формуванню збалансованої соціальної політики?

Питання 5. Особливості податкових систем різних країн.

В умовах ринкових відносин податкова система с важливим елементом регулювання економічних і соціальних процесів у державі. Ефективність її функціонування визначається найрізноманітнішими чинниками і, насамперед, економічним становищем, рівнем податкової культури, досягненням економічної науки.

Податкові системи розвинутих держав ґрунтуються на трьох найбільш касових податках:

• особистому податку на доходи:

• податку на соціальне страхування;

• податку з обороту.

У більшості країн світу досить значною є частка особистого податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі податкових надходжень - понад 30%. Однією з причин такого становища є зростання доходів громадян, завдяки чому вони долучаються до вищих груп згідно шкалою оподаткування. Збільшується також кількість платників податків, підвищуються податкові ставки. Максимальна ставка оподаткування податком на доходи фізичних осіб серед розвинутих держав світу у Німеччині - 53%. Оподаткуванню підлягають доходи від: ведення сільського та лісового господарства, промислового виробництва, підприємницької діяльності, надання в оренду рухомого та нерухомого майна, а також оподатковуються власники капіталу та наймані працівники. У таких державах, як США, Канада. Швеція, податок на доходи фізичних осіб утворює основне джерело наповнення бюджетів всіх рівнів відповідно (35,8%). (34,6%), (36,9%). Дещо меншою с питома вага цього податку у структурі податкових надходжень у Великобританії (26,5%), Японії (21,8%), Італії (24,1%), Франції (11,3%). Важливо зазначити, що в цих країнах передбачено, що члени родини повинні самостійно звітувати за своїми податковими зобов'язаннями, у тому числі і неповнолітні діти, якщо вони мають індивідуальні та незалежні джерела доходів. Розрахунок оподаткованого доходу фізичних осіб ведеться за наступними видами отриманих доходів:

• доходи від роботи за наймом;

• доходи від комерційної діяльності;

• доходи від капіталу.

Вагоме місце в структурі податкових надходжень розвинених держав світу займає відрахування на соціальне страхування. Найвища питома вага цього платежу у Франції близько 42%. Значні кошти цього податку в структурі податкових надходжень у Німеччині (38,4%), Італії (32,2%), США (30,2%). Дещо менша питома вага відрахувань на соціальне страхування у Японії, Швеції та Канаді - на рівні 25 %. Платежі на соціальне страхування проводяться наймачами у порядку нарахувань на заробітну плату з віднесенням їх на витрати при обчисленні оподатковуваного прибутку. Особливість оподаткування цим платежем полягає в тому, що існують різні ставки оподаткування в залежності від того, чи це корпорації чи особи, що працюють самостійно.

Податкові реформи, які проводяться в розвинутих державах світу, характеризуються зменшенням податків на споживання, тобто непрямих податків.

Швидкими темпами зменшується кількість акцизів. Та все ж непрямі податки займають досить вагоме місце у структурі податкових надходжень. Так, у Великобританії цей показник на рівні 30%, Франції 28%, Швеції - 27%, Канаді та Німеччині на рівні 25%. Основним представником непрямих податків є податок з обороту, або податок на додану вартість (ПДВ). Об'єктом оподаткування ПДВ є обороти з реалізації товарів як власного виробництва, так і придбаних, а також надання різних видів послуг виробничого та невиробничого характеру. Ставки податку істотно відрізняються (наприклад, у Швеції стандартна ставка податку 25%). Крім того, існує знижена ставка у розмірі 12% для продовольчих товарів, послуг готелів та підприємств громадського транспорту. Звільнені від оподаткування ПДВ банківські та фінансові послуги, страхування, послуги з охорони здоров'я, освіти та концертної діяльності, послуги пошти, радіо і телебачення. У Німеччині основна ставка ПДВ складає 15%, але основні продовольчі групи товарів оподатковуються за зниженою ставкою 14%. В той же час ця ставка не поширюється на обороти закладів ресторанного господарства.

За кордоном аналогом вітчизняного податку на прибуток підприємств є податок з прибутку корпорацій. Ставки цього податку є досить високими в розвинутих державах світу. Так, у Німеччині існує дві ставки 50%, і 36%, в Італії - 46 %. Канаді - 44 %. Франції - 39 %, Великобританії - 35%, США - 30%, Швеції - 28%. На сьогодні в рамках Європейського Союзу спостерігається своєрідна податкова конкуренція, при якій ставки податку на корпорації в країнах істотно відрізняються. Тому з початком функціонування єдиного європейського ринку у всіх країнах вводиться єдина межа податку на прибуток корпорацій - мінімальна 30%, максимальна 40%.

