Операції з виконання робіт:

• фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конст­рукторських робіт, що здійснюються за рахунок державного бюджету;

• з приватизації державного та комунального майна.

• тощо згідно статті 197 цього кодексу.

Питання 3. Контроль податкових органів і відповідальність платників податку на додану вартість.

При вивченні цього питання слід звернути увагу, що до платників податків за порушення податкового законодавства можуть бути застосовані такі види відповідальності:

1. фінансова – встановлена у вигляді сплати штрафів і пені за рахунок чистого прибутку підприємства;

2. адміністративна – накладається на керівника, головного бухгалтера, посадову особу у вигляді сплати штрафу. Розмір адмінштрафу залежить від виду порушення.

3. кримінальна – регулюється Кримінальним процесуальним кодексом України.

Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафів та пені.

Штрафи  це плата у вигляді фіксованої суми, відсотків, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до Податкового кодексу України штрафи сплачуються за:

1. За неподання або несвоєчасне подання платником податкових декларацій (розрахунків), тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення,  тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

2. У разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов’язання протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання,  у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання,  у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

3. Ненарахування, неутримання, несплата податків платником ПДВ, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів,  тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

4. У разі заниження суми податку платник сплачує штраф у розмірі 25% від заниженої суми;

5. У разі самостійного виявлення платником податку заниження (недоплати ) суми ПДВ стягується штраф в розмірі 3% або 5% від суми недоплати;

Пеня  сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки, за кожен календарний день прострочки платежу.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Запитання для самоперевірки:

1. У чому полягає сутність і значення ПДВ?

2. Хто є платниками ПДВ?

3. Що є об’єктом оподаткування ПДВ?

4. Які операції звільнені від оподаткування ПДВ?

5. Вкажіть базову ставку ПДВ?

6. Як визначити суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету?

7. Що таке податкове зобов’язання?

8. Що таке податковий кредит?

Завдання 1.

Визначте податкове зобов’язання, податковий кредит і суму ПДВ, яку потрібно сплатити до бюджету за жовтень поточного року на підставі даних:

1. Загальний обсяг поставки товарів (робіт, послуг), за якими виникає податкове зобов’язання – 54900 грн.

2. Податковий кредит – 7350 грн.

Завдання 2.

Визначте податкове зобов’язання, податковий кредит і суму податку на додану вартість, яку потрібно сплатити до бюджету за вересень поточного року на підставі таких даних:

1. Загальний обсяг поставки товарів (робіт, послуг), за якими виникає податкове зобов’язання – 36600 грн.

2. Загальний обсяг придбання товарів (робіт, послуг) без ПДВ – 24900 грн.

Індивідуальні завдання:

1. Розрахунок податку на додану вартість та його документальне оформлення.

2. Ефективність оподаткування споживання в Україні.

3. Порядок застосування непрямих податків, їх переваги та недоліки.

Тема 3 “акцизний податок і мито”

План самостійної роботи:

1. Податковий кодекс України, Митний кодекс України.

2. Термінологія митної справи: «митна територія», «митний контроль», «види переміщення через митний контроль», «митна декларація», «декларанти».

3. Порядок перерахування мита до бюджету.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Податковий кодекс України, Митний кодекс України

Література: 2, 3 статті 212-218; 8, с.84-88.

Акцизний податок – це непрямий податок, що встановлюється тільки на підакцизні товари та включається до їх ціни.

Під час вивчення Податкового Кодексу України слід засвоїти хто є платниками податку, що є об’єктом і базою оподаткування.

Платниками акцизного податку (стаття 212 цього кодексу) є:

• по вітчизняним товарам – виробники підакцизних товарів у тому числі з давальницької сировини;

• по імпортованим товарам – той хто ввозить підакцизні товари на митну територію України.

Об’єктами оподаткування є операції з :

• реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів;

• ввезення підакцизних товарів на митну територію України;

• тощо згідно статті 213 ПКУ.

Не є об’єктами оподаткування акцизним податком (стаття 213 ПКУ):

• вивезення (експорт) підакцизних товарів платниками податку за межі митної території України;

• реалізація легкових автомобілів для інвалідів, оплата вартості яких здійснюється за рахунок коштів бюджетів ;

• реалізація підакцизних товарів , крім нафтопродуктів , вироблених на території України, що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів;

• ввезення фізичними особами на митну територію України підакцизних товарів в обсягах , що не перевищують норм безмитного ввезення , встановлених законом;

• тощо згідно ст. 213 ПКУ.

Базою оподаткування згідно статті 214 ПКУ є:

• по вітчизняним підакцизним товарам – вартість реалізованого товару за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку;

• по ввезеним на митну територію України – вартість за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари , без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку.

Ставки податку та перелік підакцизних товарів передбачені статтею 215 ПКУ.

Датою виникнення податкових зобов’язань (стаття 216 ПКУ) є:

• щодо підакцизних товарів, вироблених на території України – дата їх реалізації виробником;

• щодо ввезених підакцизних товарів – дата оформлення митної декларації на митниці митним органом.

Строк сплати податку:

• з підакцизних товарів, вироблених на митній території України – протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного терміну подання податкової декларації , тобто не пізніше 30 числа наступного місяця за звітним місяцем . А сума податку з алкогольних напоїв , для виробництва яких використовується спирт етиловий , сплачуються при придбанні марок акцизного податку.

