13. Порядок виплати відшкодування.

Порядок виплати відшкодування регулюється статтею 211 Закону Украї­ни «Про страхування», в ній визначається, що виплата проводиться згідно з до­говором страхування, або законодавством, на підставі заяви страхувальника (його представника) або третіх осіб, визначених у договорі страхування і стра­хового акту (аварійного сертифікату), який складається страховиком або упов­новаженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, визначеної страхови­ком.

Розмір страхової виплати практично завжди знаходиться у межах страхо­вої суми за договором страхування. Страхова сума визначає ліміт відповідаль­ності страховика перед страхувальником.

Більшість заяв щодо виплати задовольняється досить швидко, але інколи бувають суперечки між сторонами стосовно розмірів відшкодування і строків сплати цих відшкодувань. Зазвичай у договорі (полісі) заздалегідь обумовлю­ються шляхи вирішення цих суперечок. Останньою інстанцією є суд або арбіт­раж, і його рішення є остаточним.

До страховика, який сплатив страхове відшкодування за договором май­нового страхування в межах його фактичних виплат на покриття збитків пере­ходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове

і

відшкодування, має до особи, винної у заподіяному збитку. Це право вимоги називається правом регресної вимоги (регресу), або суброгацією.

14. Загальні умови дії страховика при настанні страхових подій.

При настанні страхової події одержавши від страхувальника повідомлен­ня або заяву страховик складає акт про подію, в якому вказується характерис­тика страхового випадку, пошкодженні або знищені об’єкти, затрати по ряту­ванню, компетентні органи, які були після страхової події, місце і дату настання події, а також свідки та їх адреси.

Часто для доведення факту страхової події необхідно одержати додаткові документи: довідку ДАІ, довідку від пожежної охорони, довідки від МВД і лі­кувальних закладів, та інших компетентних органів.

Коли угода закінчується виплатою, то з одного боку, страховик повинен швидко реагувати на заяву страхувальника про настання страхової події, але з іншого боку, механізм врегулювання претензій повинен виключати необгрун­товані виплати і запобігати шахрайству, як запланованому, так і спровоковано­му.

При вирішенні питання про сплату відшкодування страховик має переко­натись:

1. Чи настав на момент страхової події строк дії договору страхування і від­повідальності страховика.

2. Чи відповідає зазначеному в полісі місцю (місце страхування) місце нане­сення збитків.

3. Чи є застрахованими об’єктами, що постраждали.

Необхідно:

1. Зібрати додаткову інформацію щодо осіб, зацікавлених у страхуванні цих об’єктів і отриманні відшкодування за збитками.

2. Визначити, беручи до уваги картину збитків, попередню вартість заподія­ної шкоди, скласти на цій основі страховий акт.

3. Встановити чи існує особа, винна в заподіяних збитках.

4. Перевірити отримання страхувальником або його персоналом, членами його сім’ї і дотримання правил безпеки щодо застрахованого об’єкту.

5. Перевірити дотримання страхувальником вимог щодо неприпустимості переміни картини збитків, а також вимог стосовно своєчасності подання документів, пов’язаних зі збитками, в органи міліції, ДАІ, пожежної без­пеки, і таке інше.

6. Перевірити своєчасність подання заяви страховику.

7. Визначити непошкоджені об’єкти і виключити їх зі списку об’єктів, що постраждали.

8. Визначити на базі попередніх пунктів, чи повинна страхова компанія ві­дшкодовувати збиток, і в яких саме обсягах.