Глава XIII. Про природний стан людства в його ставленні до щастя та бідувань

людей

Природа створила людей рівними щодо фізичних та розумових здібностей, хоча ми

спостерігаємо іноді, що одна людина фізично сильніша чи розумніша за іншу, проте, якщо

розглядати усе разом, то виявиться, що різниця між ними не настільки суттєва, щоб одна

людина могла претендувати на певне благо для себе, а інша, маючи ті самі права, ні.

Звідси виникають однакові надії на досягнення наших цілей. Тому якщо дві людини

бажають однієї речі, яку вони не можуть мати вдвох, вони стають ворогами. На шляху

досягнення їхньої мети (яка полягає головно в збереженні життя, а іноді лише в насолоді)

вони намагаються перемогти один одного. Отже, там, де людина може відбити напад своїми

силами, вона сіючи, будуючи чи володіючи певним майном, може очікувати, що прийдуть

інші люди та спільними зусиллями відберуть його власність та позбавлять не лише плодів

власної праці, а також життя чи свободи. Цікаво, що тому, хто нападає загрожує така ж сама

небезпека з боку інших людей.

Там, де немає влади, здатної підкоряти собі всіх, люди не відчувають жодної насолоди

(скоріш навпаки) від життя в суспільстві…У людській природі є три головні причини війни:

суперництво, недовіра, жага слави. Звідси, очевидно, доки люди живуть без загальної влади,

що тримає їх в остраху, вони перебувають в тому стані, який називається війною, а саме

війною проти усіх… В такому стані немає місця для працелюбності, бо нікому не

гарантовано плодів його праці, тому немає землеробства, судноплавства, морської торгівлі,

будівництва, нема засобів руху та переміщення речей, що потребують сили, нема знання

земної поверхні, відрахування часу, ремесла, літератури, суспільства, а є вічний страх та

постійна небезпека насильницької смерті, а життя людини одиноке, бідне, безпросвітне, тупе

та короткочасне…

Стан війни всіх проти всіх характеризується тим, що при ньому ніщо не є

несправедливим. Поняття правильного та неправильного, справедливого та несправедливого

тут не має місця. Там, де нема загальної влади, нема закону, нема несправедливості.

Вказаний стан характеризується відсутністю власності, володіння, точного розмежування

55

твого та мого. Кожен вважає своїм лише те, що він може здобути лише до тих пір, доки

здатен втримати це.[ – ]

Глава XVII. Про причини виникнення та визначення держави

Кінцевою причиною, метою чи наміром людей (які від природи люблять свободу та

владу над іншими) є турбота про самозбереження та про більш сприятливе життя. Іншими

словами, при встановленні держави люди керуються намаганням позбавитися від стану

війни, що необхідний як наслідок природних пристрастей людей там, де немає видимої

влади, що залякує їх та загрожує покаранням, змушує до виконання угод та природних

законів. Самі природні закони (справедливість, безпристрасність, скромність) без меча не

здатні гарантувати безпеку людині. [...]

Загальна влада, яка була б здатна захистити людей від чужинців та несправедливості

один до одного, а отже, забезпечити спокій, можлива лише шляхом концентрації всієї сили

та влади в одній людині або в групі людей, які могли б обєۥднати всі волі людей в одну єдину

волю… Це більше ніж згода. Це реальна єдність, втілена в одній особі, може бути досягнута

шляхом згоди кожної людини, сказавши іншій: я вповноважую цю людину чи людей та

передаю їй моє право керувати собою за умови, що ти таким самим способом передаєш йому

своє право та санкціонуєш всі його дії. Якщо таке трапилось, то багато людей, об’єднавшись

таким чином в один суб’єкт, називаються державою, латиною – сіvitas. Так народжується той

великий Левіафан, або смертний бог, якому ми під владою безсмертного бога зобов'язані

миром та захистом. Адже завдяки повноваженням, що дані їм кожною людиною в державі,

вказана людина чи група людей користується такою великою сконцентрованою в ньому

силою та владою, що страх від цієї сили та влади робить цю людину чи групу людей

здатними спрямовувати всіх людей до внутрішнього миру та взаємної допомоги проти

зовнішніх ворогів. В цій людині чи групі людей полягає сутність держави, тобто: держава,

шляхом взаємного договору між людьми, є єдиною відповідальною особою за дії укладачів

домовленості, що дозволяє їй використовувати силу та різні засоби впливу, необхідні для

підтримки миру та загального захисту.