• із ввезених на митну територію України підакцизних товарів сплачується платниками до або в день подання митної декларації.

При вивченні цього кодексу слід звернути увагу на статтю 226 , де вказується порядок виготовлення, зберігання , продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Питання 2. Термінологія митної справи.

Література: 2.

У Митному кодексі України дано визначення основних термінів митної справи:

Митна територія - територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у морській економічній зоні України;

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку;

Види переміщення через митний кордон:

1. у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний

кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій;

2) у міжнародних поштових відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України упакованих та оформлених бандеролях, спеціальних мішках з позначкою "М", поштових посилках, дрібних пакетах;

3. у міжнародних експрес-відправленнях - це переміщення товарів та інших предметів, що перевозяться експрес-перевізником будь-яким видом транспорту з метою доставки одержувачу у визначений термін;

4. у несупроводжуваному багажі - переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам з оформленням багажних документів;

5. у ручній поклажі - переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам у транспортних засобах, якими прямують ці громадяни без оформлення багажних документів;

6. у супроводжуваному багажі - переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, у багажних відділеннях транспортних засобів, якими прямують ці громадяни з оформленням багажних документів.

Митна декларація - письмова заява, встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення;

Декларанти - юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування (складає митну декларацію) товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Запитання для самоперевірки:

1. У чому полягає необхідність митного контролю?

2. Для чого необхідна митна декларація?

3. Хто є декларантом у митній справі?

Питання 3. Порядок перерахування мита до бюджету. -

Література: 2; 8 с. 89-96.

Мито - це непрямий податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Платниками мита є юридичні і фізичні особи при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Документом, який є підставою для нарахування мита, є вантажна митна декларація. Без сплати мита та відмітки у декларації пропуск товарів та інших предметів через митний кордон не дозволяється.

Сплата мита може здійснюватися:

- під час перетину митного кордону;

- при реєстрації товарів та інших предметів на митній території України;

- за вексельними розрахунками з відстрочкою платежу.

Належна до сплати сума мита, перераховується платниками на рахунки митних органів, які здійснюють митні оформлення товарів чи майна, або вноситься готівкою у касу митного органу. А по товарах та інших предметах, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях мито сплачується підприємствам зв’язку.

Сума мита, що сплачена митним органам та підприємствам зв’язку перераховується до Державного бюджету України.

Контроль за правильністю та своєчасністю сплати мита до бюджету здійснює митна служба України, а не податкова служба.

Запитання для самоперевірки:

1. Що таке мито?

2. Хто є платником мита?

3. Що є підставою для нарахування мита?

4. Хто здійснює контроль за правильністю нарахування мита та своєчасністю сплати його до Державного бюджету України?

Індивідуальні завдання:

1. Порядок розрахунку акцизного податку та його документальне оформлення.

2. Економічна ефективність митної справи в Україні.

3. Сутність, форми і способи перекладання непрямих податків.

Тема: 4 «податок на прибуток підприємств»

План самостійної роботи:

1. Визначення амортизації. Перелік витрат, які підлягають і не підлягають амортизації.

2. Визначення основних засобів та їх груп.

3. Методи нарахування амортизації.

4. Оподаткування операцій особливого виду.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Визначення амортизації. Перелік витрат, які підлягають і не

підлягають амортизації.

Література: 3, стаття 144; 8 с. 110-111.

Під терміном «амортизація» основних засобів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення прибутку платника податку у межах встановлених мінімально-допустимих строків корисного використання, передбачених статтею 145 Податкового кодексу України.

Амортизації підлягають витрати на:

• придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарської діяльності;

• самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

• проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на утримання основних засобів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

• витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою і житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і акрів них фондів;

• витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

• витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України;

• витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інше поліпшення невиробничих основних засобів.

Запитання для самоперевірки:

1. Дайте визначення амортизації.

2. Назвіть витрати, які підлягають амортизації.

3. Назвіть витрати, які не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду.

Питання 2. Визначення основних засобів та їх груп.

Література: 3 стаття 145.

Під час вивчення цього питання слід засвоїти, що таке основні засоби і на які групи вони поділяються для нарахування амортизації.

Основні засобі – це матеріальні цінності, які призначаються для використання у господарській діяльності підприємства, платником податком, понад 365 календарних днів, вартістю більше 2500 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно зі статтею 145.1 Податкового кодексу України основні засоби поділяють на 16 груп. При цьому по кожній групі передбачені мінімально-допустимі строки корисного використання в роках. Наприклад, до 3 групи основних засобів відносять:

• будівлі, де мінімально-допустимий строк корисного використання – 20 років;

• споруди, де мінімально-допустимий строк корисного використання – 15 років;

• передавальні пристрої – 10 років.

Необхідно з»ясувати всі групи основних засобів, та мінімально-допустимі строки їх корисного використання.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об»акта, який встановлюється наказом по підприємству, але не менше мінімально-допустимого строку корисного використання. Призупиняється нарахування амортизації на період реконструкції, модернізації, консервації такого об»акта на підставі документів, які свідчать про виведення основних засобів з експлуатації.

Запитання для самоперевірки:

1. Що таке основні засоби?

