Термічний режим боліт

Терміка боліт визначається тепловими властивостями торфу і його верхнього діяльного шару. Торф у природному стані складається з органічного скелета з незначним вмістом мінеральних речовин, води й повітря. Теплоємність і теплопровідність торфу залежать від об’ємного співвідношення органічної речовини, води й повітря та їх теплоємності. Теплоємність повітря незначна, і її можна не враховувати. Об’єм сухої речовини у торфі становить лише 7 %, і теплоємність її порівняно з теплоємністю води теж невелика. Отже, значення теплоємності торфу практично визначається наявністю води в ньому, тобто об’ємною вологістю. Теплоємність торфу нижче рівня ґрунтової води майже не змінюється, у діяльному шарі в зв’язку із значною зміною вологості спостерігаються значні зміни. Теплопровідність верхніх шарів торфу також змінюється в широких межах.

Термічний режим боліт у зв’язку з відмінностями у теплоємності і теплопровідності неоднорідний. У літній час спостерігається значне прогрівання вдень і різке охолодження вночі.

Болото перехідного типу починає замерзати одночасно з замерзанням мінеральних ґрунтів. Відтавання внаслідок меншої теплопровідності порівняно з мінеральними ґрунтами спостерігається пізніше. Сфагнові болота замерзають пізніше. Глибина промерзання торфово-болотної маси від 19 до 42 см - тобто менша, ніж мінеральних ґрунтів. На час замерзання і глибину промерзання болота дуже впливає час випадання снігу і висота снігового покрову.

ПОШИРЕННЯ БОЛІТ. ЗНАЧЕННЯ ЇХ ДЛЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

Болота займають на земній кулі великі простори. Їх загальна площа становить близько 350 млн. га. На частку колишнього СРСР припадало близько 73% світової площі боліт і близько 60% світових запасів торфу. В окремих районах Кольського півострова, узбережжя Білого моря, північної частини Західно-Сибірської рівнини болота займають до 90% площі.

Болота відіграють значну роль у формуванні географічного ландшафту. По окремих географічних зонах болота розподілені нерівномірно. У зонах тундри та лісотундри боліт близько 70%, у зоні лісів - до 30 % загальної площі. У лісовій зоні болота мають найбільш розвинутий торфовий поклад. В зоні мішаних лісів заболочені площі займають 10%, в лісостеповій - 4%, а в степовій лише 2% території. Зовсім немає боліт у зонах пустинь та напівпустинь.

Отже, в міру просування з півночі на південь болота з постійного елемента ландшафту стають спочатку непостійним, а надалі й рідкісним явищем.

У природному стані болота - це землі, практично непридатні для господарського використання. Цінною якістю боліт є наявність у них великого запасу теплової енергії у вигляді торфової маси. Крім того, торф широко застосовується в хімічній промисловості, а також у сільському господарстві.

Різнобічне вивчення боліт з метою освоєння їх проводять багато науково-дослідних інститутів, болотних станцій та інших установок. Однак у гідрологічному відношенні порівняно з річками болота вивчені ще недостатньо.

При вивченні боліт застосовують як стаціонарні, так і рекогносцирувальні дослідження. При рекогносцирувальних дослідженнях широко застосовують аерофотозйомку, що дає можливість досить детально вивчати різні види болотних мікроландшафтів, намічати шляхи стоку, тощо. На спеціальних болотних станціях вивчають елементи водного балансу боліт, водні властивості торфу, тепловий режим боліт, рівні ґрунтових вод. Матеріали цих досліджень використовують при різних водогосподарських розрахунках, насамперед при проектуванні осушення боліт.