Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

Затверджено кафедрою

______________ 2011 р.

Завідувач кафедри

_______________________

Кафедра філософії та політології

Навчально-методичний комплекс курсу «теорія аргументації в політиці»

(за вимогами кредитно-модульної системи)

Кіровоград - 2011

УДК ББК

Навчально-методичний комплекскурсу. – КДПУ. - 2011. – с.

Розробник: к. філ. н., ст. викладач Савенко С.Б.

Рецензенти:

Затверджено методичною радою КДПУ, факультету історії та права

Протокол № ___від _______________________2011р.

ББК © КДПУ, 2011

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«Теорія аргументації в політиці»

1. Опис предмета навчальної дисципліни

Курс: (підготовка бакалаврів, спеціалістів)	Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчального курсу
Кількість кредитів, відповідних ЕСТS: 1,5 нац. кредитів: 1 Модулів за видами роботи: 2 Змістовних модулів: 3 Загальна кількість годин: 72 Тижневих годин: 1	Шифр та назва напряму: Шифр та назва спеціальності: Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр	Обов'язковий Рік підготовки: ІІ Семестр: ІV Лекції: 20 годин Семінарські заняття: 16 годин Самостійна робота: 36 годин Вид контролю: залік (1 година)

2. Мета і завдання вивчення курсу

Дисципліна «Теорія аргументації в політиці» є органічним

продовженням і завершенням курсу логіки. Вивчення даної дисципліни бакалаврами за фахом «політологія» обумовлене тим, що їх професійна діяльність буде зв'язана, так чи інакше, з вербальною комунікацією. Тому, поряд з володінням спеціальними знаннями, одним із критеріїв сучасного професіонала-політолога є оволодіння аналітичним стилем мислення й високим інтелектуальним потенціалом, розвиток комунікативних здатностей, умінь обґрунтовувати, доводити, критикувати, тобто переконувати.

Ця дисципліна вивчається у четвертому семестрі слідом за курсом логіки й паралельно з філософією й іншими гуманітарними дисциплінами, що дозволяє органічно погодити теоретичний матеріал курсу з актуальними проблемами як загальногуманітарного плану, так і з гостро обговорюваними сьогодні питаннями функціонування, реформування й удосконалення різних аспектів системи права в Україні.

Засвоєння теорії аргументації вимагає постійного звертання до практики спілкування, міжособистісної й колективної комунікації у всіх її різноманітних аспектах. Тому головною метою вивчення цієї дисципліни є не тільки поглиблення й систематизація отриманих раніше студентом логічних знань, але й вироблення навичок їх практичного застосування в розумовій діяльності для розвитку систематичного, доказового мислення.

Завданнями: навчальної дисципліни «Теорія аргументації в політиці» є:

- дати студентам знання про складність табогатоаспектність процесів вербального й невербального спілкування, про склад, способи, основні правила й можливі помилки аргументації;

- навчити способів доказу й спростування;

- виробити вміння оперувати поняттями, судженнями, умовиводами, питаннями а також здатність оцінювати ці вміння в інших;

- дати знання про загальні принципи діалогу, культури ведення дискусії, переговорів, суперечок й полеміки;

- ознайомити з основними напрямками теоретичної розробки уявлень про ці процеси в сучасній науково-дослідній діяльності;

- виробити навички одержання нової (найчастіше схованої) інформації через інтенсивний обмін думками в процесі аргументації;

- сформувати уявлення про дискусійні проблеми дисципліни й найбільш популярних і аргументованих варіантах їх розв'язку;

- навчити студентів застосовувати отримані знання теоретичних засад аргументації, як у повсякденній практиці спілкування, так і в процесі прийняття рішень у їхній майбутній професійній діяльності.

У наслідку вивчення дисципліни студент повинен:

Мати уявлення:

- про загальну характеристику аргументації як комунікативній процедурі;

- про доказ і спростування як основних видах аргументації;

- про сутність, логічну структуру та місці питально-відповідного комплексу в системі аргументації;

- про різноманіття антиномій, парадоксів, софізмов і їх ролі в аргументативних процесах;

- про теорію та практику суперечок в їхніх логічних та внелогічних аспектах.

Знати:

- визначення основних понять, використовуваних і розроблювальних теорією аргументації;

- основні види доказу й спростування, їх суб'єкти, структуру та способи аргументації;

- правила та помилки в доказі й спростуванні;

- поняття й склад полів аргументації а також шляхи вирішення проблеми їх узгодження;

- класифікацію видів запитань і відповідей залежно від їхніх логічних і внелогічних характеристик;

- значення і зміст термінів «антиномія», «парадокс», «софізм» і близьких до них за значенням і синонімічних термінів;

- класифікацію видів суперечок залежно від їхніх цілей, складу учасників, прийомів ведення та інших найважливіших характеристик.

Уміти:

- використовувати теоретичні знання логічних засад аргументації в практиці розумової й, насамперед професійної діяльності;

- ураховувати специфіку прояву загальних теоретико-логічних принципів аргументативних процесів у політико-правовій сфері;

- розкривати та аргументовано спростовувати виверти й софізмі в мисленні та висловленнях опонентів;

• не допускати порушення вимог до аргументації у своїй розумовій і мовній практиці;

- свідомо й цілеспрямовано накопичувати досвід практичного використання багажу знань, отриманих у ході вивчення теорії аргументації, систематизувати й узагальнювати його.