2. Що є характерним для основних засобів?

3. На який період здійснюється нарахування амортизації основних засобів?

Питання 3. Методи нарахування амортизації.

Література: 3 стаття 145.1.5

При вивченні цього питання слід звернути увагу, що в статті 145.1.5 податкового Кодексу України передбачені такі методи нарахування амортизації основних засобів:

1. Прямолінійні – за яким річна сума амортизації визначається діленням амортизаційної вартості на строк корисного використання кожного об’єкта основних засобів;

2. Зменшення залишкової вартості – за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об»єкта на початок року на річну норму амортизації;

3. Прискореного зменшення залишкової вартості – за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об»акта на початок звітного року та річної суми амортизації яка подвоюється;

4. Кумулятивного – за яким річна сума амортизації визначається як добуток амортизаційної вартості на кумулятивний коефіцієнт. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об»єкта на суму числа років його корисного використання;

5. Виробничий – за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням амортизаційної вартості на загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити з використанням об»єкта основних засобів.

Слід з’ясувати, що амортизація не нараховується на першу групу (земельні ділянки) та на 13 групу (природні ресурси).

Суми нарахованої амортизації не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування податків і зборів.

Запитання для самоперевірки:

1. Як визначити річну суму амортизації за прямолінійним методом?

2. Що враховується при визначенні суми амортизації за кумулятивним методом?

3. Як визначається кумулятивний коефіцієнт?

4. На які групи основних засобів амортизація не нараховується?

Питання 4. Оподаткування операцій особливого виду.

Література: 3 стаття 153.

В статті 153 Податкового кодексу України до оподаткування операції особливого виду відносять:

1. Оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті.

2. Оподаткування операцій із пов'язаними особами.

3. Оподаткування дивідендів.

4. Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

5. Оподаткування операцій з відступлення права вимоги.

6.Оподаткування операцій при відчуженні майна.

7. Оподаткування операцій лізингу (оренди), концесії.

8. Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

9. Оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи.

Питання для самоперевірки.

1. Який порядок оподаткування операцій з розрахунками в іноземній валюті?

2. Який порядок оподаткування дивідендів?

3. Як ведеться облік результатів спільної діяльності?

Індивідуальні завдання:

1. Амортизаційна політка суб’єкта господарювання.

2. Розрахунок податку на прибуток підприємства та його документальне оформлення.

3. Порядок застосування прямих податків, їх переваги та недоліки.

Тема 5 «Фіксований сільськогосподарський податок»

План самостійної роботи

1. Податковий кодекс України, Закон України “Про державний бюджет України на поточний рік”.

Література: 3 статті 301-309; 4.1.

З метою спрощення механізму оподаткування виробників сільськогосподарської продукції застосовується фіксований сільськогосподарський податок. Справляння цього податку регламентується Податковим кодексом України.

Вивчаючи Кодекс слід засвоїти: хто є платниками, що є об’єктом оподаткування, розміри ставок фіксованого сільськогосподарського податку.

Платниками є товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній звітній рік перевищує 75%. Якщо у звітному періоді ця умова не виконана, то підприємство не має права бути платником фіксованого сільськогосподарського податку і повинно сплачувати податки і збори у наступному звітному році на загальних підставах.

У статті 302 цього Кодексу вказано, що об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь та землі водного фонду, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність, або наданих йому в користування.

Ставки фіксованого сільськогосподарського податку ( стаття 304 цього Кодексу) з 1 га сільськогосподарських угідь встановлена у відсотках до їх грошової оцінки у таких розмірах:

• для рілля, сіножатей і пасовищ – 0,15

• для багаторічних насаджень – 0,09

• для земель водного фонду – 0,45

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставки фіксованого податку передбачені у статті 304 п.п б і г.

Особливу увагу необхідно звернути на статтю 306 цього Кодексу, де вказується порядок нарахування і терміни сплати фіксованого сільськогосподарського податку.

Сплата податку проводиться щомісячно не пізніше 30 числа наступного місяця за звітним місяцем у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку у таких розмірах:

• І квартал – 10%

• ІІ квартал – 10%

• ІІІ квартал – 50%

• ІУ квартал – 30%

Крім того, необхідно запам’ятати, що платники фіксованого сільськогосподарського податку звільнені від сплати таких податків і зборів:

• податку на прибуток підприємств;

• земельного податку;

• збору за спеціальне використання води;

• збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Запитання для самоперевірки

1. Хто є платниками фіксованого сільськогосподарського податку?

2. Що є об’єктом оподаткування?

3. Що враховується при обчисленні суми фіксованого сільськогосподарського податку на рік?

4. Від сплати яких податків і зборів звільняються платники фіксованого сільськогосподарського податку?

Завдання 1

Визначити суму фіксованого сільськогосподарського податку на рік для агрофірми «Дніпровський» на підставі даних:

1. Площа сільськогосподарських угідь, що зайнята:

• рілля – 80 га;

• фруктовими садами і виноградниками – 150 га.

2. Грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь, що зайнята:

• рілля – 5000 грн.

• фруктовими садами і виноградниками – 2800 грн.

3. Ставка податку на 1 га у відсотках до грошової оцінки сільськогосподарських угідь:

• рілля – 0,15

• багаторічні насадження – 0,09

Індивідуальні завдання:

1. Переваги та недоліки фіксованого сільськогосподарського податку.