Крім загальноприйнятих податків і зборів існують специфічні види податків, які стягуються в розвинутих державах світу. Так, наприклад, специфічною рисою податкового законодавства Німеччини є наявність обов'язкового церковного податку. Загальнообов'язковий характер церковного податку обумовлений історичними традиціями. Встановлюючи церковний податок як обов'язковий, уряд заручився під гримкою католицької церкви. Особливістю французької та шведської податкової системи є наявність таких платежів, як гербовий, екологічний податок, а податкової системи США шкільний податок.

Незважаючи на специфічні особливості економіки і традиції, в системі оподаткування європейських країн установлені практично спільні риси побудови податкової системи - діють практично одні й ті самі види прямих та ^{непрямих податків:} податок на додану вартість, податок на доходи з фізичних осіб, різні збори та мита, федеральні податки, регіональні і місцеві податки. Однак у системі оподаткування кожної країни є свої особливості, які можна переймати, використовуючи накопичений досвіт з урахуванням специфіки адаптування їх до реальних умов сьогодення.

Питання 6 . Посадові особи органів державної податкової служби та їх правовий і соціальний захист.

Література: 3, статті 41, 61;

Під час вивчення цього питання слід звернути увагу на те, що посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа , яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам установленим Державною податковою службою України.

На роботу до органів державної податкової служби не можуть бути прийняті особи, яких було засуджено за вчинення корисливих злочинів.

Посадові особи органів державної податкової служби не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах , в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).

Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації та їм присвоюють спеціальні звання.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посадовим особам і працівникам органів державної податкової служби видається службове посвідчення.

Держава гарантує захист життя, здоров’я, честі, гідності та майна посадових осіб органів державної податкової служби та членів їх сімей від злочинних посягань та інших протиправних дій.

Порядок та умови страхування посадових осіб органів державної податкової служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Запитання для самоперевірки:

1. Хто має право працювати в органах державної податкової служби?

2. Якими видами діяльності не дозволяється займатися посадовим особам органів державної податкової служби?

3. Як забезпечується правовий та соціальний захист посадових осіб органів державної податкової служби?

Питання 7. Відповідальність посадових осіб податкових органів.

При вивченні цього питання слід керуватися Указом Президента України №584/2011 «Про Положення про Державну податкову службу України» від 12.05.2011 року та звернути увагу, що до основних обов'язків органів державної податкової служби належать:

• здійснення контролю за дотримання податкового законодавства;

• внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

• формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

• роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

• запобігання злочинам, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

При цьому слід з'ясувати, що посадові особи органів ДСП наділені наступними правами:

• проводити перевірки щодо дотримання податкового законодавства суб'єктами господарювання;

• отримувати безоплатно від підприємств, установ організацій, від громадян - суб'єктів підприємницької діяльності довідки, копії документів та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, інших платежів, формуванням інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків;

• обстежувати будь-які приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та житло громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходів;

• вимагати від посадових осіб суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень податкового законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність, контролювати їх виконання, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби;

• вилучати (із залишенням копій) документи, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів, та вилучати у громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які порушують порядок заняття підприємницькою діяльністю, реєстраційні посвідчення або спеціальні дозволи (ліцензії, патенти) з наступною передачею матеріалів про порушення органам, що видали ці документи;

• застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції;

• стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій;

• надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу;

• при проведенні адміністративного арешту опечатувати каси, касові приміщення, склади, архіви.

Слід звернути увагу, що за невиконання або неналежне виконання службовими особами державних податкових служб своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

Слід зазначити, що збитки, завданні неправомірними діями службових осіб державних податкових служб, підлягають відшкодування за рахунок коштів державного бюджету за наступним стягненням з винних осіб.

Запитання для самоперевірки:

1. Назвіть основні обов'язки органів Державної податкової служби.

2. Якими правами наділені органи Державної податкової служби?

3. Яка відповідальність накладається на працівників державних податкових служб?

Питання 8. Відповідальність платників за своєчасність та правильність розрахунків із бюджетом і за подання податкової звітності.

Література: 3, статті 111-129.

