Питання
У нашій державі загальні засади реалізації права особи на доступ до інформації в усіх сферах суспільного і державного життя України закріплює Закон України "Про інформацію" [1], забезпечує ж громадянам України можливість для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення Закон України "Про звернення громадян" [2].
Відповідно до чинного законодавства України право на доступ до інформації гарантується:
" обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;
" створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем;
" забезпеченням державою однакових прав і можливостей доступу до інформації всім учасникам інформаційних відносин;
" контролем держави за режимом доступу до інформації з метою забезпечення додержання вимог законодавства про інформацію всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, недопущення необґрунтованого віднесення відомостей до категорії інформації з обмеженим доступом;
" забороною обмеження права на одержання відкритої інформації;
" встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію, зокрема за необґрунтовану відмову від надання відповідної інформації; надання інформації, що не відповідає дійсності; несвоєчасне надання інформації; навмисне приховування інформації тощо.
Закони конститутивного напрямку, де визначаються важливі положення щодо забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері ("Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки", "Про інформацію", "Про державну таємницю", "Про Національну програму інформатизації", "Про Концепцію Національної програми інформатизації", "Про радіочастотний ресурс", "Про телекомунікації", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", "Про захист суспільної моралі"). Закон України "Про державну таємницю" регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.
Закон України "Про Національну програму інформатизації"*102 розглядає загальні засади формування, виконання та коригування Національної програми інформатизації, яка, у свою чергу, визначає стратегію розв'язання проблеми забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-технічної, оборонної, національно-культурної та іншої діяльності у сферах загальнодержавного значення. Відповідно до ч.2 ст.53 Закону України "Про інформацію", до інформаційних ресурсів України входить вся належна їй інформація, незалежно від змісту, форм, часу та місця створення [3]. Такий перелік розширює, й фактично ототожнює інформаційні ресурси з інформацією, яка може існувати у будь-яких формах (наприклад, у формі звукових сигналів), а не лише у фіксованому стані на матеріальних носіях. У наказі Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України від 24.12.2001 р. № 76 "Про затвердження Порядку захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах", державні інформаційні ресурси визначаються як інформація, яка є власністю держави та (або) необхідність захисту якої визначено законодавством. Міністерства й відомства України в межах визначеної законами компетенції та відповідальності на основі чинного законодавства про національну безпеку України, а також згідно з рішеннями Президента України, Кабінету Міністрів України розробляють відомчі накази, інструкції, положення, які спрямовані на реалізацію програм захисту життєво важливих інтересів людини, суспільства, держави в інформаційній сфері.