2. Порядок набуття та скасування статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

3. Відповідальність платників фіксованого сільськогосподарського податку.

Тема 6 «Податок на доходи фізичних осіб» План самостійної роботи:

1. Податковий кодекс України, Закон України “Про державний бюджет України на поточний рік”.

2. Податкова знижка

3. Обов’язки та відповідальність громадян щодо сплати ПДФО.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Податковий кодекс України, Закон України “Про державний бюджет України на поточний рік”.

Література: 3 статті 162-165, 167-170; 4.1.

При вивченні статті 162 ПКУ слід звернути увагу на те, що платниками податку на доходи фізичних осіб є:

• фізичні особи – резиденти, які отримують доходи як з джерела їх погодження в Україні, так і іноземні доходи;

• фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи на території України.

При вивченні статті 163 цього Кодексу слід звернути увагу на те, що є об’єктом оподаткування для резидента та нерезидента.

Слід зазначити, якщо доходи отримані не у грошовій формі, об’єкт оподаткування визначається шляхом множення звичайної ціни на розрахований коефіцієнт, який визначається за формулою:

К = 100% (100% - Сп), де:

Сп – ставка податку для даних доходів на момент її отримання.

В аналогічному порядку визначається об’єкт оподаткування для сум надмірно витрачених коштів, отриманих на відрядження чи під звіт і не повернутих у встановлений строк.

Особливу увагу необхідно звернути на те, що при нарахуванні доходів у вигляді зарахованої плати об’єкт оподаткування визначається за формулою:

Загальна сума нарахованої заробітної плати – Єдиний соціальний внесок – Податкова соціальна пільга.

Із нарахованої заробітної плати працівників єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду утримують в таких розмірах:

• 3,6% від суми нарахованої зарплати штатним працівникам;

• 2% від суми нарахованої допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Податкова соціальна пільга – це сума, на яку зменшується нарахована заробітна плата за місяць, що оподатковується за ставкою 15%.

Перелік податкових соціальних пільг вказується у статті 169 Кодексу.

При вивчені статті 170 ПКУ слід звернути увагу на особливості нарахування і сплати податку з окремих видів доходів:

• від надання нерухомості в оренду;

• оподаткування процентів;

• оподаткування дивідендів;

• оподаткування виграшів та призів;

• оподаткування благодійної допомоги;

• оподаткування доходів, отримання фізичною особою суб’єктом підприємницької діяльності;

• від продажу об’єктів рухомого і нерухомого майна;

• оподаткування спадщини та дарування.

Запитання для самоперевірки:

1. Хто є платниками податку на доходи фізичних осіб?

2. Що є об’єктом оподаткування?

3. Як визначити суму заробітної плати, що підлягає оподаткуванню?

4. Охарактеризувати види податкових соціальних пільг.

5. У чому полягають особливості оподаткування благодійної допомоги?

6. Які особливості оподаткування спадщини та дарування?

7. У чому полягають особливості оподаткування доходів від продажу нерухомого майна?

Завдання 1.2. Визначити суму податку на доходи фізичних осіб на підставі даних таблиці:

Питання 2. Податкова знижка

Література: 3, стаття 166.

При вивченні цього питання слід засвоїти, які види витрат платника податку на доходи фізичних осіб відносяться до податкової знижки. Крім того звернути увагу на таки особливості застосування податкової знижки:

• застосовується включно резидентам – платникам цього податку;

• загальна сума нарахованої податкової знижки не може перевищувати суми загального оподаткованого доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата;

• невикористана сума податкової знижки за наслідками звітного податкового року, не має права переноситись на наступні податкові роки.

Запитання для самоперевірки:

1. Що таке податкова знижка?

2. Які види витрат відносять до податкової знижки?

3. Хто має право на податкову знижку?

4. Які документи необхідно подати до податкової інспекції для отримання податкової знижки?

5. Які витрати платника податку на доходи фізичних осіб не відносять до податкової знижки?

Питання 3. Обов’язки та відповідальність громадян щодо сплати ПДФО.

Література: 3 стаття 171

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату до бюджету податку з інших доходів, є:

• податковий агент – для оподаткованих доходів з джерела їх походження в Україні;

• платник податку – для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов’язків нарахування, утримання та сплати податку до бюджету.

Неутримання або несплата платникам податку, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню або сплати до бюджету.

Запитання для самоперевірки:

1. Назвіть осіб, які несуть фінансову відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

2. Вкажіть розмір штрафу за неутримання або несплату податку під час виплати зарплати найманому працівнику.

Індивідуальні завдання:

1. Особливості нарахування та сплати податку з окремих видів доходів фізичних осіб.

2. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем, який знаходиться на єдиному податку.

3. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність.

Тема 7. «Спрощена система опадаткування суб»єктів малого підприємництва»

План самостійної роботи

1. Податковий кодекс України.

2. Порядок переходу платників до спрощеної системи спадкування.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Податковий кодекс України.

Література: 3 статті 291-297.

З метою реалізації державної політики, спрямованої на підтримку малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки застосовується спрощена система оподаткування у вигляді сплати єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва.

Основним законодавчим документом для застосування єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва є Податковий кодекс України, розділ ХІУ, глава 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності».

