Тема 3: (2 год. ) Логічні основи аргументації. Мова й мовлення в аргументації.

Аргументація як вид діяльності, форма мислення й спосіб міркування. Структурні елементи аргументації - спірне положення, теза, аргументи. Поняття поля аргументації. Правила коректної аргументації.

Проблема співвідношення мови, мовлення й мислення в аспекті їх відносини до теорії й практиці аргументації. Проблема розуміння мовлення в комунікації. Слухання й розуміння. Засоби аргументації.

Поняття доказу. Структура доказу: теза, аргументи (підстави), демонстрація. Прямий і непрямий доказ. Види непрямих доказів. Апагогічний і розділовий непрямий доказ. Правила проведення доказу й можливі помилки в доказах. Софізми, паралогізми, парадокси.

Спростування як логічний процес обґрунтування хибності деякого положення. Способи спростувань: спростування тези, спростування аргументів, спростування демонстрації. Критика, її цілі та способи. Структура доказу й аргументації: порівняльний аналіз.

 

Глосарій

Аргументація– це операція обґрунтування яких-небудь суджень, у якій поряд з логічними застосовуються також мовні, емоційно-психологічні й інші нелогічні методи й прийоми переконуючого впливу.

Аргументи, або доводи, - це вихідні теоретичні або фактичні положення, за допомогою яких обґрунтовується теза.

Антитезис – судження, що суперечить тезі, істинність якого необхідно тягне хибність тези, тоді як хибність його вірогідно свідчить про істинність тези.

Демонстрація– це логічний зв'язок між аргументами й тезою.

Доказ – це логічна операція обґрунтування істинності якого-небудь судження за допомогою інших істинних і пов'язаних з ним суджень.

Критика– неповне обґрунтування хибності тези.

Неориторика (гречок.) — нова риторика, виникла в другій половині XX в. на основі ідей класичної риторики як пошук оптимальних алгоритмів спілкування, мовного впливу на людей. В основу неориторики покладені нові наукові напрямки — психолінгвістика, теорія комунікації, лінгвістика тексту й ін.

Опонент-учасник аргументативного процесу, який виражає незгоду з позицією пропонента.

Спростування – це логічна операція повного обґрунтування хибності якого-небудь судження.

Підтвердження – неповне (з імовірністю) підтвердження тези.

Пропонент – учасник аргументативного процесу, який висуває й відстоює певне положення.

Теза – це висунуте пропонентом судження, яке він обґрунтовує в процесі аргументації.

Змістовний модуль іі. Стратегія й тактика аргументації.

Тема 4: ( 6 год. ) Стратегічні моделі аргументації:

Діалог, полеміка, спір та дискусія.

Стратегія аргументації як загальний план побудови аргументативного процесу. Мислення як зовнішній і внутрішній діалог. Діалог як форма комунікації і його особливості. Діалог і монолог. Основні історичні форми діалогу.  Дидактичний діалог як найпростіша форма діалогу. Інтелектуальні діалоги: їх полюса й основні форми. Пошуковий або дослідницький діалог, його цілі й завдання. Структура діалогу. Вимоги до раціонального діалогу (логічні, психологічні, аксіологічні, етичні, комунікативні). Сучасні діалоги по аналізі й підготовці розв'язків. Особливості діалогу між експертами. Судова суперечка як специфічна форма діалогу. Характерні риси судового діалогу. Логічні, психологічні й соціальні аспекти діалогу. Сучасні логічні засоби аналізу діалогу.

Полеміка. Полемічна ситуація і її види: регламентована й хаотична, публічна й кулуарна. Полеміка як вид інтелектуального двобою. Структура полеміки. Теорія полеміки: загальні принципи діалогу й загальні принципи полеміки. Типи полеміки: пізнавальна, ділова, еристична. Теорія полеміки: принципи ведення стратегії полеміки певного типу й тактика полеміки, характерна для кожного з типів. Стратегія пізнавальної (наукової) полеміки: принцип пізнавальності, логічності, колегіальності, визначеності, неупередженості. Стратегія ділової (конформістської) полеміки: принцип компромісу, миролюбства. Стратегія еристичної (ігровий) полеміки: принцип завоювання, уразливості. Тактичні особливості кожного типу полеміки.

       Спір  як особливий вид доказового міркування. Традиційний підхід до спору як доказу. Спір і доказ: порівняльний аналіз. Різновиди спору й проблема класифікації спору. Спір одиничний й множинний. Коректні й некоректні спори. Робота С.І.Поварнина "Спір" і його основні ідеї. Спори по меті ведення: для істини, для переконання, для перемоги, спір як спорт. Норми, правила й принципи спору. Загальні вимоги до спору. Стратегія й тактика спору.  Софістичний спір. Свара й логомахия.

     Дискусія й полеміка, еклектика й софістика.  Ідеальна модель раціональної критичної дискусії й аргументативна практика. Значення визначення термінів у раціональній дискусії. Структура критичної дискусії. Консенсус як вихідна умова й основа всякої дискусії. Бар'єри в критичних дискусіях. Дискусії в науці і їх значення.