Тема 13. Етнонаціональна політика

Етнополітика як складова внутрішньої політики. Соціально-етнічні

спільності як суб'єкти й об'єкти політики. Національне розмаїття – фактор

загальнолюдського прогресу.

Сучасні теорії націй і національних відносин у політичних концепціях.

Сутність і основні тенденції розвитку національних відносин на сучасному

етапі.

Нація і держава. Форми і зміст національно-державних утворень:

унітарна держава, федерація, конфедерація. Національний суверенітет як умова

самовизначення і самоутвердження народу.

Національне питання і політика. Державно-правове регулювання

національних відносин в умовах демократії, їх гармонізація.

Національна свідомість і самосвідомість: причини росту, зміст і характер.

Національне та націоналістичне. Розвиток національної ідеї в політичному

житті України.

Національна політика в Україні. Особливості реґіонального розвитку і їх

відображення в національній політиці.

Конституція України про консолідацію та розвиток української нації,

забезпечення етнічної, культурної та релігійної самобутності національних

меншин України.

40

Основні поняття та терміни

Державна самостійність є головною умовою існування нації.

Микола Міхновський

Етнос – стійка сукупність людей, яка має спільні культурні та

психологічні риси, і характеризується усвідомленням своєї єдності та

відмінності від інших етносів.

Нація є найрозвинутішою формою етносоціальних спільностей і

характеризується спільністю території, мови, економічного життя, культури,

характеру самосвідомості, особливостей психіки, історичної долі.

Існує багато концепцій щодо розуміння сутності нації, шляхів її

формування (націотворення), але всі зводяться до двох підходів: етнічного –

нація утворюється на основі великого етносу і є політизованою етнічною

спільністю; політичного – націю складають усі, хто визнає себе членами єдиної

спільноти на підставі громадянства, належності до певної держави, схвалення її

найголовніших політичних цінностей.

Нація – це етнополітична спільнота, якій притаманний високий рівень

консолідації та самоусвідомлення, включеність у політичне життя, творення

або прагнення до творення власної держави.

Державний устрій – це поділ держави на певні складові та розподіл

влади між державою та цими складовими. Види форм державного устрою:

унітарна держава; федерація; конфедерація. Унітарна держава – це єдина,

неподільна держава, яка не має у своєму складі самостійних національно-

державних одиниць і управляється централізовано. Федерація – союзна

держава, яка складається з двох або кількох юридично самостійних державних

утворень (республік, штатів, земель), кожне з яких делегує спільним вищим

органам влади частину своїх повноважень. Конфедерація – міждержавний

союз, у якому його члени абсолютно автономні, мають незалежну систему

державних органів, незалежне законодавство та об’єднані з метою досягнення

певних спільних цілей, координації своїх дій.

Важливою і неодмінною ознакою нації необхідно вважати національну

свідомість, тобто усвідомлення нацією, людиною або певною спільнотою своєї

належності до нації, спільності історичної долі її представників, неповторності

характеру, темпераменту, менталітету, психології, культури.

Національна ідея складається з чітко сформульованої мети, з образу

ідеалу, до якого прагне національна воля. В.Іванишин в праці “На розпутті

велелюднім” дає таке визначення: національна ідея – це ідеологічна формула,

яка виводиться не тільки з актуальних проблем суспільства, але й із постійних

інтересів народу, націлює його на найбільш загальну, головну, визначальну

політичну проблему, від подолання якої залежить і розв’язання поточних

проблем, і здійснення всіх прагнень та задумів народу. Генератором

національної ідеї, політичного змісту і спрямування їй надає еліта. У життя

національну ідею втілює сам народ.

41

Національна меншина – етнічна група, яка не є корінним етносом, має

власну державу поза межами певної країни проживання. Щодо корінного

етносу отримує назву “діаспора”.

Якщо поняття нація є етнополітичним, то національність виражає

належність особи до певного етносу (звідси, канадські українці є українцями за

національністю, але канадцями за нацією, громадянством).

Поняття “народ” є переважно геополітичним і соціальним. Воно означає

все населення, людність певної країни.

Етнонаціональні відносини – це відносини між суб’єктами національно-

етнічного розвитку (націями, народностями, національними меншинами,

національними групами) та їх державними утвореннями, а також між людьми

різних національностей, які складаються у процесі життєдіяльності і взаємодії

етнонаціональних спільностей.

Ці відносини бувають трьох типів: рівноправні; відносини панування й

підлеглості; відносини, що передбачають знищення інших суб’єктів.

Геноцид – це свідома політика фізичного знищення етносу.

Етноцид – знищення культури етносу або його асиміляція.

Етнонаціональні конфлікти – це конфлікти між національними

державами, окремими етносами, етнічними групами з приводу захисту прав

своїх співвітчизників, приєднання їх до історичної території, здобуття

адміністративно-територіальної автономії або національної незалежності,

розподілу влади, престижу і матеріальних ресурсів.

Національна політика – науково-обґрунтована система заходів,

спрямована на реалізацію національних інтересів, розв’язання суперечностей у

сфері етнонаціональних відносин.

Світова практика виробила лише один спосіб урегулювання

міжнаціональних відносин – демократичний: відносини з іншими націями на

основі рівності; право націй на самовизначення.

Національне самовизначення – універсальний принцип розв’язання

національного питання, право нації на утворення власної держави.

Сепаратизм – рух на територіальне відокремлення тієї чи іншої частини

держави з метою створення нового державного утворення або надання певній

частині держави автономії за національними, мовними чи релігійними

ознаками.

Нині в Україні проживають громадяни понад 135 національностей, тому

держава домагається створення найсприятливіших умов для міжетнічної

консолідації.

Основні напрями державної політики в Україні у сфері

міжнаціональних відносин: розширення співробітництва із зарубіжними

українцями; утвердження атмосфери толерантності, поваги до мови, культури,

традицій, релігій етнічних груп; виключення дискримінації громадян за

національною ознакою; інтеграція в українське суспільство етнічних груп, що

були незаконно депортовані; розвиток культурної самобутності українського

етносу, національних меншин.

42

Питання для самоконтролю

1. Що спільного в етносу та нації і чим вони відрізняються?

2. Яке місце етнонаціональні відносини посідають у політичному житті?

3. Який, на ваш погляд, основний чинник національних рухів?

4. Що ви розумієте під “українською національною ідеєю”?

5. Порівняйте процес національного самовизначення націй з процесом

сепаратизму? Що таке етноцид і геноцид? Що в них спільне й відмінне?

6. Що таке національний суверенітет?

7. Назвіть і охарактеризуйте основні напрями етнонаціональної політики

в Україні.

8. Як здійснюється мовна політика в Україні?

9. Назвіть фактори консолідації української нації?