Критерії, за якими платники єдиного податку відносяться до кожної окремої групи, ставки податку, звітний період і терміни його сплати відображені в таблиці «Єдиний податок для суб’єктів господарювання з 01.01.2012 р.».

Суб’єкти, підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування не мають права застосовувати іншого способу розрахунку за реалізовану продукцію, крім готівкового та безготівкового грошового розрахунку.

Платники єдиного податку звільняються від сплати таких податків і зборів (обов’язкових платежів):

• плати за землю, яка зайнята підприємницькою діяльністю;

• збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

• податку на додану вартість, крім юридичних осіб і фізичних осіб, які перебувають на ІІІ групі;

• податку на прибуток підприємств (юридичні особи);

• податку на доходи фізичних осіб (фізичні особи – підприємці);

• збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

ЄДИНИЙ ПОДАТОК ДЛЯ СУБ`ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ З 01.01.2012р.

Нарахування, сплата та подання звітності з інших податків і зборів здійснюється платниками єдиного податку в порядку та розмірах, встановлених Податковим кодексом.

У разі ввезення товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачуються платником єдиного податку на загальних підставах відповідно до Закону.

Не можуть бути платниками єдиного податку згідно статті 291.5 цього Кодексу суб’єкти господарювання, які здійснюють:

• діяльність з організації та проведення азартних ігор;

• обмін іноземної валюти;

• виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів;

• діяльність у сфері фінансового посередництва, та управління підприємствами;

• діяльність з надання послуг пошти та зв’язку;

• діяльність з організації та проведення гастрольних заходів,

• тощо згідно ст.291.5. Податкового Кодексу

Платники єдиного податку першої - третьої груп не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

Питання 2. Порядок переходу платників до спрощеної системи оподаткування.

Література: 3 статті 298-300

Для переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт малого підприємництва подає заяву до державної податкової інспекції за місцем державної реєстрації на бланку спеціального зразка.

Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного кварталу, за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб’єкти малого підприємництва, які подали заяву на право користування спрощеною системою оподаткування, стають платниками єдиного податку з того кварталу в якому здійснено їхню державну реєстрацію.

На підставі поданої заяви державна податкова інспекція зобов’язана протягом десяти календарних днів видати безкоштовно свідоцтво про сплату єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

В податковому кодексі вказано, що рішення про перехід на спрощену систему оподаткування може бути прийнято суб’єктом малого підприємництва не більше одного разу на рік.

Як вже було сказано аби потрапити до тієї чи іншої групи платника єдиного податку - фізична особа підприємець повинна відповідати трьом критеріям:

• обсяг доходу за календарний рік;

• кількість найманих працівників;

• види господарської діяльності.

Питання для самоперевірки:

1. В чому полягає суть єдиного податку?

2. Хто є платниками єдиного податку?

3. Які критерії визначають групу платника єдиного податку?

4. Від сплати яких податків звільняються платники єдиного податку?

5. Вкажіть порядок переходу платників до спрощеної системи оподаткування.

Індивідуальні завдання:

1. Особливості оподаткування суб’єктів малого підприємництва.

2. Склад доходів платника єдиного податку.

3. Ведення обліку і складання звітності платниками єдиного податку.

Тема 8 «плата за землю»

План самостійної роботи:

1. Податковий кодекс України, Закон України “Про державний бюджет України на поточний рік”.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Податковий кодекс України, Закон України “Про державний бюджет України на поточний рік”.

Література: 3 статті 269-290; 4.1.

Плата за землю здійснюється з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури нанесених пунктів.

Плата за землю справляється у двох формах: у вигляді земельного податку та орендної плати.

Платниками податку є власники землі та землекористувачі.

Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, що перебуває у власності або у користуванні та земельні паї, які перебувають у власності.

При визначені суми земельного податку на рік враховують:

• площу земельної ділянки;

• призначення земельної ділянки;

• ставку земельного податку.

Ставки податку за 1 га земель сільськогосподарського призначення встановлені у відсотках до грошовій оцінки землі.

Ставки за землі населених пунктів встановлені у розмірі 1% від грошовій оцінки землі.

Якщо грошовій оцінки земельної ділянки не проведено, то використовують встановлені ставки за 1 кв.м. за групами населених пунктів ( всього 9 груп населених пунктів). Група населеного пункту залежить від чисельності населення, що проживає в ньому ( стаття 275 ПКУ).

Податок, за земельні ділянки зайняті житловим фондом, автостоянками, дачними кооперативами, гаражно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами, справляється в розмірі 3% від суми обчисленого земельного податку.

Особливу увагу слід звернути на пільги щодо плати за землю (ст.281-282), порядок нарахування земельного податку та термін сплати (ст. 286 – 287).

Запитання для самоперевірки:

1. У чому полягає необхідність плати за землю?

2. Хто є платниками земельного податку?

3. Що враховується при обчисленні суми земельного податку на рік?

4. Від чого залежить ставка земельного податку?

5. Хто звільняється від сплати земельного податку?

6. Хто може встановлювати пільги щодо плати за землю?

7. Вкажіть термін сплати земельного податку юридичними та фізичними особами.

Завдання 1.

Обчисліть розмір плати за землю на рік і місяць на підставі даних:

1. Загальна площа земельної ділянки, що закріплена за підприємством – 700 кв.м.