Податковими правопорушеннями є протиправні діяння платників податків, податкових агентів, їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Платники податків, податкові агенти, посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При вивченні цього питання слід звернути увагу на такі види відповідальності за порушення податкового законодавства:

1. фінансова – встановлена у вигляді сплати штрафів і пені за рахунок чистого прибутку підприємства;

2. адміністративна – накладається на керівника, головного бухгалтера, посадову особу у вигляді сплати штрафу. Розмір адмінштрафу залежить від виду порушення.

3. кримінальна – регулюється Кримінальним процесуальним кодексом України.

Фінансова відповідальність і. Штрафи

Штрафна санкція  плата у вигляді фіксованої суми, відсотків, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до Податкового кодексу України штрафи сплачуються за:

1. за несвоєчасне подання документів для взяття на податковий облік штраф в розмірі 170 грн. для фізичних осіб та 510 грн. для юридичних осіб;

2. за несвоєчасне подання податкової звітності до податкової інспекції штраф – 170 грн., при повторному порушенні протягом календарного року – штраф 1020 грн. за кожне таке неподання;

3. за заниження суми податку – штраф в розмірі 25% від заниженої суми;

4. за самостійне виявлення платником податку заниження (недоплати ) суми податку стягується штраф в розмірі 3% або 5% від суми недоплати;

5. за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, бухгалтерської та статистичної звітності з питань обчислення і сплати податків протягом встановлених (ст. 44 ПКУ) строків їх зберігання (1095 днів) штраф в розмірі 510 грн.

6. за несвоєчасну сплату податків стягується штраф в таких розмірах;

а) при затримці платежу до 30 календарних днів – штраф в розмірі 10% від несплаченої суми;

б) при затримці платежу більше 30 календарних днів – штраф в розмірі 20 %;

7. за ненарахування , неутримання або несплату податків під час виплати доходу на користь іншого платника податків - штраф в розмірі 25 % від суми податку. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50% суми податку, а вчинені втретє та більше – 75%.

8. Тощо.

Іі. Пеня:

Пеня  сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки, за кожен календарний день прострочки платежу.

Сума пені розраховується за такою формулою:

де:

Y – сума пені, що нараховується на фактично погашену суму податкового боргу (завжди округлюється до другого знака після коми);

_{погашення податкового боргу} – фактично погашена сума податкового боргу;

К_днів – кількість днів затримки сплати податкового зобов'язання;

U_НБУ – більша з облікових ставок Національного банку України, що діяли на день виникнення податкового боргу або на день його (його частини) погашення;

1,2 – коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120 % річних U_НБУ;

R – кількість днів у календарному році.

Запитання для самоперевірки:

1. Вкажіть види відповідальності за порушення податкового законодавства.

2. Яка фінансова відповідальність встановлена за несвоєчасне подання податкової звітності?

3. Яка фінансова відповідальність встановлена за несвоєчасну сплату податків?

4. Що враховується при нарахуванні суми пені?

Індивідуальні завдання:

1. Історичні аспекти виникнення податків.

2. Економічна сутність податків та їх призначення.

3. Характеристика Державного бюджету України на поточний рік.

4. Характеристика системи оподаткування в Україні.

5. Характеристика податкової системи держави (на прикладі іноземної держави).

6. Податкова політика як елемент державного регулювання економіки.

7. Напрямки реформування податкової політики України.

8. Податкова міліція: її функції, права та обов’язки.

9. Актуальні проблеми та основні завдання реформування Державної податкової служби України.

Тема 2. “податок на додану вартість” План самостійної роботи:

1. Податковий кодекс України.

2. Пільги щодо ПДВ.

3. Контроль податкових органів і відповідальність платників податків на додану вартість.

Методичні рекомендації:

Питання 1. Податковий кодекс України.

Література: 3 статті 180-193, 196-197; 8, с. 66-78.

Податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим загальнодержавним податком. Він входить до ціни товарів (робіт, послуг) і сплачується покупцем продавцю у складі вартості придбаної продукції (товарів, робіт, послуг).

Перерахування податку до бюджету здійснює продавець, але не в загальній сумі податкових зобов’язань, зменшених на суму ПДВ, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам.

Під час вивчення Податкового кодексу України слід засвоїти хто є платниками податку, що є об’єктом і базою оподаткування.

