бути.

В’ячеслав Липинський

Політична думка Київської Русі розвивалася під впливом Візантії.

Основними творами, в яких відображені політичні ідеї, були “Слово про закон і

благодать” митрополита Іларіона, “Руська Правда” Ярослава Мудрого,

“Повість минулих літ” літописця Нестора, “Повчання дітям” Володимира

Мономаха та ін.

15

До головних політичних ідей княжої доби належать: ідея божественної

природи влади; ідея необхідності політичного об’єднання руських земель і

припинення міжусобної боротьби; християнство повинно служити консолідації

країни, а церква – державі та її володарю; розробка рекомендацій державному

діячеві-князю.

У перехідний період (XIV – перша половина XVI ст.) Юрієм Дрогобичем

висловлювалися думки про зміцнення сильної королівської влади, зверхність

світської влади над церквою, а Станіславом Оріховським-Роксоланом – ідеї

природного права, “піраміди влади”.

Берестейська церковна унія 1596 р. “…спричинила тимчасовий запал,

пожвавлення, інтелектуальний рух, жваві диспути…”. У цей період українська

політична думка була представлена полемічною літературою, у якій виділялися

два напрями: один – орієнтований на унію православних і католицьких церков

(Петро Скарга), а другий виступав з антиуніатськими ідеями, за реформу

православної церкви (Христофор Філалет).

Видатний український полеміст Іван Вишенський критикував тогочасний

суспільний лад та шляхту, заперечував абсолютизм як духовної, так і світської

влади, сподівався, що простолюд зможе відродити українську державу.

Політична думка у козацько-гетьманську добу розвивалася у контексті

таких документів, як “Березневі статті”, “Гадяцький трактат”,

“Конституція Пилипа Орлика”. У них було закладено основу міжнародних

договорів України з іншими державами, чітко простежувалися атрибути

суверенітету української державності, визначалися Конституційні засади

державного і суспільного ладу. Вагомий внесок у розвиток політичної думки

зробила Києво-Могилянська академія, зокрема видатні її діячі Петро Могила

та Феофан Прокопович. Ф.Прокопович створив теорію освіченого

абсолютизму, на основі теорії природного права та суспільного договору.

Центральною у творчості Григорія Сковороди є проблема людини, її

природа, щастя, самопізнання, рівність і свобода.

Вершиною розвитку політичної думки першої половини XIX ст. стала

політична доктрина Кирило-Мефодіївського товариства, яке виробило першу

політичну програму для українців. Кінцева мета – створення слов’янської

демократичної федерації на чолі з Україною, на засадах справедливості,

рівності, свободи, братерства. А також скасування кріпацтва, відмінностей між

станами, доступність освіти для всіх, проголошення свободи совісті.

У політичній думці кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. фахівці

виділяють кілька напрямів, зокрема:

 ліберально-демократичний (його репрезентували Михайло Драгоманов

і Богдан Кістяківський);

 народницько-демократичний (Михайло Грушевський, Сергій

Шелухин);

 соціал-демократичний і націонал-комуністичний (Іван Франко,

Володимир Винниченко, Микола Хвильовий, Олександр Шумський, Микола

Скрипник);

16

 консервативно-державницький (започаткований Пантелеймоном

Кулішем і представлений у ХХ ст. В’ячеславом Липинським, Степаном

Томашівським, Василем Кучабським);

 націоналістичний (його формування пов’язане з іменами Миколи

Міхновського і Дмитра Донцова);

 націонал-демократичний (пов'язаний з ім’ям Івана Багряного).

У повоєнні часи щодо „неофіційної думки” продовжувалася політика

„закручування гайок”. Апогей її настав у 1951 р., коли на вірш Володимира

Сосюри „Любіть Україну” впало звинувачення у „націоналізмі” й автора

змусили опублікувати принизливе каяття. Серед української еміграції

найвизначнішим ученим, який розвивав політичну науку, був Іван Лисяк-

Рудницький. Він уперше здійснив глибокий аналіз історії української

політичної думки з другої половини XIX до середини 80-х років XX ст.

Вважав, що свобода українців можлива лише в рамках правової держави,

передбачив крах Радянського Союзу.

Наприкінці 50-их рр. особливою подією в житті України стала поява

нового покоління митців, критиків, які увійшли в історію як “дисиденти” або

“шістдесятники”. У своїй творчій і практичній діяльності вони протистояли

конформізму, беззаконню, сваволі, порушенню прав і свобод людини, а також

відстоювали принципи відкритого суспільства, демократії, гласності,

ненасильницькі форми захисту прав людини та ідеали правової держави і

громадянського суспільства.

Питання для самоконтролю

1. У яких творах викладені основні політичні ідеї княжої доби?

2. У чому головна суть політичної концепції українського гуманіста

Станіслава Оріховського-Роксолана?

3. На які принципи опиралася Конституція Пилипа Орлика?

4. Які основні ідеї Кирило-Мефодіївського товариства ви знаєте?

5. М.Драгоманов – ліберал, соціаліст чи націоналіст?

6. Чи можна вважати І.Франка соціалістом і революційним демократом?

7. В’ячеславу Липинському належать такі слова: “Ніхто нам не збудує

держави, коли ми самі собі її не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли

ми самі нацією не схочемо бути”. Прокоментуйте це висловлювання.