2. Ставка земельного податку за 1 кв.м. площі земельної ділянки

- 0,77 грн.

Індивідуальні завдання:

1. Плата за землю, порядок розрахунків та документальне оформлення

2. Пільги щодо плати за землю

Тема 9. «плата за ресурси та послуги» План самостійної роботи:

1. Податковий кодекс України, Закон України “Про державний бюджет України на поточний рік”.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Податковий кодекс України, Закон України “Про державний бюджет України на поточний рік”.

Література: 3 статті 231-239, 251-254, 256-260, 262-263; 4.1.

Платежі за ресурси та послуги, які стягуються в Україні обумовлені тим, що природні ресурси є власністю держави, і за їх використання вона бере плату, основне призначення якої – це покриття видатків на їх відтворення та ефективне використання.

При вивчені Податкового кодексу України слід звернути увагу на такі види платежів за ресурси та послуги:

1. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу ( статті 231-239 цього кодексу).

Платниками цього збору є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів.

Об’єктами оподаткування збором є:

• колісні транспортні засоби, крім транспортних засобів вказаних в статті 232.1.1;

• судна, зареєстровані у Державному судновому реєстрі України;

• літаки і вертольоти, крім літаків і вертольотів Збройних Сил України та тих, які використовуються у сфері цивільного захисту населення.

Базою оподаткування є:

• для колісних транспортних засобів – об’єм циліндру двигуна в куб. сантиметрах;

• для суден обладнаних двигуном – потужність двигуна в кВт;

• для суден, які не обладнані двигуном – довжина корпусу судна в сантиметрах;

• для літаків і вертольотів – максимальна злітна маса.

Ставки збору передбачені в статті 234 цього Кодексу.

Сума збору обчислюється щодо кожного транспортного засобу як добуток відповідної бази оподаткування, ставки збору та відповідного коефіцієнта, вказаного в статті 234.4 цього кодексу.

Збір сплачується за місцем реєстрації транспортного засобу за ставками, які діють на день сплати.

2. Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України ( статті 251-254 ПКУ).

Платниками рентної плати є суб’єкти господарювання, які експлуатують об’єкти магістральних трубопроводів та надають послуги з транспортування вантажу трубопроводами України.

Об’єктом оподаткування є:

• для нафти та нафтопродуктів - це фактичні обсяги, що транспортуються територією України у звітному періоді;

• для природного газу та аміаку - це сума добутків відстаней відповідних маршрутів їх транспортування на обсяги природного газу та аміаку.

Ставки оподаткування передбачені в статті 253 ПКУ.

3. Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні ( статті 256-260 пку).

Платниками рентної плати є суб’єкти господарювання, які здійснюють видобуток вуглеводної сировини на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, отриманих в установленому законодавством порядку.

Об’єктом оподаткування є обсяг видобутку вуглеводної сировини у звітному періоді.

Ставки рентної плати передбачені статтею 258 Кодексу, коригуючи коефіцієнти – статтею 259.

Сума рентної плати обчислюється як добуток обсягу видобутої вуглеводної сировини ставок рентної плати та коригую чого коефіцієнта.

4. Плата за користування надрами ( статті 262-263 ПКУ)

Платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб’єкти господарювання, які набули права користування ділянкою надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами.

Об’єктом оподаткування є обсяг видобутої у звітному періоді корисної копалини, або обсяг погашених у звітному періоді запасів корисних копалин.

Ставки плати за користування надрами та порядок обчислення суми податкового зобов’язання вказані в статті 263 цього Кодексу.

Запитання для самоперевірки:

1. В чому полягає необхідність плати за ресурси та послуги?

2. Хто є платниками збору за першу реєстрації транспортних засобів?

3. Що враховується при визначені суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів?

4. Що є об’єктом оподаткування рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів?

5. Вкажіть термін плати за користування надрами.

Індивідуальні завдання:

1. Плата за ресурси

2. Плата за послуги.

Тема 10. «єдиний внесок на загальнообовя’зкове держане соціальне страхування» План самостійної роботи:

1. Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

2. Платники, база нарахування та ставки єдиного внеску.

3. Закони України: «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Методичні рекомендації:

Питання 1. Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Література: 4.2.

Цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює 15 (п'ятнадцяти) розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Питання 2. Платники, база нарахування та ставки єдиного внеску.

Література: 4.2;6.1; 6.2.

Платниками єдиного внеску є:

• роботодавці, тобто підприємства всіх форм власності, а також фізичні особи – підприємці, які використовують працю найманих робітників;

• фізичні особи, тобто наймані працівники, які отримують доходи;

• особи, які забезпечують себе роботою самостійно – займаються незалежною професійною діяльністю тощо.

Базою для нарахування суми ЄСВ є фактичні витрати на оплату праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а також нараховану суму допомоги по тимчасовій непрацездатності, крім допомоги по вагітності та пологам.

Єдиний внесок для платників встановлюється у відсотках до бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Термін сплати нарахованого і утриманого єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду – день отримання грошових коштів на виплату заробітної плати в установі банку, але не пізніше 20 числа наступного місяця за звітним місяцем.