Платниками ПДВ (статті 181-182 цього кодексу) є суб’єкти підприємницької діяльності, тобто юридичні і фізичні особи, які зареєструвалися платником податку. В обов’язковому порядку підлягає реєстрації, як платник ПДВ, суб’єкт підприємницької діяльності у якого загальна сума операцій з поставки товарів (робіт, послуг) за останні дванадцять календарних місяців перевищує 300 тис. грн. (без ПДВ). Добровільно може зареєструватися, як платник ПДВ, особа у якої обсяг поставки продукції за останні 12 календарних місяців не менше ніж 150 тис. грн. без ПДВ. Під поставкою товарів розуміють будь-яку операцію, які пов’язана з продажем, обміном, даруванням тощо, яка передбачає передачу (зміну) права власності.

Об’єктом оподаткування ПДВ (стаття 185 цього Кодексу) є операції з:

• поставки (продажу) товарів, робіт, послуг на території України;

• ввезення товарів (супутніх послуг) та територію України (імпорт);

• вивезення товарів за межі території України (експорт).

Не є об’єктом оподаткуванняоперацій (стаття 196 ПКУ) з:

• випуску, розміщення та продажу цінних паперів;

• передачі майна у схов, а також у оперативну оренду (крім фінансового лізингу);

• надання послуг із страхування і перестрахування; соціального і пенсійного страхування;

• обігу валютних цінностей, виплати грошових призів;

• надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, за кредитними і депозитними договорами;

• оплата вартості державних платних послуг за реєстрацію, отримання ліцензії (дозволу), сертифікатів, державного мита;

• виплата заробітної плати, пенсій, стипендій, дивідендів, субсидій у грошовій формі або у формі цінних паперів;

• надання брокерських, дилерських послуг з торгівлі;

• тощо, згідно статті 196 Податковий кодекс України

Вивчаючи статтю 193 цього кодексу необхідно звернути увагу на ставки ПДВ, які встановлені в розмірі:

• з 01.01.2011-31.12.2013 «20%» - від бази оподаткування, що не включає ПДВ

• з 01.01.2014 - «17%» - від бази оподаткування, що не включає ПДВ

• “0%” – при експорті товарів та супутніх послуг.

загальна сума податкового _ загальна сума податкового

зобов’язання за місяць (квартал) кредиту за місяць (квартал)

Податкове зобов’язання – це сума нарахованого ПДВ виходячи з обсягу поставки товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит – це сума сплаченого ПДВ за придбані товари (роботи, послуги).

Право на податковий кредит надає податкова накладна, яку має право виписати у двох примірниках продавець – зареєстрований платник ПДВ.

Датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів вважається дата, що сталася раніше:

• або дата надходження коштів від покупця (на банківський рахунок чи в касу підприємства);

• або дата відвантаження товарів, оформлення документів на виконані роботи (надані послуги).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

• або дата оплати за товари, роботи, послуг з поточного рахунку чи каси підприємства;

• або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів, робіт, послуг.

При вивченні цього кодексу, крім того необхідно звернути увагу на статтю 183, де вказується порядок реєстрації осіб, як платників ПДВ.

Питання 2. Пільги щодо ПДВ.

Література: 3 статті 196-197.

У статті 197 цього кодексу вказані операції суб’єктів господарювання, що звільнені від оподаткування:

1. Операції з продажу:

• вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями і спеціалізованими магазинами та товарів дитячого асортименту для немовлят;

• товарів спеціального призначення для інвалідів (відповідно до переліку встановленого Кабінетом Міністрів України);

• книжок вітчизняного виробництва, періодичних видань, друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва;

• «товарів, робіт, послуг для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ і представництв міжнарод­них організацій в Україні;

• приладів, матеріалів науковим установам та організаціям, вищим навчальним закладам III—IV рівнів акредитації, а також їх безкоштовної передачі за умови використання їх винятково для власних потреб.

Операції з падання послуг:

• перевезення пасажирів міським та приміським транспортом (за умови, що тарифи на такі перевезення регулюються законодавчо);

• ремонт шкіл, дошкільних установ, інтернатів, установ охо­рони здоров'я (в сільській місцевості);

• обробка землі сільськогосподарськими виробниками багатодіт­ним сім'ям, інвалідам, ветеранам, самотнім особам і особам, що пост­раждали від Чорнобильської катастрофи, школам, дошкільним устано­вам, інтернатам, установам охорони здоров'я в сільській місцевості;

• послуги освіти, які надаються установами освіти, що мають відповідний дозвіл;

• надання культових послуг та продаж товарів культового призначення;

• збирання та заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини;

• доставка пенсій і грошової допомоги населенню.