
- •Тема 24. Фінансове оздоровлення та банкрутство (ліквідація) підприємств (організацій)
- •1. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств (організацій)
- •2. Санація (фінансове оздоровлення) суб'єктів господарювання
- •3. Банкрутство підприємств (організацій) як економічне явище
- •4. Методологічні основи визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання
- •Також значного поширення набула модель Спрінгейта, яка розраховується наступним чином:
- •5. Ліквідація збанкрутілих підприємств
- •6. Державна фінансова підтримка санації підприємств
3. Банкрутство підприємств (організацій) як економічне явище
Банкрутство - встановлена в судовому порядку неспроможність юридичної особи суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов'язання перед бюджетом.
Питання, пов’язані з банкрутством, визначаються згідно із Законом України «Про банкрутство».
Основним методом прогнозування банкрутства є поточна та перспективна оцінка ціни підприємства. Ціна фірми (підприємства) - це приведені до теперішнього часу потоки виплат кредиторам та акціонерам.
Існує три основні стани підприємства, коли воно відповідає характеристикам банкрута:
у разі, якщо кредитори вирішили не пролонгувати кредити на наступний період фірма змушена буде виплатити суму основного боргу, через що може виникнути криза ліквідності (технічна неплатоспроможність). І хоча даний стан відповідає характеристикам банкрутства, поновлення платоспроможності такої фірми є цілком можливим в разі пролонгації кредиту;
у разі якщо, ціна фірми падає до суми зобов'язань кредиторам, це означає, що акціонерний капітал «зникає» і виникає банкрутство акціонерів. При наявності ринкових перспектив у бізнесу фірми існує можливість повернення її платоспроможності шляхом санації, в разі банкрутства кредитори повністю отримують зобов’язання, взяті підприємством;
якщо ціна фірми падає навіть нижче за ліквідаційну вартість активів, тоді ліквідаційна вартість розглядатиметься як ціна фірми, а ліквідація фірми стає вигіднішою за її експлуатацію. В цьому разі кредитори втрачають значну частину коштів.
Аналіз причин банкрутства підприємств (організацій) свідчить про те, що причини можуть бути найрізноманітнішими, однак їх можна поділити на дві групи:
зовнішні, яких дуже складно (іноді неможливо) уникнути, до таких причин відносять:
а) політичні;
б) соціально-економічні;
в) науково-технічні;
г) зовнішньоекономічні.
внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві. До причин цієї групи відносять:
а) брак стратегічного плану розвитку;
б) низьку якість менеджменту;
в) недосконалість механізму ціноутворення;
г) збільшення дебіторської та кредиторської заборгованості;
д) утримання зайвих робочих місць;
е) технологічну неузгодженість процесу виробництва;
ж) брак довготермінового інвестування;
з) дефіцит власних оборотних коштів;
и) нераціональну організаційну структуру.
Аналіз зарубіжної практики свідчить, що в країнах із розвинутою економікою та сталою політичною системою, як правило, 1/3 банкрутств спричиняється зовнішніми, а 2/3 - внутрішніми причинами.
Згідно із Законом України «Про банкрутство», суб'єктом банкрутства може бути будь-яка юридична особа, яка не спроможна своєчасно задовольнити вимоги кредиторів та сплатити податки, і є зареєстрованою як суб'єкт підприємницької діяльності. Боржником є юридична особа, проти якої порушено справу про банкрутство, а банкрут - це боржник, який перебуває в процесі ліквідації.
У якості кредитора може виступати будь-яка українська або іноземна юридична чи фізична особа, яка має вимоги (претензії) до боржника на підставі як майнових, так і немайнових зобов'язань останнього. Заяву про банкрутство можуть подати кредитори (крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечено заставою), органи державної податкової служби, органи державної контрольно-ревізійної служби, сам боржник.
Письмова заява кредитора (боржника, органів податкової служби або державної контрольно-ревізійної служби) до арбітражного суду є підставою для порушення справи про банкрутство.
Після прийняття заяви проводиться попереднє засідання Арбітражного суду, на якому розглядаються подані документи, заслуховується пояснення сторін і, в разі необхідності, призначається розпорядник майна боржника.
У місячний строк (від дня опублікування повідомлення) Арбітражний суд виносить ухвалу, в якій зобов'язує всіх осіб, які подали заяви з майновими вимогами до боржника, скликати збори кредиторів, а, якщо кількість кредиторів перевищує десять осіб, створити повноважний комітет.