Сума ЄСВ, яка надійшла на окремий рахунок Пенсійного фонду, розподіляється за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування і в межах встановлених пропорцій автоматично перераховується на рахунки фондів соціального страхування на наступний робочий день і використовується за цільовим призначенням.

Питання 3. Закони України: «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Література: 4.5; 4.6; 4.7; 6.1.

Загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслі­док тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хво­рим членом сім'ї), вагітності та пологів, смертю застрахова­ної особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків влас­ником, громадяна­ми.

Страхувальник — це роботодавець: власник підприємства, устано­ви, організації незалеж­но від форм власності, виду діяльності, господарюван­ня; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників.

Страховик — Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Найманий працівник — фізична особа, яка пра­цює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи.

Страховий випадок — подія, з настанням якої ви­никає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціаль­них послуг.

Страховий стаж— період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втра­тою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і за який сплачено страхові вне­ски.

Страхові внески — відрахування на загально­обов'язкове державне соціальне страхування у зв'яз­ку з тимчасовою втратою працездатності та витрата­ми, зумовленими похованням.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою праце­здатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового дого­вору (контракту) на підприємствах, в установах, органі­заціях незалежно від форм власності та господарюван­ня або у фізичних осіб;

2) члени колективних підприємств, сільськогоспо­дарських та інших виробничих кооперативів.

Допомога по тимчасовій непрацездатності випла­чується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до 5 років;

80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років;

100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж по­над 8 років;

100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до 1—4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи.

Загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування на випадок безробіття — система прав, обов'язків і га­рантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на ви­падок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного со­ціального страхування України на випадок безробіття.

Суб'єкти страхування на випадок безробіття — застраховані особи, страху­вальники та страховик.

Застраховані особи — наймані працівники, на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Страхувальники — роботодавці та застраховані особи, які сплачують стра­хові внески.

Страховик — Фонд загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування України на випадок безробіття.

Страховий випадок — це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату внас­лідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Страховий стаж — період (строк), протягом яко­го особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодав­цем).

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернатив­ну (невійськову) службу, а також тих, які працюють не­повний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

• проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих фак­торів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загро­зи здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

• відновлення здоров'я та працездатності потерпі­лих на виробництві від нещасних випадків або профе­сійних захворювань;

• відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випад­ку на виробництві та професійного захворювання.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках — чле­ни їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випад­ках — застраховані особи.

Страховик — Фонд соціального страхування від не­щасних випадків на виробництві та професійних за­хворювань України.

Об'єктом страхування від нещасного випадку є жит­тя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового дого­вору (контракту);

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ор­динатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час за­нять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються і до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Страховий ризик — обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок.

Страховим випадком є нещасний випадок на вироб­ництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи пси­хічну травму, з настанням яких виникає право застрахова­ної особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробни­чого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких за­подіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Запитання для самоперевірки:

1. У чому полягає суть єдиного соціального внеску?

2. Хто є платниками ЄСВ?

3. Що є базою нарахування ЄСВ?

4. Що враховується при визначенні суми ЄСВ?

5. Вкажіть термін сплати ЄСВ до Пенсійного фонду?

6. Який порядок розподілу ЄСВ між загальнодержавними цільовими фондами?

Індивідуальні завдання:

1. Повноваження Пенсійного фонду щодо збору та обліку єдиного соціального внеску.

2. Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування.

3. Порядок обчислення і сплати єдиного соціального внеску.

4. Порядок розподілу суми страхових коштів за видами загальнообов’язкового соціального страхування.

Тема 11. «інші податки і збори» План самостійної роботи:

1. Податковий кодекс України, Закон України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства».

2. Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Методичні рекомендації:

Питання 1. Податковий кодекс України, Закон України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства».

Література: 3; 4.8.

Під час вивчення Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» слід з»ясувати, що платниками цього збору є суб’єкти підприємницької діяльності, які реалізують в оптовій і роздрібній торгівлі та у сфері ресторанного господарства алкогольні напої та пиво.

Базою оподаткування є виручка від реалізації алкогольних напоїв та пива, що одержана на кожному етапі реалізації в оптовій, роздрібній торгівлі та на підприємствах ресторанного господарства.

Ставка збору становить 1,5% від бази оподаткування ( вся виручка від реалізації алкогольних напоїв та пива без виключення сум ПДВ і акцизного податку).

Суми збору, що підлягають сплаті визначаються платниками самостійно, виходячи з бази оподаткування та ставки збору.

Запитання для самоперевірки:

1. Хто є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства?

2. Що є об’єктом оподаткування?

3. Що враховується при визначенні суми збору?

4. В якому розмірі встановлена ставка збору?

5. Вкажіть термін сплати суми нарахованого збору до бюджету.

Питання 2. Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Література: 5

Під час вивчення Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» слід з’ясувати, що платниками державного мита є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Згідно 2 статті цього Декрету державне мито справляється за:

• вчинення нотаріальних дій нотаріальними конторами та виконавчими комітетами органів місцевого самоврядування;

• державну реєстрацію актів цивільного стану;

• видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн;

• видачу нового зразка паспорта громадянина України та за видачу закордонного паспорта;

• прописку громадян або реєстрацію місця проживання;

• проведення аукціону, тендеру об’єктами нерухомого майна;

• видачу патентів і свідоцтв на об’єкти інтелектуальній власності

Ставки державного мита встановлені або у відсотковому розмірі до суми договору (вартості майна), або у відповідному розмірі від неоподаткованого мінімуму доходу громадян згідно 3 статті цього Декрету.

Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів через банк.

Запитання для самоперевірки:

1. Що таке державне мито?

2. Хто є платниками державного мита?

3. За якими видами документів і дій справляється державне мито?

4. У чому полягають особливості встановлення ставок державного мита?

Індивідуальні завдання:

1. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

2. Державне мито.

Тема 12: «розвиток податкової системи україни»

План самостійної роботи:

1. Основні групи та типи податкової політики.

2. Податкова політика як інструмент державного регулювання економіки

Методичні рекомендації:

Питання 1. Основні групи та типи податкової політики

Література: 8 с. 217-218.

Під час вивчення цього питання слід звернути увагу на те, що всі завдання податкової політики поділяють на три основні групи:

перша – це фіскальна, яка спрямована на мобілізацію та місцевих бюджетів для забезпечення держави фінансовими ресурсами, необхідними для виконання її функцій;

друга – це економічна або регулююча, яка спрямована на підвищення рівня економічного розвитку держави, підвищення ділової і підприємницької активності в країні і міжнародних економічних зв’язків, сприяння вирішення соціальних проблем;

третя – контролююча, яка передбачає контроль за діяльністю суб’єктів господарювання.

Одним із основних завдань державної податкової політики є створення сприятливих умов для активної фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання і стимулювання досягнення міцного росту шляхом досягнення оптимального поєднання особистих і суспільних інтересів, тобто оптимального співвідношення між коштами, що залишаються в розпорядженні платника податків і коштами, які перерозподіляються через податковий і бюджетний механізми.

Типи податкової політики:

Перший тип – високий рівень оподаткування, тобто збільшення податкового тягаря. Але це не завжди призводить до збільшення надходжень до бюджетів;

Другий тип – низький податковий тягар. Така політика сприяє розвитку економіки, оскільки забезпечує активне залучення іноземних інвестицій і відповідно зростає рівень конкурентоспроможності національної економіки.

Третій тип - податкова політика має достатній рівень оподаткування як для фізичних, так і для юридичних осіб, що компенсуються високим рівнем соціального захисту, існуванням значної кількості державних соціальних гарантій і програм.

Запитання для самоперевірки:

1. У чому полягає суть податкової політики України?

2. У чому полягає суть фіскальної політики держави?

3. У чому полягає роль економічної політики держави?

4. Який з типів податкової політики є найбільш оптимальним?

Питання 2. Податкова політика як інструмент державного регулювання

економіки.

Література: 7 с.36-38; 8 с. 215-216; 9 с. 277-284, 301-307

Під час вивчення цього питання слід з’ясувати, що податкова політика – це діяльність держави по встановленню, правому регулюванню та організації стягнення податків і зборів з метою формування централізованих фінансових ресурсів держави для виконання її функцій.

При цьому необхідно звернути увагу, що податкова політика – це соціально-економічна категорія, яка дозволяє реалізувати інтереси всіх суб’єктів процесу оподаткування з позиції перерозподілу валового внутрішнього продукту та досягнення зростання добробуту держави, підприємця і громадянина.

Розглядаючи оподаткування в системі державного регулювання необхідно відмітити його особливості, а саме:

• тісний зв’язок податків з державною владою, для якої вони є найважливішим джерелом доходів;

• примусовий, законодавчо встановлений характер платежів;

• вплив податків на економічні процеси

Аналізуючи процес формування бюджету в Україні та більшості економічно розвинених країн, слід відмітити, що сьогодні податкові надходження складають від 70 до 90 відсотків усіх бюджетних надходжень.

Повною мірою вплив податків проявляється в реалізації податкової політики, що є однією із важливіших соціально-економічних проблем держави. Однією із основних причин є інтеграція національних економік і всесвітня конкуренція за інвестиції. За таких умов збільшення податкового тягаря порівняно з державами-конкурентами породжує відтік інвестицій, зменшую базу оподаткування і як результат – зменшує надходження коштів до бюджетів. Отже одним із факторів конкурентної боротьби за перерозподіл інвестиційних потоків є державне регулювання економіки і продумана податкова політика, як її складовий елемент. Ця проблема торкається не тільки інвестицій, а і конкурентоспроможності національних виробників, оскільки податки є ціноутворюючим чинником.

Таким чином, податкова політика є системою державних заходів в області регулювання оподаткування. Її зміст і мета зумовлені соціально-економічним ладом суспільства, стратегічними цілями, які визначають розвиток національної економіки, соціальними групами, що стоять при владі, та міжнародними зобов’язаннями в сфері державних фінансів. Тобто, можна говорити про те, що, з одного боку, податкова політика визначається загальним підходом до питань державного регулювання економіки, а з іншого – сама впливає на концепцію регулювання.

Запитання для самоперевірки:

1. В чому полягають особливості державного регулювання в системі оподаткування?

2. Як впливає податкова політика на інвестиційні процеси?

3. Від чого залежить зміст і мета податкової політики?

Індивідуальні завдання:

1. Механізм податкової політики держави

2. Податкова політика: реструктуризація і конкурентоспроможність національної економіки

3. Форми і методи реалізації податкової політики в соціальній сфері.